До 15-ї річниці незалежності України



жүктеу 0.85 Mb.
бет1/6
Дата28.04.2016
өлшемі0.85 Mb.
  1   2   3   4   5   6
До 15-ї річниці незалежності України
К.О. Голуб

Календар

Шполянщини

Рекомендовано методичним кабінетом відділу освіти Шполянської районної державної адміністрації для використання на уроках та в позакласній роботі.
Рецензенти:

Автор висловлює щиру вдячність за підтримку заступнику голови Шполянської райдержадміністрації Тетяні Іванівні Браганець, за допомогу у підборі фактичного матеріалу працівникам Шполянської районної бібліотеки та редакції газети „Шполянські вісті” та за фінансову допомогу приватним підприємцям Володимиру Самійловичу Плохуті та Павлу Олексійовичу Мальчику.
Зміст



  1. Передмова.............................................................................................

  2. Календар Шполянщини.......................................................................

    1. Січень.........................................................................................

    2. Лютий.........................................................................................

    3. Березень......................................................................................

    4. Квітень........................................................................................

    5. Травень.......................................................................................

    6. Червень.......................................................................................

    7. Липень........................................................................................

    8. Серпень......................................................................................

    9. Вересень....................................................................................

    10. Жовтень.....................................................................................

    11. Листопад....................................................................................

    12. Грудень......................................................................................

3. Фотоматеріали

4. Бібліографія.........................................................................................




Передмова
„Календар Шполянщини” – результат пошукової роботи членів шкільного Історичного Товариства „Коріння” Матусівського навчально-виховного комплексу № 2, керівником якого є Катерина Олександрівна Голуб, вчитель вищої категорії, старший вчитель. У „Календарі” зібрані в хронологічному порядку відомості з історії Шполянщини, цікаві історичні, географічні та статистичні відомості про Шполянський край та його видатних людей.

Даний матеріал можна використати на уроках історії України, української літератури, географії при вивченні тем, присвячених рідному краю, та в позаурочний час для організації виховних заходів, пов’язаних з історичним минулим та сучасним розвитком нашого краю.

„Календар Шполянщини” є цінним матеріалом як для шкільних та інших бібліотек, а також є своєрідним поштовхом для пошукової роботи членів краєзнавчих гуртків, історичних товариств та інших наукових обєднань.

Матеріал слугуватиме кожному, кому не байдуже минуле і сучасне рідного краю, кому дорога земля, яка народила і зростила кожного із нас.


В.П.Кравець, завідувач методичним

кабінетом відділу освіти

Шполянської районної



державної адміністрації

Січень
Січень 1864. – Селянське заворушення в Лебедині. Лебединські селяни припинили вносити викупні платежі за землю. Безсилі зупинити заворушення погрозами й умовляннями, місцеві власті звернулися за допомогою до київського губернатора. Той надіслав війська, що викликало ще більше обурення селян. Вони заявили, що ніяких викупних платежів вносити не будуть. Тільки після покарання різками та арештів селяни підкорилися.

Січень 1903. – Виступ селян Товмача. На знак протесту проти жорстокої експлуатації селяни підпалили панські скирти.

Січень 1918. – На Шполянщині встановлено радянську владу. При підтримці бронепоїздів більшовики оволоділи залізничною станцією Шпола. В цьому їм допомагали демобілізовані солдати російської армії і частина робітників Шполянського цукрового заводу, зокрема Іван Андрійович Меркотан, Іван Якович Клопотенко та інші. Вони утворили революційний комітет (ревком), до складу якого ввійшли 30 осіб. Ревком приступив до розподілу землі та майна поміщиці П.Урусової серед селян. Але в більшості сіл Шполянщини більшовицька влада не утвердилась, бо загони вільних козаків контролювали сільську місцевість.

Січень 1919. – Хвиля єврейських погромів прокотилася Лебедином. В цей час у селі жило понад 3 000 євреїв. Було підпалено ряд єврейських крамниць, аптеку, ресторан. Вбито близько 20 осіб. Деяких євреїв вбили прямо біля синагоги, куди вони хотіли сховатися. Серед загиблих був і лікар Г.Гольдман.

Січень 1930. – Із 960 дворів с.Журавки 500 об’єднались в колективне господарство – комуну „Соціаліст”. При комуні організовано чоботарню та швейну майстерню.

Січень 1930. – Село Лозуватка перетворилось на одну сільськогосподарську артіль – колгосп ім. Сталіна (мали 2 470 гектарів землі). До цього в селі було 30 ТСОЗів (товариств спільного обробітку землі – однієї з форм колективного господарства). У спільні великі конюшні зведено 200 коней, усуспільнено реманент, звезено фураж.

Січень 1957. – До складу Шполянського району після другого розформування Мокро-Калигірського району ввійшли села Антонівка, Веселий Кут, Вітязеве, Глиняна Балка, Кавунівка, Коротине, Соболівка, Нова Ярославка, Ярославка.

1.01.1900. – На цей час в Шполі налічувалося 1856 дворів і 10133 жителі. За містечком було закріплено 7246 десятин землі, з них поміщикам належало 4615 десятин, а селянам – 2511.

1.01.1926. – Населення Шполи становить 15 170 чоловік.

2.01.1906. – День народження українського композитора Григорія Абрамовича Фінаровського (1906-1975), уродженця м.Шполи. У 1933 р. він закінчив Харківський музично-драматичний інститут (у С.Богатирьова). Г.А.Фінаровський – автор оперети, музичних комедій („Пальмовий острів”, „Весна йде містом”), кантати „Пісня братерства”, симфонічної поеми „Пісня про Сокола”, хорів, пісень, музики до драматичних вистав, обробок українських і казахських народних пісень.

3.01.1906. – Виступ поденників Товмацької економії. У ньому взяли участь понад 500 чоловік. Наступного дня до них приєдналися робітники Шполянського цукрового заводу. Страйкарі висували не тільки економічні, але й політичні вимоги, заявляючи, що не припинять страйку, аж поки не будуть задоволені всі їхні вимоги.

5.01.1918. – Місцеві власті с.Станіславчика повідомляли власті Черкаського повіту про те, що селяни Матусова та інших сіл Матусівської волості почали громити поміщицькі економії.

8.01.1918. – День народження Героя Радянського Союзу Антона Миколайовича Костенка (1918-1943), уродженця с.Нечаєвого. Народився в селянській сім’ї, закінчив 6 класів. Працював у колгоспі. В армії з 1938 р. На фронті з 1941 р. Командир 385-ї окремої розвідувальної роти 322-ї стрілецької дивізії 13-ї армії Центрального фронту капітан Костенко А.М. на початку вересня 1943 р. з групою розвідників проник у тил ворога в районі с.Головеньки Борзнянського району Чернігівської області. Група захопила штабну машину з двома ворожими офіцерами і доставила їх у штаб армії. В бою Костенко А.М. був поранений і помер 5 вересня 1943 р. Удостоєний звання Героя Радянського Союзу Указом Президії Верховної Ради СРСР від 16 жовтня 1943 р. (посмертно). Похований у с.Нові Млини Борзнянського району Чернігівської області.

10.01.1927. – День народження відомого українського скульптора, члена Спілки художників України Анатолія Івановича Кравченка, уродженця м.Братського Миколаївської області, автора багатьох пам’ятників на Черкащині. За його задумом встановлено пам’ятники воїнам-односельчанам, які загинули під час Великої Вітчизняної війни у селах Гельмязеві Золотоніського та Папужинцях Тальнівського районів, пам’ятні знаки „Олена Лосєва” та „Командирам і політпрацівникам І-го і ІІ-го Українських фронтів” в місцях Корсунь-Шевченківської битви. Скульптор створив цілу галерею монументальних портретів уродженців Черкащини: Героїв Радянського Союзу І.А.Індика, М.Н.Льонченка, національного героя України Устима Кармелюка та інших. Створені ним скульптурні бюсти братів Коломійченків, виконані в бронзі, встановлено на гранітних постаментах біля Шполянської районної лікарні імені Коломійченків.

13.01.1966. – День народження воїна-інтернаціоналіста, лейтенанта Олександра Миколайовича Козира (1966-1988), уродженця м.Шполи. Навчався в Шполянській школі № 5. Закінчив Київське суворовське училище та Сумське вище командне артилерійське училище ім. Фрунзе. Загинув в ході бойових дій на перевалі Саланг. Нагороджений орденом Червоної Зірки (посмертно). Похований у м.Шпола.

14.01.1914. – День народження Героя Соціалістичної Праці (1960) Людмили Іванівни Мямліної, зоотехніка-селекціонера племрадгоспу Матусівського цукрокомбінату.

14.01.1920. – День народження Героя Радянського Союзу Івана Олександровича Морозова, уродженця с.Лебедина. Народився в сім’ї робітника, закінчив 10 класів. В армії з 1938 р. У 1940 р. закінчив Харківське училище протитанкової артилерії. На фронті з червня 1941 р. Командир батареї 940-го артилерійського полку 370-ї стрілецької дивізії 69-ї армії І-го Білоруського фронту капітан Морозов І.О. у ніч на 31 липня 1944 р. форсував Віслу. Батарея вогнем забезпечила захоплення плацдарму в районі польського міста Пулави. Протягом трьох днів, з 31 липня по 2 серпня, артилеристи батареї разом з воїнами стрілецьких підрозділів відбили на плацдармі 10 ворожих контратак, знищили декілька танків та велику кількість піхоти. Удостоєний звання Героя Радянського Союзу Указом Президії Верховної Ради СРСР від 21 лютого 1945 р. Після закінчення війни продовжував службу в армії. У 1956 р. закінчив Військову академію ім. Дзержинського. З 1971 р. полковник Морозов І.О. в запасі. Жив у Москві.

15.01.1878. – День народження преподобномученика Софронія Масича (1878-1937), уродженця с.Матусова. Його батько – Василь Масич – селянин середнього достатку, був людиною церковною і глибоко віруючою. Тому, не дивно, що його сини отримали духовну освіту. Старший син Онисим здобув вищу духовну освіту і служив якийсь час у Матусові. А молодший отримав освіту в Київській семінарії, перш ніж 1904 р. потрапив на військову службу до м.Проскурова полковим капеланом. В 1909 р. приїхав у м.Владикавказ і поступив до Троїцького монастиря, де й перебував до 1923 р. В 1923-1926 рр. був священиком Старофлотської церкви Баку. В 1926 р. був заарештований органами ГПУ за „контрреволюційну діяльність” і висланий на Соловки на 3 роки. Соловки в житті Софронія стали тим духовним „університетом”, який дав йому наснагу до кінця життя. Після звільнення проживав у Північно-Кавказькому краї, але в 1932 р. знову потрапив до страшного ГУЛАГу на 5 років. Після звільнення в 1937 р. був висланий в Матусів під нагляд НКВС. Але незабаром був знову заарештований, звинувачений за сфальсифікованою справою у контрреволюційній діяльності і восени 1937 р. – розстріляний. Реабілітований 15 травня 1989 р. Нині – святий преподобномученик, ім'я якого сяє у сонмі святих страстотерпців Черкаських.

15.01.1933. – У Шполянському районі 38 колгоспів, з них – 2 комуни і 36 сільгоспартілей. В районі 16 252 бідняцьких і середняцьких хліборобних господарств, з них у колгоспах – 15 345 (94,4 %).

19.01.1967. – „В колгоспі „Зоря комунізму” с.Василькова почалося спорудження двоповерхового Будинку культури. Вже закладено фундамент, підвозяться будівельні матеріали” (газета „Шполянські вісті”).

20.01.1992. – Створено Спілку дитячих та юнацьких організацій Шполянщини, що прийшла на зміну піонерській організації. У 2002 р. спілка налічувала 7 803 члени.

20.01.2004. – У Шполі та Матусові побувала делегація журналістів обласних засобів масової інформації – газет „Нова доба”, „Черкаський край”, „Земля Черкаська” та обласної телерадіокомпанії „Рось” в рамках висвітлення роботи щодо українсько-канадському проекту „Молодь зо здоров’я-2”.

21.01.1915. – День народження українського архітектора Петра Пилиповича Петрушенка (1915-1994), уродженця с.Топильної. В 1941 р. закінчив Харківський інженерно-будівельний інститут. Його основні роботи: корпуси науково-дослідних інститутів – фізичної хімії (1953), гідрології і гідротехніки (1955), надпровідників (1958) Національної Академії Наук України, комплекс гуртожитків торгівельно-економічного інституту (1960-1970), житлового району „Лісний” (1975-1990, у співавторстві), всі вони знаходяться в Києві.

22.01.1926. – День народження заслуженого працівника культури УРСР (1967) Івана Панасовича Шульги (1926-1988), керівника духового оркестру в 1950-1963 рр. та директора музичної школи в 1976-1986 рр. с.Сигнаївки. Духовий оркестр Сигнаївського сільського Будинку культури під його керівництвом був неодноразовим переможцем Всесоюзного фестивалю духових оркестрів (бронзова, срібна, 2 золоті медалі фестивалю, кришталевий кубок, Почесна грамота Президії Верховної Ради УРСР – найвищі нагороди оркестру). За успіхи і високу виконавську майстерність духовому оркестру присвоєно звання самодіяльного народного колективу.

22.01.1937. – День народження кандидата технічних наук, почесного громадянина Шполи Володимира Михайловича Ігольникова, заступника голови Російського АТ «Роснафтогазбуд», який багато зробив для газифікації Шполянщини.

24.01.1944. – Почалося визволення Шполянщини від німецько-фашистських загарбників. Танкісти 155-ї танкової бригади під командуванням підполковника І.Прошина з 20-го гвардійського танкового корпусу генерал-лейтенанта І.Г.Лазарєва 5-ї гвардійської танкової армії генерал-полковника П.О.Ротмістрова та піхотинці 69-ї гвардійської стрілецької дивізії під командуванням К.Джохуа прорвали лінії німецької оборони і почали вибивати ворога з Капітанівки і Журавки.

25.01.1919. – VII полк Червоної армії з боєм узяв Шполу.

25.01.1944. – Воїнами 69-ї гвардійської Червонопрапорної стрілецької дивізії від німецько-фашистських загарбників визволено Журавку. Екіпаж танка Т-34 під командуванням Матвія Григоровича Богомолкіна першим увірвався в село, знищивши 2 протитанкові гармати, всюдихід, 5 автомашин і понад 20 гітлерівців. Ворог змушений був спішно тікати в сторону Лебедина і Кримок.

25.01.1974. – На честь 30-річчя визволення Шполи від німецько-фашистських окупантів встановлено меморіальну дошку на приміщенні Шполянської школи-інтернату, в якій в 1944 р. розміщувався штаб 80-ї гвардійської стрілецької дивізії (командир – генерал-майор І.Щербина, начальник штабу – генерал-майор Х.Джелаухов).

26.01.1897. – День народження відомого українського поета, письменника, дипломата, партійного і громадського діяча Івана Юліановича Кулика (справжнє ім'я Ізраїль Юделевич, літературний псевдонім – Р.Ролінато, Василь Роленко) (1897-1941), уродженця м. Шполи. Народився в сім’ї бідного єврейського вчителя. Згодом батьки переїхали до Умані, де й минуло його дитинство та юність. Навчався в Уманській чотирикласній школі, пізніше – в Одеському художньому училищі. У 1914-1917 рр. в пошуках кращої долі виїхав до Америки, сподіваючись продовжити освіту. Працював чорноробом, брав участь у діяльності соціал-демократичної партії США. Звістка про революційні події на батьківщині змусила його повернутися додому. В 1917-1919 рр. боровся за встановлення радянської влади в Україні. Входив до складу першого радянського уряду України. У 1919 р. – член колегії Наркомату закордонних справ РСФРР. В 1919-1920 рр. – на підпільній партійній роботі в Західній Україні та Польщі. З 1920 р. працював секретарем Кам’янець-Подільського повіткому партії, редактором щоденної газети „Червона правда”, займався викладацькою діяльністю в Кам’янець-Подільському інституті соціального виховання. В 1924-1927 рр. працював радянським консулом у Канаді. В 1927-1934 рр. – на партійній і радянській роботі, очолював радіокомітет і республіканське видавництво. 3 1934 р. – голова Спілки радянських письменників України. У скарбницю української літератури ввійшли його поетичні збірки „Мої коломийки”, „Зелене серце”, „Змужніла молодість”, „В оточенні”, поеми „Чорна епопея”, „Карачай”, „Одужання”, „Ніагара”, прозові твори „Записки консула”, „Пригоди Василя Роленка”, „Чотирнадцята люлька” та інші. Перекладав твори російських та зарубіжних письменників, зокрема Е.Багрицького, М.Тихонова, Н.Бараташвілі, А.Акопяна та інших. В його перекладах вийшла „Антологія американської поезії 1855-1925”. Став жертвою сталінських репресій.

26.01.1944. – Від німецько-фашистських загарбників визволено село Лебедин. Ще напередодні ввечері радянські танкісти з’явились на південній околиці села, а вранці 26 січня танкісти увірвались в Лебедин і швидко досягли північної околиці села, де в районі насіннєвого заводу стояли німецькі війська. У короткому, але запеклому бою ворога було розбито і він відступив в район с.Матусова. При визволенні села загинуло більше 200 червоноармійців, похованих у кількох братських могилах. Їхні останки у травні 1955 року були перенесені в центр села до спільної братської могили, на якій встановлено обеліск.

26-27.01.1944. – Вночі група у складі чотирьох танків Т-34 під командуванням старших лейтенантів М.Тарасова, Є.Хохлова, М.Ворси і М.Богомолкіна з автоматниками на броні ввірвалась у Шполу. На залізничній станції екіпаж Тарасова підбив паровоз і захопив ешелон із майном і оснащенням ворога. Потім танки, рухаючись від вокзалу до центру, чавили гусеницями німецькі автомашини і знищували кулеметним вогнем живу силу ворога. За танками рушила піхота. Почався бій за визволення міста від фашистів.

27.01.1911. – День народження українського художника, скульптора, графіка, етнографа, українознавця, музейника, відомого громадського діяча, народного художника України (1991), лауреата Державної премії України ім. Т.Г.Шевченка (1989) Івана Макаровича Гончара (1911-1993), уродженця с.Лип’янки. Народився в багатодітній селянській сім’ї. З дитинства проявив любов до малювання, ліплення. Після закінчення семирічної школи поїхав на навчання у Київ. Успішно склав іспити в Київську художньо-промислову школу, яку в 1930 р. закінчив. Пізніше поступив в Київський інститут агрохімії та ґрунтознавства, де здобув агрономічну освіту. Але любов до мистецтва, народної творчості змінила його життєві плани. Після закінчення Великої Вітчизняної війни, яку пройшов від першого до останнього дня, повертається в Київ. Він багато і творчо працює, займається дослідженням народної творчості, їздить по селах і містах України, збирає твори народного мистецтва. Наслідком цієї копіткої роботи стає музей національної культури, створений у власному будинку. В 1970-ті роки цей музей було оточено глухою стіною забуття, а його автора звинуватили в націоналізмі. Але І.М.Гончар вистояв і зберіг свій музей. У 1988 році була організована персональна виставка Івана Макаровича. Він автор пам’ятників Горькому (м.Ялта), Шевченку (с.Шешори Івано-Франківської області), С.Васильченку (м.Ічня Чернігівської області), композицій „Берегині”, „Ярило”, портретів Б.Хмельницького, І.Гонти, М.Заньковецької, Леся Курбаса, Б.Олійника, Н.Матвієнко, А.Солов’яненка, І.Білика, кобзаря Є.Адамцевича та ін. І.М.Гончар зібрав унікальну колекцію мистецьких скарбів старовини. На її основі він створив понад 200 етнографічних сюжетних картин під спільною назвою „Типи українців у народному одязі”. Унікальним і неповторним є його 16 томів історико-етнографічних альбомів „Україна і українці”, „Весілля в Україні”, „Мальовнича Україна” тощо.

27.01.1937. – Став до ладу Лебединський насіннєвий завод. До кінця року завод дав перші 200 тис. центнерів високоякісного бурякового насіння.

27.01.1944. – Від німецько-фашистських загарбників визволено місто Шполу. „Доношу, що о 15.30 увійшли у Шполу, організував оборону північних і південно-східних околиць міста. Осідлав дороги, що ведуть на Терешки і Скотареве. Підірвав залізничні мости за містом. Очищаю Шполу від німецького гарнізону. Захоплено полонених та документи” (З донесення командира 1-го окремого гвардійського Червонопрапорного мотоциклетного полку гвардії майора Симаня).

27.01.1944. – Екіпаж танка Т-34 під командуванням М.Г.Богомолкіна у складі механіка-водія Петра Бокарєва, заряджаючого Якова Гущина та радиста-кулеметника Михайла Щербакова першим у звільненій Шполі підняв червоний прапор, який передали на танк жителі міста.

27.01.1944. – Від німецько-фашистських загарбників визволено села Лозуватку і Терешки.

27.01.1944. – В села Водяне, Кавунівка, Товмач, Лип’янка, Кримки прорвались радянські танкісти 32-ї танкової бригади С.Ячніка, штаб якої розмістився у селі Водяному. Проте внаслідок сильного танкового удару німецької дивізії „Мертва голова” радянські війська змушені були залишити ці села. На околицях Лип’янки і Межигірки розгорілися запеклі кількаденні бої. Іноді ворог кидав у бій майже 100 танків, самохідних гармат і бронетранспортерів. Радянські піхотинці зустрічали їх залпами з протитанкових рушниць і гармат, гранатами. В окремих місцях німецькі танки прорвали оборону радянських військ і нищили своїми гусеницями окопи червоноармійців. Але радянські воїни вистояли і зупинили наступ фашистів.

28.01.1944. – Бійці 181-ї бригади зустрілися в Шполі з бійцями 155-ї та 8-ї танкових бригад підполковника І.Прошина і полковника В.Орлова. Зустріч відбулася на широкому вигоні поблизу цукрового заводу.

28.01.1944. – Від німецько-фашистських загарбників визволено с. Топильну.

29.01.1944. – Від німецько-фашистських загарбників визволено село Мар’янівку.

30.01.1944. – Від німецько-фашистських загарбників визволено села Сигнаївку, Надточаївку, Станіславчик. В боях за визволення Станіславчика загинуло 107 радянських солдатів і офіцерів. В боях за визволення Сигнаївки відзначився командир гармати 45-міліметрової батареї 43-го гвардійського козачого кавалерійського полку Василь Омелянович Рижаков (1916-1945), уродженець с.Анамас Алтайського краю. Повертаючись із бойового завдання, неподалік Сигнаївки він зіштовхнувся з артилерійською колоною ворога. Миттєво оцінивши ситуацію, сержант замаскувався, пропустив повз себе ворога, а потім відкрив по ньому прицільний вогонь. Фашисти в паніці покидали гармати і розбіглися в різні сторони. Але, зрозумівши, що проти них воює лише один автоматник, почали оточувати його, сподіваючись взяти живим. Тоді В.О.Рижаков, підпустивши ворога якомога ближче, закидав його гранатами. У цьому бою хоробрий козак знищив 29 німецьких солдатів і офіцерів, а трьох гітлерівців взяв у полон і доставив у свою військову частину. Мужньо воював гвардії старший сержант Рижаков і в наступних боях. 6 лютого неподалік Шполи він вивів із ладу 3 ворожих танки і знищив близько 50 фашистів. 13 лютого у бою за с. Нова Буда йому вдалося підбити 1 танк, 2 автомашини з боєприпасами, 3 станкових кулемети, завдяки чому полк одержав можливість закріпитися в цьому населеному пункті. За мужність і відвагу, проявлені в боях за визволення Черкащини гвардії старшому сержанту В.О.Рижакову Указом Президії Верховної Ради СРСР від 13 вересня 1944р. присвоєно звання Героя Радянського Союзу. Був поранений в бою і помер 1 квітня 1945 р.

31.01.1944. – Танкістами 57-го окремого танкового полку від німецько-фашистських загарбників визволено с.Матусів. При визволенні села загинуло та померло від ран 136 радянських воїнів. Вони поховані в чотирьох братських могилах.
  1   2   3   4   5   6


©netref.ru 2016
әкімшілігінің қараңыз

    Басты бет