Доброякісні новоутворення щелепно-лицевої ділянки



жүктеу 82.23 Kb.
Дата28.04.2016
өлшемі82.23 Kb.
: files -> division -> %CA%E0%F4%E5%E4%F0%E8 -> %C4%E8%F2%FF%F7%EE%BF%20%F5%B3%F0%F3%F0%E3%B3%BF,%20%CB%CE%D0%20%F5%E2%EE%F0%EE%E1%20%F2%E0%20%F1%F2%EE%EC%E0%F2%EE%EB%EE%E3%B3%BF -> %CA%F3%F0%F1%20%F1%F2%EE%EC%E0%F2%EE%EB%EE%E3%B3%BF
files -> Тарбағатай ауданының ішкі саясат бөлімі 2011 жылдың 6 айында атқарылған жұмыс қорытындысы туралы І. АҚпараттық насихат жұмыстары
%CA%E0%F4%E5%E4%F0%E8 -> Методичні вказівки для самостійної роботи студентів по дитячій та підлітковій гінекології
%CA%E0%F4%E5%E4%F0%E8 -> Робоча навчальна програма
%CA%E0%F4%E5%E4%F0%E8 -> МетодичнІ вказівки до семінарського заняття для лікарів-інтернів 2-го року
Затверджено

на методичних зборах

кафедри дитячої хірургії

ЛОР-хвороб та стоматології

Зав. кафедри, д. мед. н.,

професор_________________Б.М.Боднар

“__”______________ 200_ p.

протокол № ___


МЕТОДИЧНА РОЗРОБКА

для проведення практичного заняття

для студентів IV курсу медичного факультету

(спеціальність “Лікувальна справа”)

(тривалість заняття 2 години)


ТЕМА: ДОБРОЯКІСНІ НОВОУТВОРЕННЯ ЩЕЛЕПНО-ЛИЦЕВОЇ ДІЛЯНКИ
МЕТА ЗАГАЛЬНА: Вивчити клініку, діагностику, диференційну діагностику доброякісних новоутворень щелепно-лицевої ділянки, вміти вибрати тактику лікування.
ПОРАДИ СТУДЕНТУ:

В сучасній статистиці захворювань і смертності, онкологічні захворювання в останні роки займають ведуче місце. Тому цікавість до вивчення пухлин щелепно-лицевої ділянки також зростає.

Анатомо-топографічні особливості щелепно-лицевої ділянки обумовлюють швидке поширення пухлинного процесу на сусідні ділянки. Хірургічне лікування, як єдиний метод радикального втручання при даній патології, приводить до важких порушень актів жування, ковтання, мови, дихання і до спотворення обличчя.

Слизова оболонки порожнини рота постійно піддається різним за характером впливам: термічним, механічним та ін. Ці моменти можуть сприяти озлоякісненню процесу. Ці обставини визначають лікарську тактику у відношенні доброякісних новоутворень порожнини рота, яка полягає в розширенні показів до їх оперативного лікування.


ПУХЛИНИ ЩЕЛЕП І ПУХЛИНОПОДІБНІ УТВОРЕННЯ
Усі пухлини можна поділити на доброякісні і злоякісні. Для лікування хворих із новоутворами щелепно-лицевої ділянки в даний час по всій країні при онкологічних дис­пансерах створені спеціальні відділення пухлин голови і шиї. Лише в окремих випадках таких хворих госпіта­лізують у хірургічні стоматологічні відділення.
ДОБРОЯКІСНІ ПУХЛИНИ ОДОНТОГЕННОГО ПОХОДЖЕННЯ
Амелобластома. Це одонтогенна епітеліальна пух­лина, зустрічається однаково часто як у чоловіків, так і жінок у віці 20-40 років. Локалізується, звичайно, в діля­нці великих корінних зубів, кута і гілки нижньої щелепи.

Розрізняють кістозну і солідну форми адамантиноми. При локалізації пухлини на нижній щелепі в ділянці її гілки або тіла з’являється потовщення, що поступово збільшується в розмірах і викликає деформацію кістки. Щелепа веретеноподібно надута, відмічається згла-дженість перехідної складки. Зуби в ділянці ураженнячасто зміщені, рухливі. Пухлина зростає переважно на­зовні. При значному збільшенні розмірів адамантиноми порушується конфігурація обличчя, зменшується об’єм руху у скронево-нижньощелепному суглобі. Шкірні покри­ви над пухлиною не змінюються. Надалі в результаті ви­тончення кістки з’являються ознаки кістозного утворен­ня: "пергаментний хрускіт" і флуктуація при пальпації новоутвору.

При нагноєнні адамантиноми з’являються ознаки за­пального процесу: набряк та інфільтрація м’яких тканин, можливі нориці з гнійними виділеннями.

Характерна для адамантиноми ознака – часті рецидиви після проведеного раніше лікування. У деяких випадках від­значені варіанти злоякісного переродження адамантиноми. У діагностиці пухлини велике значення надають рентге­нологічному дослідженню щелепної кістки. На рентгеног­рамах виявляється одна або декілька різних за розміром округлих порожнин, відділених кістковими перегородка­ми. На межі зі здоровою кістковою тканиною відмічається вузька зона склерозу (мал. 36). Для підтвердження діагно­зу проводять цитологічне дослідження пунктатів із пух­лини або біопсію з наступним гісто­логічним вивченням препаратів.



Лікування тільки хірургічне. Най­частіше роблять екстирпацію пух­лини або піднадкісткову резекцію ураженого відділу щелепи з насту­пною пластикою гомокістки.

Одонтома. Пухлина являє собою конгломерат різних тканин зуба і пародонта. У перекладі з грецької одонтома означає "пухлина, що складається з зубів".

З’являється одонтома переважно в період формування постійних зубів. Улюблене місце її локалізації – кут нижньої щелепи з прилеглими ділянками тіла і гілки, іноді одонтома зустрічається на верхній ще­лепі в ділянці верхньощелепної пазухи.



Для одонтоми характерний тривалий доброякісний пе­ребіг. Клінічні симптоми пов’язані, зазвичай, з "прорізу­ванням" пухлини. Збільшуючись протягом тривалого часу, одонтома може стоншити щелепну кістку, слизову обо­лонку і нарешті "прорізатися" у порожнину рота. У ре­зультаті утворюється виразка, дно якої нагадує кістко­подібне утворення. По краях виразки виникають підслизові патологічні кишені, у яких затримуються залишки їжі, слина. Внаслідок цього розвивається вторинний запаль­ний процес оточуючих одонтому м’яких тканин і

кістки, з’являються нориці з гнійними виділеннями. Як правило, у ділянці розташування одонтоми відсутні один або два зуби.

Діагноз одонтоми ставлять при виявленні її на рентге­нограмах у вигляді зубоподібного утворення з видозміне­ною коронкою або коренем, не зв’язаного з поруч розта­шованими зубами. Складна одонтома на рентгенограмі визначається як неправильної форми інтенсивна тінь ча­сточкової структури із шипоподібними виступами, що нагадує тутову ягоду. Характерна наявність смуги прояс­нення, що відповідає капсулі між пухлиною і розташова­ною поряд кістковою тканиною.

Лікування хірургічне – видалення пухлини з ретель­ним вискоблюванням капсули.

Епуліс. Це доброякісне новоутворення, назване також надясенником, локалізується на яснах. Епуліс виходить із тканин пародонта і буває трьох видів: фіброматозний, ан-гіоматозний і гігантоклітинний. Фіброматозний епуліс – це реактивне розростання грануляційної тканини, ангіома-тозний – розростання грануляційної і судинної тканини. Гігантоклітинний епуліс є правдивою пухлиною.

Основним моментом у виникненні епулісів вважається хронічна травма зруйнованими зубами, штучними корон ками і погано підігнаними протезами. Епуліси зустрічаю­ться переважно у жінок.

Локалізуються епуліси звичайно в ділянці передніх зубів і премолярів на гребені альвеолярної частини або відростка, частіше з вестибулярного боку. Клінічно фіб-роматозний й ангіоматозний епуліси – це грибоподібне утворення на більш-менш вираженій ніжці, що іде в пе-ріодонт зуба. Звичайно епуліс щільноеластичної консис­тенції, покритий слизовою оболонкою червоного або бу­рого кольору. Ангіоматозний епуліс кровоточить, навіть якщо легко доторкнутися до нього. Ріст епулісів повіль­ний, значно прискорюється в період вагітності. При ве­ликих розмірах епулісу може відзначитися рухливість розташованих поруч зубів.

Рентгенологічно зміни, як правило, не виявляються.



Лікування хірургічне – висічення пухлини з руйну­ванням точки росту. Іноді доводиться видаляти зуби, роз­ташовані в зоні росту епулісу (при значній деструкції кі­сткової тканини альвеоли зуба або при рецидивах після перенесених нерадикальних операцій).

Цементома. Це рідка одонтогенна пухлина, яка роз­вивається з грубоволокнистої тканини, подібної цементо­ві зуба. Деякі автори відносять цементому до простих не­повних одонтом. Зустрічається цементома переважно в жінок і локалізується на нижній щелепі, в ділянці тіла і кута.

Клінічний перебіг не має особливих симптомів. При огля­ді визначається потовщення щелепної кістки, пальпація якої болюча. В окремих випадках може приєднуватися запальний процес.

Рентгенологічно визначається округла гомогенна тінь в ділянці зуба.

Лікування хірургічне. Необхідно ретельно видалити пухлину. Зуб, пов’язаний із цементомою, також підлягає видаленню.
КОНКРЕТНА МЕТА:

Студент повинен вміти:

1. Діагностувати доброякісні пухлини щелепно-лицевоі ділянки.

2. Вибрати метод лікування доброякісних новоутворень.

3. Проводити профілактичні заходи, направлені на попередження новоутворень ЩЛД та їх злоякісне переродження.



Вихідний рівень знань та вмінь:

1. Патологоанатомічні ознаки органоспецифічних та органонеспепифічних доброякісних пухлин ЩЛД.

2. Особливості обстеження щелепно-лицевоі ділянки.

3. Додаткові методи дослідження в щелепно-лицевій хірургії при онкологічних захворюваннях.

4. Онконастороженість у лікаря загальної практики.

ПРОГРАМА САМОСТІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ СТУДЕНТІВ


Навчальні завдання:

1. Клініка, діагностика органонеспецифічних пухлин (фіброма, ретенційна кіста, папілома, дермоідна кіста, ангіома, остеома, остеобластокластома).

2. Принципи лікування органонеспецифічних пухлин ЩЛД.

3. Клініка, діагностика органоспецифічних пухлин (епуліо, одонтома, амелобластома, кісти) щелеп. Принципи лікування органоспецифічних пухлин.



СИТУАЦІЙНІ ЗАДАЧІ


1. Батьки дитини скаржаться на наявність пухлини в лівій привушно-жувальній ділянці, яка поступово збільшується. Шкіра над пухлиною в кольорі не змінена, пухлина не болюча, але при нахилі голови вниз збільшується в розмірах і шкіра набирає синюшного забарвника. Яке захворювання можна передбачити у дитини?

2. Дівчинка 12 років звернулася зі скаргами на наявність пухлини під язиком, яке з٬явилося біля року тому у вигляді невеликого міхурця, який декілька разів зникав. В останні 3 місяці збільшився, досяг величини сливи. Дівчинка на біль не скаржиться, але має дискомфорт при прийомі їжі, розмові. Поставте діагноз.

3. В поліклініку звернувся хворий з приводу захворювання шлунку. При огляді порожнини рота хворого на лівій щоці в ділянці лінії змикання зубів знайдена пухлина діаметром 0,8 см округлої форми, з гладкою поверхнею, інтактною слизовою оболонкою над нею, на широкій основі, щільної консистенції, не болюча.

Реґіонарні лімфатичні вузли не збільшені. Хворого пухлина не турбує, однак при жуванні він часто її прикушує. Помітного росту пухлини не спостерігається. Поставте діагноз, призначте лікування.

4. Хворий скаржиться на відчуття оніміння підборідкової ділянки і розпирання в ділянці тіла нижньої щелепи справа з язичної і щічної поверхонь. При пальпації визначається “пергаментний хруст”. На рентгенограмі верхньої щелепи справа спостерігається розріздження кістки від 8 до 3 зубів, краї рівні, 48,47,46,45,44,43 зуби інтактні. Поставте попередній діагноз. Які додаткові обстеження необхідно провести? Ваша тактика?

5. У хворої 58 років скарги на постійний біль в ділянці нижньої щелепи справа. Біль продовжується біля 2-х місяців. Біль в зубах не спостерігається.

Симетрія обличчя збережена, зуби на нижній щелепі інтактні. Форма нижньої щелепи не змінена, при пальпації патологічних змін не виявлено. Які необхідні додаткові методи дослідження?

Завдання для УДРС.



ДЖЕРЕЛА ІНФОРМАЦІЇ:
Основна література:

1. Бажанов М.М. Стоматология. М: "Медицина, 1995.

2. Робустова Т. Г. Хирургическая стоматология. М.: «Медицина», 1995.

3. Рибаков А.І. Справочник по стоматологии. М.:Медицина, 1993.



Додаткова література:

1. Євдокимов А.І., Васильєв Г.А. Хирургическая стоматология. М., 1989.

2. ПачесА.І. Опухоли головы и шеи. М., 1983.

3. Соловьйов М.М. Онкологические аспекты в стоматологии. М., 1988.

4. Солнцев А.М., Кодесов B.C. Кисты челюстно-лицевой области и шеи. Киев, 1988.

Методичну розробку склала:



відповідальна за курс стоматології,

к. мед. н., доцент Кузняк Н.Б.



©netref.ru 2017
әкімшілігінің қараңыз

    Басты бет