Фунікова Олена Володимирівна теоретичні основи класифікації запитань у криміналістиці



жүктеу 316.47 Kb.
Дата17.04.2016
өлшемі316.47 Kb.
түріАвтореферат


НАЦІОНАЛЬНА ЮРИДИЧНА АКАДЕМІЯ УКРАЇНИ

імені ЯРОСЛАВА МУДРОГО



Фунікова Олена Володимирівна
УДК 343. 98

ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ КЛАСИФІКАЦІЇ ЗАПИТАНЬ

У КРИМІНАЛІСТИЦІ

Спеціальність 12.00.09 – кримінальний процес та криміналістика;

судова експертиза

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук


Харків – 2007

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі криміналістики Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого, Міністерство освіти і науки України.


Науковий керівник:

доктор юридичних наук, професор Шепітько Валерій Юрійович, Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого, завідувач кафедри криміналістики, член-кореспондент Академії правових наук України, Заслужений діяч науки і техніки України.


Офіційні опоненти:

доктор юридичних наук, професор Лукашевич Віталій Григорович, Гуманітарний університет “Запорізький інститут державного і муніципального управління”, перший проректор, Заслужений юрист України;




кандидат юридичних наук, доцент Весельський Віктор Казимірович, Київський національний університет внутрішніх справ, начальник кафедри криміналістики.





Провідна установа:


Одеська національна юридична академія, кафедра криміналістики, Міністерство освіти і науки України, м. Одеса.

Захист відбудеться “15” червня 2007 р. о 13 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.086.01 у Національній юридичній академії України імені Ярослава Мудрого (61024, м. Харків, вул. Пушкінська, 77).


З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого (61024, м. Харків, вул. Пушкінська, 70).
Автореферат розіслано “12” травня 2007 р.
Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради В.Ю. Шепітько

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми. Процес розбудови демократичної, соціальної і правової держави в Україні зумовлює необхідність подальшого розвитку демократичних інституцій, а також правових механізмів забезпечення охорони прав та законних інтересів людини. Особливе місце у вирішенні цих завдань відводиться системі правоохоронних та правозастосовчих органів.

Подолання певних труднощів, пов’язаних з негативною тенденцією зростання рівня злочинності, її прилаштовуваності до нових умов, набуття нею більш агресивного та організованого характеру ставить перед наукою, законодавчою та правоохоронною практикою завдання щодо розробки та реалізації нових, більш ефективних засобів боротьби зі злочинністю. Отже, одним із пріоритетних завдань криміналістики є удосконалення процесу розкриття та розслідування злочинів з урахуванням рівня злочинності, підвищення її організованості, озброєності та технічного забезпечення. За таких умов важливого значення набуває постановка та вирішення завдань з розробки наукових положень та рекомендацій криміналістичної тактики.

Істотний внесок у дослідження проблем криміналістичної тактики внесено такими вченими, як Л. Ю. Ароцкер, О. Я. Баєв, В. П. Бахін, Р. С. Бєлкін, І. Є. Биховський, В. Є. Богинський, О. М. Васильєв, В. К. Весельський, І. Ф. Герасимов, Ф. В. Глазирін, В. Г. Гончаренко, Г. Г. Доспулов, Л. Я. Драпкін, А. В. Дулов, М. І. Єнікєєв, В. А. Журавель, Г. О. Зорін, Л. М. Карнєєва, В. П. Колмаков, В. С. Комарков, В. І. Коміссаров, В. О. Коновалова, М. В. Костицький, В. С. Кузьмічов, В. Г. Лукашевич, В. О. Образцов, М. І. Порубов, О. Р. Ратінов, В. Ю. Шепітько, М. П. Яблоков та ін.

Разом з тим, у криміналістиці не приділялася достатня увага особливостям формулювання і постановки запитань під час здійснення слідчої діяльності. Тільки деякі автори досить фрагментарно зверталися до даної проблеми (Р. С. Бєлкін, М. І. Єнікєєв, В. О. Коновалова, В. О. Образцов, О. С. Подшибякін, І. М. Якимов). Дотепер залишаються не дослідженими структура, види, ситуаційна обумовленість запитань у слідчій діяльності. Отже, на сьогодні відсутні монографічні роботи, присвячені проблемам постановки запитань та визначенню їх видів, функцій та можливостей реалізації. Саме ці обставини обумовлюють актуальність теми дисертаційного дослідження.



Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація підготовлена відповідно до плану наукових досліджень кафедри криміналістики Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого за напрямком “Актуальні проблеми правосуддя, зміцнення законності і організації боротьби зі злочинністю в Україні” у межах цільової комплексної програми “Криміналістичні та науково-технічні проблеми удосконалення діяльності правоохоронних органів у сфері боротьби зі злочинністю” (номер державної реєстрації 0106u002294). Тема дисертації затверджена рішенням вченої ради Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого 28 грудня 2000 року, протокол № 5.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є створення науково обґрунтованої класифікації запитань та визначення можливостей їх застосування в процесі спілкування слідчого (судді) та інших учасників кримінального процесу, спрямованого на отримання доказової інформації.

Відповідно до вказаної мети було поставлено та вирішено такі завдання:

1) проаналізувати існуючі в науковій літературі підходи до визначення сутності запитання та встановити його істотні ознаки; сформулювати поняття “запитання” і визначити його місце в системі криміналістики;

2) визначити інформаційну структуру запитання та розкрити його сутність, обумовлену чинником психологічного впливу;

3) розглянути види та форми запитань, а також підстави їх поділу; розробити наукову класифікацію запитань у криміналістиці;

4) дослідити ситуаційну залежність постановки запитань та відповідно обумовленість їх формулювання;

5) визначити функції запитань у системі слідчих дій та розробити правила і прийоми їх формулювання;

6) розробити узагальнену інформаційну модель постановки запитань, що обумовлює можливість алгоритмізації процесу постановки запитань та сприяє процедурі прийняття оптимальних рішень.


Об’єктом дослідження є слідча (судова) діяльність, спрямована на отримання об’єктивної та повної інформації в процесі спілкування учасників кримінального процесу.


Предметом дослідження є підстави класифікації запитань у криміналістиці та можливості їх формулювання, постановки і використання у слідчій (судовій) діяльності.

Методи дослідження. Методологічну основу дисертації становлять положення теорії пізнання і загальної теорії криміналістики. В процесі дослідження було використано систему методів наукового пізнання: формально-логічний метод (при вивченні сутності та істотних ознак запитання); функціональний метод (для визначення динаміки процесу постановки запитань та їх ситуаційної обумовленості); системно-структурний метод (для розгляду окремих підстав поділу запитань та розробки їх наукової класифікації); історичний метод (за допомогою якого проаналізовано наукові дискусії щодо сутності та структури запитань); статистичний метод (під час аналізу та вивчення протоколів допиту свідків та обвинувачених; проведення анкетування та інтерв’ювання слідчих органів прокуратури та Служби безпеки України).

Теоретичною основою дослідження є наукові положення філософії, логіки, психології, лінгвістики, кримінального, кримінально-процесуального права, криміналістики.

Нормативну базу дисертації склали: Конституція України, кримінальне і кримінально-процесуальне законодавство України, нормативно-правові акти, що регламентують організацію і діяльність правоохоронних органів у боротьбі зі злочинністю.

Емпіричну базу дисертаційного дослідження становлять: результати вивчення та аналізу протоколів допиту свідків та обвинувачених за спеціально розробленою анкетою щодо різних категорій кримінальних справ (100 протоколів); результати анкетування та інтерв’ювання слідчих органів прокуратури та Служби безпеки України (опитано 200 слідчих).


Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що за характером і змістом розглянутих проблем дисертація є першим в Україні монографічним дослідженням, в якому здійснено комплексну розробку підстав класифікації запитань у криміналістиці та створено теоретичні засади їх практичної реалізації.


Наукова новизна дослідження відбивається у таких основних положеннях:

1) проведено ретельний аналіз ознак запитання та запропоновано його авторське визначення; встановлено місце запитання в структурі криміналістичної тактики;

2) вперше визначено інформаційну структуру запитання, яка складається з двох складових: вербальної, що відображає змістовну частину запитання, та невербальної, що має діагностичне та орієнтуюче значення;

3) вперше проаналізовано психологічну спрямованість запитання та його місце у механізмі психологічного впливу;

4) досліджено види, типи та форми запитань у процесі спілкування в слідчій діяльності; здійснено вивчення заборонених запитань (навідних, уловлюючих та ін.);

5) визначено підстави класифікації запитань у теорії криміналістики; вперше розроблено багаторівневу класифікацію запитань за їх видами, формами та типами. Зокрема, види запитань класифіковані за такими підставами: а) залежно від допустимості їх використання; б) залежно від їх спрямованості; в) залежно від їх цільового призначення; г) залежно від рівня поінформованості сторін; ґ) залежно від наявності психологічного впливу;

6) розглянуто ситуаційну обумовленість постановки запитань під час проведення слідчих дій;

7) вперше визначено функції запитань у системі слідчих дій та запропоновано правила і прийоми формулювання запитань;

8) вперше здійснено спробу розробки узагальненої інформаційної моделі постановки запитань, яка може бути використана у процесі створення комп’ютерних систем з підтримки і прийняття рішень.

Практичне значення одержаних результатів. Викладені у дисертаційному дослідженні положення, пропозиції та висновки можуть бути використані:

– у науково-дослідницькій сфері – для подальшої розробки теорії криміналістки, а також тактики проведення окремих слідчих (судових) дій;

– у правозастосовчій діяльності – як рекомендації щодо вдосконалення слідчої та судової діяльності й отримання доказової інформації в процесі спілкування учасників кримінального процесу;

– у навчальному процесі – при викладанні курсів “Криміналістика” та “Психологія (загальна та юридична)”, підготовці підручників, навчальних та довідкових посібників, методичних матеріалів.



Апробація результатів дисертації. Дисертаційне дослідження виконано на кафедрі криміналістики Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого, обговорено на її засіданнях, схвалено нею і рекомендовано до захисту.

Основні положення дисертаційного дослідження висвітлювалися на міжнародних та регіональних науково-практичних конференціях. Зокрема, на міжнародній науково-практичній конференції “Актуальні проблеми криміналістики” (м. Харків, 25–26 вересня 2003 р.); науково-практичній конференції “Кримінально-правова охорона життя та здоров’я особи” (м. Харків, 22–23 квітня 2004 р.); міжнародній науково-практичній конференції “Науковий потенціал світу – 2006” (м. Дніпропетровськ, 18–29 вересня 2006 р.); міжнародній науково–практичній конференції «Использование современных информационных технологий в правоохранительной деятельности и региональные проблемы информационной безопасности» (м. Калінінград, 24–25 жовтня 2006 р.).

Пропозиції автора знайшли застосування у слідчих органах прокуратури та ГУМВС України у Харківській області, що підтверджується відповідними актами впровадження.

Матеріали дисертаційного дослідження використовуються у навчальному процесі Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого під час викладання курсів криміналістики та психології (загальної та юридичної).



Публікації. Основні положення та висновки, що сформульовані в дисертаційному дослідженні, опубліковані автором у 7 наукових публікаціях, з яких 4 статті, надруковані у фахових виданнях, та 3 тез наукових повідомлень на конференціях.

Структура дисертації обумовлена метою і завданнями дослідження і складається зі вступу, трьох розділів, що охоплюють 8 підрозділів, висновків, списку використаних джерел ( 205 найменувань) та додатків. Повний обсяг дисертації - 185 сторінок, список використаних джерел та додатки викладені на 33 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовується актуальність обраної теми, стан її наукової розробки, зв’язок з науковими програмами, планами та темами; визначається мета та завдання дослідження, його методологічна основа; розкривається наукова новизна та практичне значення одержаних результатів, а також подано відомості щодо їх апробації.



Розділ 1 “Логіко-психологічна сутність запитання” складається з трьох підрозділів, які присвячені визначенню сутності запитання та встановленню особливостей їх постановки. У підрозділі 1.1. “Поняття та структура запитання” розглядаються лінгвістичні, філософські, логічні, психологічні та криміналістичні аспекти формулювання запитань. Виокремлено логічний підхід до проблеми запитання та встановлено, що запитання – особлива форма мислення, яка не є судженням і складається з двох елементів: підстави запитання та питального функтора. Досліджено, що основною відмінною рисою запитання є не лише наявність формальних ознак питального речення, але й факт вимоги одержати інформацію, що підлягає з’ясуванню.

Акцентовано увагу на тому, що в криміналістиці не приділялася достатня увага проблемі постановки запитань, у зв’язку з чим відсутні певні підходи до зазначеної проблеми. Результати анкетування слідчих прокуратури та Служби безпеки України свідчать, що 32% опитаних вважають запитання складовою частиною тактичної комбінації, 20% – елементом тактичного прийому, а 48% респондентів відносять запитання до категорії самостійних тактичних прийомів. Автором роботи визначено, що запитання як елемент криміналістичної тактики може являти собою: а) тактичний прийом; б) елемент системи тактичних прийомів (комбінацій); в) структурний елемент системи типових запитань, які сформульовані в логічній (або іншій) послідовності. З урахуванням наведених особливостей у дисертаційному дослідженні запропоновано визначення поняття запитання: запитання - це елемент криміналістичної тактики, який являє собою словесне звернення у вигляді спонукального висловлювання, що сприяє отриманню адекватної відповіді та має пізнавальну цінність.

У підрозділі 1.2. “Інформаційна структура запитання” розглянуто засоби та прийоми інформаційної взаємодії в процесі спілкування учасників процесу. Значну увагу приділено формам отримання вербальної інформації. Встановлено особливості форми спілкування “запитання–відповідь”. Досліджено вербальну складову інформаційної структури запитання, яка відображає його змістовну частину та обумовлена такими об’єктивними чинниками, як ситуація слідчої дії, процесуальне положення сторін, та низкою суб’єктивних чинників – інтелектуальним рівнем співрозмовника, його психічними особливостями, мотивами спілкування тощо. Визначено, що окрім основної – вербальної складової, запитання містить і невербальну, що виявляється в регулюванні процесу інформаційної взаємодії сторін шляхом діагностики емоційного стану й психологічних особливостей співрозмовника та регулюванні ступеня психологічного впливу, який міститься у запитанні. Розглянуто такі елементи невербальної складової запитання, як паралінгвізми, міміка, пантоміміка. Зазначено, що віднесення паралінгвістичних проявів, які супроводжують постановку запитання, до невербальної складової є досить умовним.

У підрозділі 1.3. “Запитання як джерело психологічного впливу” розглянуто поняття психологічного впливу та його місце в процесі мовної взаємодії учасників процесу. Встановлено, що існують різні підходи до ролі й місця психологічного впливу в процесі інформаційної взаємодії, який розглядається: а) як певна допомога в процесі відтворення особою певної інформації; б) як метод подолання протидії слідству; в) як комплекс прийомів, спрямованих на діагностику психічного стану особи й вибір найбільш ефективних прийомів виконання слідчої дії. Досліджено підстави класифікації психологічного впливу та критерії його допустимості. Визначено місце запитання в механізмі психологічного впливу, зокрема: а) запитання є джерелом психологічного впливу; б) запитання (або система запитань) може виступати одним із засобів здійснення психологічного впливу, що дає змогу розглядати його як самостійний (окремий) тактичний прийом або структурний елемент тактичної комбінації (системи прийомів).

Проаналізовано диспозиції статей 143, 167, 171 КПК України про встановлення заборони постановки навідних запитань при провадженні допиту. Зазначено, що проблема відмінності забороненого запитання від допустимого полягає в тому, наскільки в запитанні виражена визначеність бажаної відповіді; досліджено засоби, за допомогою яких запитання набуває навідного характеру: а) прямою підказкою, тобто вказівкою на об’єкт або його ознаки безпосередньо в змісті запитання; б) непрямою підказкою, тобто побудовою відповідних граматичних (за допомогою слів “хіба”, “невже” тощо) і логічних (введення певних альтернатив відповіді) конструкцій; в) відповідними мовними особливостями (голосом, інтонацією, мовними паузами) та іншими паралінгвістичними впливами; г) використанням невербальних засобів комунікації (мімікою, жестикуляцією, позою тощо). Визначено, що навідним є запитання, формулювання якого за допомогою відповідних вербальних та невербальних засобів комунікації передбачає певну відповідь, чим обмежує свободу вибору допитуваного.

Досліджено окремі тактичні прийоми, пов’язані з постановкою запитань: постановка окремого запитання, яке може бути як джерелом психологічного впливу, так і засобом його здійснення, тобто самостійним тактичним прийомом; система нагадувальних, деталізуючих, викривальних запитань (так, відповідно до результатів анкетування слідчих прокуратури та Служби безпеки України 47% опитаних визначили постановку викривальних запитань оптимальним тактичним прийомом, спрямованим на викриття неправдивих показань); тактичним прийомом є “перефразовування”, тобто постановка запитань, які за своїм змістом повторюють фрази допитуваного; постановка запитань, що переслідують мету приховати від допитуваного межі поінформованості слідчого, також є окремим засобом психологічного впливу; окрему увагу приділено таким прийомам, як оголошення показань інших осіб та пред’явлення речових доказів, які деякі дослідники пов’язують із використанням “психологічного реагенту”. На думку автора цієї роботи, вживання такого терміна стосовно зазначених тактичних прийомів та мовних засобів спілкування є недоцільним.



Значну увагу приділено так званому “чиннику раптовості”, який за результатами анкетування слідчих прокуратури та Служби безпеки України 60% опитуваних віднесли до категорії “слідчих хитрощів”, а 1,8% респондентів взагалі віднесли до категорії обману. У роботі зазначається, що така негативна оцінка використання зазначеного чинника, швидше за все, ґрунтується на підміні понять “відволікання уваги” і “раптовість постановки запитання” (пред’явлення доказу), які не є синонімічними і далеко не завжди збігаються. Доведено, що такі чинники, як раптовість або певна послідовність запитань, можуть бути джерелом психологічного впливу, але не є самостійним тактичним прийомом. Зіставлено тактичні прийоми “припинення неправди” та “допущення легенди” й визначено переваги останнього, що підтверджується результатами анкетування – 82% опитаних у разі повідомлення неправдивої інформації прагнуть дати змогу співрозмовникові завершити вільну розповідь, після чого формулювати відповідні запитання, а 18% оптимальним варіантом вважають зупинення неправдивих показань постановкою викривальних запитань.

Розділ 2 “Класифікація запитань у криміналістиці” складається з двох підрозділів, у яких досліджуються види, форми й типи запитань, а також підстави їх класифікації. У підрозділі 2.1. ”Види та типи запитань (стан проблеми)” аналізуються підстави виокремлення видів та типів запитань у філософії, логіці, психології та криміналістиці. Встановлено, що у філософії підставами видового поділу запитань є основи класифікації філософських категорій; у традиційній формальній логіці запитання ототожнюється із судженням, відповідно й підставами поділу запитань є структурні елементи судження (запитання про предикат, про суб’єкт тощо); у гносеології виникнення запитання пов’язане з наявністю протиріч між суб’єктами, зокрема між рівнями їх поінформованості, залежно від чого запитання поділяються на два види: звичайне запитання (якщо рівень поінформованості адресата вище, ніж відправника) та метазапитання (якщо більшу кількість інформації має відправник). Акцентовано увагу на семіотичному підході до поняття запитання, відповідно до якого будь-який запитальний текст може бути розглянутий як своєрідна знакова система. Відповідно до основних напрямків семіотичного аналізу існують синтаксичні, семантичні й прагматичні підстави поділу запитань на окремі види. Зокрема, встановлено, що за прагматичною підставою запитання можуть бути релевантні й нерелевантні залежно від того, чи має запитувач згоду від відповідаючого, моральний дозвіл або юридично закріплене в законі право ставити деякі запитання. Від релевантних запитань слід відрізняти коректні (правильно поставлені) запитання, передумовою яких є істинне й несуперечливе знання. Досліджено, що в логіці традиційним є поділ запитань на два основних типи: до першого типу належать такі, що виражають запитання до всього речення, а до другого – ті, які починаються із запитальних слів “хто”, “що”, “коли”, “який” тощо і орієнтовані на окремі члени речення.

Наголошується, що в логіці існує поняття навідних запитань. Так, стосовно їх пізнавальної мети запитання поділяються на вузлові (якщо правильна відповідь на нього сприяє безпосередньо досягненню мети) та навідні (коли правильна відповідь якимось чином підготовлює або наближає людину до розуміння вузлового запитання). Зазначено, що логічний і криміналістичний підходи до розуміння навідного запитання є різними, адже з погляду криміналістики навідні запитання взагалі не можуть містити пізнавальної цінності та є забороненими.

Проведено аналіз видового поділу запитань у криміналістиці та встановлено, що тривалий час проблема постановки запитань була пов’язана із розглядом можливостей і меж застосування психологічного впливу в слідчий діяльності, тому загальною і майже єдиною підставою поділу запитань у криміналістиці було їх цільове призначення. Автор дослідження зазначає, що більшість із запропонованих видів запитань не має як обґрунтованих підстав для поділу, так і не знаходить свого практичного застосування. Таке положення підтверджене результатами анкетування слідчих прокуратури та Служби безпеки України, де на пропозицію: «Які види запитань Вам відомі?» одержані такі відповіді: допустимі й недопустимі – 49%; основні й доповнювальні – 69%; відкриті й закриті – 13%; прості й складні – 51%; конфліктні й безконфліктні – 20%; функціонально-психологічні – 9%; нагадувальні – 52%; уточнювальні – 75%; деталізуючі – 27%; викривальні – 23%; запитання-анкета – 27%; запитання-дискусія – 7%; запитання-прохання – 18%; запитання – розумове завдання – 13%; запитання-вимога – 13%; змістовні – 14%; спрямувальні – 36%; слідчі – 11%; негативні – 3%. За результатами узагальнення протоколів кримінальних справ найбільш вживаними є: основні (25%); уточнювальні (26%), деталізуючі (20%) та нагадувальні (16%) запитання; водночас доповнювальні (7%) та викривальні (4%) запитання фіксуються у протоколах допиту не часто.

Висловлено негативне відношення до безпідставного та ускладненого виокремлення видів запитань (контактоформуючі, дисонансні, парадоксальні, преактивні, агрегативні тощо), запропонованого деякими авторами.

Аргументовано, що оптимальними при побудові науково обґрунтованої класифікації запитань є підстави їх поділу відповідно до правил семіотичного аналізу, що розглядає запитання як певну знакову систему; такий підхід до поділу запитань обумовлює можливість їх формалізації та перспективу створення алгоритму їх постановки.

У підрозділі 2.2. “Підстави класифікації запитань у криміналістиці” запропоновано науково обґрунтовану багаторівневу класифікацію запитань за видами, типами та формами. Значення запропонованої класифікації запитань полягає у такому: 1) розроблена класифікація має практичне значення для роботи правоохоронних органів, оскільки дає змогу певним чином алгоритмізувати процес постановки запитань з метою подальшого їхнього використання у комп'ютеризованих системах, які рекомендуються до застосування в слідчій діяльності; 2) науково-пізнавальна цінність класифікації обумовлена теоретичним дослідженням логіко-психологічної сутності запитань, встановленням особливостей їх формулювання та постановки в тактиці окремих слідчих дій.

Пропонуються такі підстави класифікації запитань: 1. Щодо видів запитань: а) залежно від допустимості використання: допустимі та недопустимі; б) залежно від спрямованості: основні та доповнювальні; в) залежно від цільового призначення: нагадувальні, уточнювальні та контрольні (деталізуючі та викривальні); г) залежно від рівня поінформованості сторін: власне запитання та метазапитання; ґ) залежно від наявності психологічного впливу: спрямовані на здійснення психологічного впливу та нейтральні. 2. Щодо типів запитань: а) залежно від логічної структури підстави запитання: прості та складні; б) залежно від змістовної спрямованості: такі, що спрямовані на доповнення чи на вирішення проблеми; в) залежно від умов формулювання: відкриті та закриті. 3. Щодо форм запитань: запитання-прохання, запитання-дискусія, запитання – розумове завдання, запитання-вимога, запитання-анкета. Розроблена наукова класифікація пропонується у схематичному вигляді.

Як підстава допустимості запитань проаналізовано етичний чинник; виокремлено групи етичних вимог щодо формулювання запитань: а) стосовно заборони насильства у будь-якому його прояві (у формі погрози, залякування, приниження честі та гідності тощо); б) стосовно заборони прямого навіювання (будь-які дії, що здатні за своєю формою або інтенсивністю викликати перекручення в показаннях, самообмову тощо); в) стосовно порушення загальноприйнятих моральних, культурних, етичних норм (введення в оману, використання культурної відсталості й релігійних забобонів, аморальних спонукань, використання непоінформованості підозрюваного, обвинуваченого або інших осіб).



Розділ 3 “Тактика постановки та формулювання запитань” складається з трьох підрозділів, в яких розглянуто тактичні особливості постановки та формулювання запитань, їх ситуаційну обумовленість, функції в системі слідчих дій. У підрозділі 3.1. “Ситуаційна обумовленість постановки запитань” визначено, що постановка запитань обумовлена слідчою ситуацією та ситуацією слідчої дії, які змінюються залежно від правильності та ефективності застосування зазначеного тактичного прийому; досліджено, що за результатами узагальнення протоколів допиту лише в 11% випадків можна чітко простежити ситуацію слідчої дії. Проаналізовано низку чинників, які мають інформаційно-психологічну сутність та зумовлюють постановку запитань у межах слідчої ситуації, а саме: різний рівень поінформованості співрозмовників, збіг або розбіжність інтересів сторін, цільова спрямованість спілкування, внутрішньоособистісні протиріччя сторін. Приділено увагу видам та формам постановки запитань у ситуаціях безконфліктного та конфліктного спілкування на досудовому слідстві. Зазначено, зокрема, що в процесі виявлення й усунення неправди ефективно застосовуються майже всі види запитань: уточнювальні, що формулюються як у відкритій, так й у закритій формі; деталізуючі, спрямовані на перевірку джерел інформації, і, безумовно, викривальні, які за рівнем поінформованості завжди є метазапитаннями і спрямовані безпосередньо на припинення неправди. Зазначені запитання можуть застосовуватися як окремий тактичний прийом, так і входити до складу певних тактичних комбінацій (систем прийомів), які формуються залежно від ситуації слідчої дії, процесуального положення співрозмовника, а також форми неправдивого повідомлення.

У підрозділі 3.2. “Функції запитань у системі слідчих дій. Правила та прийоми формулювання запитань” досліджено, що запитання за діапазоном свого застосування можна віднести до універсальних тактичних прийомів, які ефективно використовуються в різних процесуальних діях і мають багатофункціональне призначення. Постановка запитань зумовлена цільовою і функціональною спрямованістю слідчої (процесуальної) дії. Проаналізовано функціональну спрямованість запитань й визначено такі загальні функції запитань у системі слідчих дій: а) пізнавальну функцію, яка полягає в тому, що запитання можуть виступати як безпосередній спосіб пізнання за допомогою запиту на поповнення інформації, що цікавить, – власне запитання з абсолютною пізнавальною цінністю, або шляхом опосередкованого процесу пізнання, що має місце при постановці метазапитань, пізнавальна цінність яких полягає не в запиті інформації, а у реакції співрозмовника на цю інформацію; зазначено, що пізнавальне значення обох видів запитань однакове, різною є спрямованість процесу пізнання; б) комунікативну функцію, яка охоплює такі напрямки: встановлення психологічного контакту, управління процесом спілкування в межах слідчої (судової) дії, здійснення психологічного впливу на співрозмовника; одержання необхідної інформації в процесі спілкування; в) прогностичну функцію, яка полягає в можливості індивідуального прогнозу розвитку ситуації слідчої дії, у передбаченні процесу одержання необхідної інформації (у передбаченні власної лінії поведінки, реакцій співрозмовника на поставлені запитання та ін.); г) регулятивну функцію запитань, яка полягає у тому, що їх зміст та форма постановки сприяє регулюванню процесу спілкування учасників слідчої дії; у більш вузькому сенсі регулятивна функція реалізується у здійсненні психологічного впливу, відповідно регулюючи загальний процес безпосередньої взаємодії. Наведено, що за результатами анкетування слідчих органів прокуратури та Служби безпеки України 57% опитаних абсолютно обґрунтовано вважають, що в системі слідчих дій запитання виконують, насамперед, пізнавальну функцію, 22% вказали на регулятивну функцію запитань, 20% - комунікативну. Проте важливо підкреслити, що 51% респондентів виділяє прогностичну функцію запитань, а це, на думку автора дослідження, свідчить про адекватну оцінку значення запитань у системі слідчих (судових) дій.

У роботі акцентується увага на тому, що у процесі підготовки та проведення слідчих дій, пов'язаних з одержанням вербальної інформації, запитання виконують окремі функції: а) аналітичну функцію, оскільки формулювання основних запитань завжди базується як на загальному аналізі наявної в справі інформації, так і на аналізі зібраних доказів щодо конкретної особи, виходячи із чого в запитаннях запитується відсутня інформація; б) функцію спонукання (наприклад, нагадувальні запитання, які збуджують асоціативні зв’язки); в) функцію викриття (деталізуючі, викривальні запитання, що спрямовані на викриття неправдивих показань); г) функцію корекції (будь-які запитання, спрямовані на усунення протиріч у показаннях, подолання добросовісних помилок). Аргументовано, що у процесі підготовки та проведення слідчих дій, спрямованих на пошук матеріальних слідів злочину, пізнавальна функція запитань трансформується у пошукову, пов’язану із психологією приховування і психологією виявлення; при проведенні таких слідчих дій постановка запитань сприяє виявленню об’єктів пошуку.

Проаналізовано вимоги до логічної аргументації, а також вимоги до професійної мови юриста. Визначено правила формулювання запитань. Встановлено, що за результатами узагальнення протоколів допиту 18% зафіксованих у протоколах запитань не задовольняють вимогам щодо правильності і коректності формулювання.

У підрозділі 3.3. “Інформаційна модель постановки запитань” розроблено узагальнену інформаційну модель постановки запитань з метою одержання криміналістично значущої інформації, необхідної для розкриття та розслідування злочинів; відповідно побудовано графічну інформаційну модель запитань у блок-схемному зображенні. Узагальнений характер розробленої моделі зумовлений: інформаційними зв’язками “запитання – відповідь”; системами тактичних прийомів з урахуванням їх цільової спрямованості та ситуаційної залежності; базами даних логічного й лінгвістичного характеру, що формулюють зміст самого запитання; класифікаторами запитань та відповідей. Підстави запропонованої багаторівневої класифікації запитань розглядаються як ознаки запитань, шляхом формалізації яких стає можливим автоматизований процес виключення постановки недопустимих запитань.

Досліджено функції інформаційної моделі постановки запитань (ІМПЗ): а) інформаційно-регулятивна функція: у загальному вигляді ІМПЗ указує на основні інформаційні зв’язки, обумовлені однохарактерними та різнохарактерними інформаційними потоками між основними функціональними блоками моделі; запитання класифікуються відповідно до виявлених закономірностей, що дає змогу одержувати необхідну інформацію шляхом постановки допустимих запитань, а також виключити можливість застосування недопустимих запитань; б) адаптаційна функція: ІМПЗ дає можливість слідчому максимально швидко адаптуватися до ситуації слідчої дії залежно від її цільової і функціональної спрямованості, за допомогою автоматизованого відбору оптимальних запитань; в) функція алгоритмізації: побудована модель відображає ієрархічну та функціональну сутність кожного інформаційного блоку, що значно полегшує розробку відповідного програмного забезпечення при створенні комп'ютерних систем підтримки та прийняття рішень.


ВИСНОВКИ

У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання, що полягає у створенні науково обґрунтованої багаторівневої класифікації запитань та визначенні можливостей їх застосування в процесі спілкування учасників кримінального процесу, спрямованого на отримання доказової інформації. Головними теоретичними і прикладними результатами роботи є такі висновки:

1. Розглянуто різні підходи до проблеми розуміння та формулювання запитань (лінгвістичний, філософський, логічний, психологічний та криміналістичний). У криміналістичному розумінні запитання може являти собою: а) тактичний прийом; б) елемент системи тактичних прийомів (комбінацій); в) структурний елемент системи типових запитань, які сформульовані в логічній (або іншій) послідовності. Запропоновано авторське визначення поняття запитання: запитання – це елемент криміналістичної тактики, який являє собою словесне звернення у вигляді спонукального висловлювання, що сприяє отриманню адекватної відповіді та має пізнавальну цінність.

2. Визначено, що інформаційна структура запитання складається з: а) вербальної складової, яка відображає змістовну частину запитання та обумовлена такими об’єктивними чинниками, як ситуація слідчої дії, процесуальне положення особи, а також низкою суб’єктивних чинників – інтелектуальним рівнем співрозмовника, його психологічними особливостями та ін.; б) невербальної складової, що проявляється в регулюванні процесу безпосередньої взаємодії сторін шляхом діагностики емоційного стану та психологічних особливостей співрозмовника, виражається за допомогою паралінгвізмів, міміки, жестикуляції тощо; певну увагу приділено паралінгвістичним особливостям спілкування.

3. Розглянуто поняття психологічного впливу, підстави його класифікації, критерії допустимості та зроблено висновок, що здійснення психологічного впливу за допомогою постановки запитань має місце на різних етапах спілкування учасників процесу. Визначено місце запитання у механізмі психологічного впливу: а) запитання є джерелом психологічного впливу; б) запитання (або система запитань) може виступати як один із засобів здійснення психологічного впливу, що дозволяє розглядати його самостійним (окремим) тактичним прийомом або структурним елементом тактичної комбінації (системи прийомів); досліджено окремі тактичні прийоми, пов’язані з постановкою запитань (у тому числі з урахуванням чинника раптовості); система деталізуючих запитань; оголошення показань інших осіб, що містить обов’язкову постановку запитання; постановка запитання (запитань), що переслідують мету приховати межі поінформованості слідчого, тощо).

4. Проаналізовано диспозиції статей 143, 167, 171 КПК України про встановлення заборони постановки навідних запитань при провадженні допиту. Визначено, що навідним є запитання, формулювання якого за допомогою відповідних вербальних та невербальних засобів комунікації передбачає певну відповідь, чим обмежує свободу вибору допитуваного (свідка, потерпілого, обвинуваченого та ін.); досліджено структуру навідних запитань та визначено засоби, за допомогою яких запитання може набувати навідного характеру.

5. Досліджено види та форми запитань, а також встановлено підстави їх класифікації у певних галузях знань (філософії, логіці, психології, криміналістиці); акцентовано увагу на тому, що у криміналістиці проблема видового поділу запитань досліджувалась, але пов’язувалася з розглядом можливостей і меж застосування психологічного впливу в слідчій діяльності, тому загальною і майже єдиною підставою поділу запитань тривалий час залишалося виключно їх цільове призначення; у сучасній криміналістиці запропоновано й інші підстави видового розподілу запитань (залежно від їх спрямованості, ступеня психологічного впливу, етапів інформаційної взаємодії в процесі проведення слідчої дії, за ступенем значущості для справи тощо).

6. Визначено традиційні підстави поділу запитань у криміналістиці за цільовою та функціональною спрямованістю останніх, а саме: основні та доповнювальні, уточнювальні, нагадувальні, контрольні, допустимі й недопустимі запитання, а також обґрунтовано негативне ставлення до виокремлення певних видів запитань та визначення підстав їх поділу (наприклад, дизасоціюючі, контактоформуючі, дисонансні тощо); як підстава допустимості запитань проаналізовано етичний чинник; виокремлено групи етичних вимог щодо формулювання запитань.

7. Запропоновано багаторівневу класифікацію запитань на види, типи та форми. Пропонуються такі підстави класифікації: 1. Щодо видів запитань: а) залежно від допустимості використання: допустимі та недопустимі; б) залежно від спрямованості: основні та доповнювальні; в) залежно від цільового призначення: нагадувальні, уточнювальні та контрольні (деталізуючі та викривальні); г) залежно від рівня поінформованості сторін: власне запитання та метазапитання; ґ) залежно від наявності психологічного впливу: спрямовані на здійснення психологічного впливу та нейтральні. 2. Щодо типів запитань: а) залежно від логічної структури підстави запитання: прості та складні; б) залежно від змістовної спрямованості: такі, що спрямовані на доповнення чи на вирішення проблеми; в) залежно від умов формулювання: відкриті та закриті. 3. Щодо форм запитань: запитання-прохання, запитання-дискусія, запитання – розумове завдання, запитання-вимога, запитання-анкета.

8. Визначено, що запитання за діапазоном свого застосування можна віднести до універсальних тактичних прийомів, які ефективно використовуються в різних процесуальних діях і мають багатофункціональне призначення, обумовлене цільовою й функціональною спрямованістю певної слідчої (процесуальної) дії. До загальних функцій запитань віднесено: а) пізнавальну функцію – як безпосередній спосіб пізнання за допомогою запиту на поповнення інформації, що цікавить; б) комунікативну функцію – для встановлення психологічного контакту, управління процесом спілкування в межах слідчої (судової) дії, здійснення психологічного впливу щодо співрозмовника; одержання необхідної інформації в процесі спілкування; в) прогностичну функцію – для індивідуального прогнозу розвитку ситуації слідчої дії; г) регулятивну функцію – сприяння регулюванню процесу спілкування учасників слідчої дії. До окремих функцій віднесено: а) аналітичну функцію; б) функцію спонукання; в) функцію викриття; г) функцію корекції. Сформульовані правила та прийоми формулювання запитань. Визначені умови правильності їх формулювання з точки зору граматики, лінгвістики, логіки, етики.

9. Досліджено ситуаційну залежність обрання та постановки запитань: а) постановка запитань обумовлена слідчою ситуацією та ситуацією слідчої дії, які змінюються залежно від правильності та ефективності застосування зазначеного тактичного прийому; б) постановка запитань у межах слідчої ситуації обумовлена низкою чинників, які мають інформаційно-психологічну сутність.

10. Розроблено узагальнену інформаційну модель постановки запитань з метою одержання криміналістично значущої інформації. Побудовано графічну інформаційну модель запитань у блок-схемному зображенні. Узагальнений характер розробленої моделі зумовлений: інформаційними зв’язками “запитання – відповідь”; системами тактичних прийомів з урахуванням їх цільової спрямованості та ситуаційної залежності; базами даних логічного та лінгвістичного характеру, що формулюють зміст самого запитання; класифікаторами запитань та відповідей. Запропоновано функції інформаційної моделі постановки запитань: а) інформаційно-регулятивну функцію; б) адаптаційну функцію; в) функцію алгоритмізації.


СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ:


  1. Фуникова Е.В. Информационная сущность вопроса в криминалистической тактике // Проблеми законності: Респ. міжвідом. наук. зб. / Відп. ред. В.Я. Тацій. – Х.: НЮАУ, 2005. – Вип. 74. – С. 186 – 191.

  2. Фуникова Е.В. Вопрос как источник психологического воздействия // Проблеми законності: Респ. міжвідом. наук. зб. / Відп. ред. В.Я. Тацій. – Х.: НЮАУ, 2006. – Вип. 79. – С. 192– 197.

  3. Фунікова О.В. Проблеми класифікації запитань у криміналістиці // Питання боротьби зі злочинністю: Збірник наук. праць / Ред. кол.: Ю.В. Баулін (голов. ред.) та ін. – Х.: Кроссроуд, 2006. – Вип. 11. – С. 175-179.

  4. Фунікова О.В. Ситуаційна обумовленість постановки запитань в тактиці слідчих дій // Теорія та практика судової експертизи і криміналістики: Збірник науково-практичних матеріалів / Міністерство юстиції України, ХНДІСЕ ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса; Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого; Ред. кол.: М.Л. Цимбал, В.Ю. Шепітько та ін. – Х.: Право, 2006. – Вип. 6. – С. 103 – 107.

  5. Кривцова О.В. Проблеми використання психологічного впливу в кримінальному судочинстві // Актуальні проблеми правознавства України: Тези доповідей і наукових повідомлень наукової конференції за підсумками науково-дослідницької роботи за 1999/2000 навчальний рік / За заг. ред. проф. М.І. Панова. - Х.: НЮАУ, 2000. – С. 183.

  6. Фуникова Е.В. Правила постановки вопросов в рамках процессуального общения // Матеріали ІІІ Міжнародної науково-практичної конференції “Науковий потенціал світу – 2006” (18–29 вересня 2006 р.). – Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2006. – С. 72-75.

  7. Фуникова Е.В. Логико-информационная природа вопросов в тактике следственных действий // Международная научно-практическая конференция «Использование современных информационных технологий в правоохранительной деятельности и региональные проблемы информационной безопасности»: Сборник материалов международной научно-практической конференции.– Калининград: Калининград. юрид. ин-т МВД России, 2006. – С. 168-174.

АНОТАЦІЯ



Фунікова О.В. Теоретичні основи класифікації запитань у криміналістиці. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.09 – кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза. – Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого. – Харків, 2007.

Дисертація присвячена створенню науково обґрунтованої класифікації запитань та визначенню можливостей їх застосування в процесі спілкування слідчого (судді) та інших учасників кримінального процесу, спрямованого на отримання доказової інформації. Проаналізовано наукові підходи щодо визначення сутності запитання, встановлено його істотні ознаки, місце у системі криміналістики, запропоновано авторське визначення поняття “запитання”. Досліджено інформаційну структуру запитання та розкрито його психологічну сутність, обумовлену чинником психологічного впливу.

На основі наукового комплексного аналізу видів, типів та форм запитань, а також підстав їх поділу вперше розроблено науково обґрунтовану класифікацію запитань у криміналістиці. Досліджено особливості постановки та формулювання запитань, ситуаційну залежність, функції у системі слідчих дій. Розроблено узагальнену інформаційну модель постановки запитань, що зумовлює можливість алгоритмізації процесу постановки запитань та сприяє процедурі прийняття оптимальних рішень.



Ключові слова: запитання, класифікація запитань, тактичний прийом, психологічний вплив, тактика постановки та формулювання запитань, інформаційна модель постановки запитань.
АННОТАЦИЯ
Фуникова Е.В. Теоретические основы классификации вопросов в криминалистике. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.09 – уголовный процесс и криминалистика; судебная экспертиза. – Национальная юридическая академия Украины имени Ярослава Мудрого. – Харьков, 2007.

Диссертация посвящена разработке научно обоснованной классификации вопросов, а также определению возможностей их использования в процессе информационного взаимодействия следователя (судьи) и других участников уголовного процесса, направленного на получение доказательственной информации. Проанализированы научные подходы к определению сущности вопроса, выделены его существенные признаки; определено, что в системе криминалистики вопрос может использоваться в качестве самостоятельного тактического приема, элемента системы тактических приемов (комбинаций) либо структурного элемента системы вопросов, сформулированных в логической (или иной) последовательности. Определено значение вопроса в механизме психологического воздействия. Аргументируется, что в системе психологического воздействия вопрос может выступать источником и средством воздействия, что позволяет рассматривать вопрос в качестве самостоятельного тактического приема.

Исследована информационная структура вопроса, включающая: а) вербальную составляющую, которая отражает содержательную часть вопроса и обусловливается такими объективными факторами, как ситуация следственного действия, процессуальное положение сторон, а также рядом субъективных факторов – интеллектуальным уровнем собеседника, его психическими особенностями; б) невербальную составляющую, имеющую диагностическое значение и проявляющуюся в паралингвизмах, мимике, жестикуляции и пр.

Исследованы основания разделения вопросов в различных отраслях знаний, и определены наиболее оптимальные, позволяющие выделить наиболее устойчивые признаки для построения научной классификации вопросов. Впервые предложена дифференциация вопросов в криминалистике по видам, типам и формам. Так, виды вопросов выделяются в зависимости от допустимости использования, направленности, целевого назначения, уровня информированности сторон, наличия психологического воздействия. Типы вопросов различаются в зависимости от логической структуры основания, содержательной направленности, условий формулирования. По формам вопросы могут подразделяться на: вопросы-просьбы, вопросы-дискуссии, вопросы-анкеты, вопросы – мыслительные задачи и вопросы-требования.

Исследованы тактические особенности постановки и формулирования вопросов, их ситуационная обусловленность, функции в системе следственных действий. Сделан вывод, что постановка вопросов в рамках следственной ситуации обусловлена факторами, имеющими информационно-психологическую сущность; что вопрос по диапазону своего применения является универсальным тактическим приемом и выполняет ряд общих (познавательную, коммуникативную, прогностическую, регулятивную) и частных (аналитическую, побуждения, коррекции, изобличения) функций в системе следственных действий. Разработана обобщенная информационная модель постановки вопросов с целью получения криминалистически значимой информации, необходимой для раскрытия и расследования преступлений.



Ключевые слова: вопрос, классификация вопросов, тактический прием, психологическое воздействие, тактика постановки и формулирования вопросов, информационная модель постановки вопросов.
SUMMARY
Funikova O. V. Theoretical Grounds of the Classification of Questions in Criminalistics. – Manuscript.

Dissertation to seek PhD in Law Degree, Major 12.00.09 – Criminal Procedure and Criminalistics; Forensic Examination. – Yaroslav Mudry National Law Academy of Ukraine, Kharkiv, 2007

Dissertation is devoted to the development of an academically grounded classification of questions and determination of ways to implement them in the process of intercommunication of the investigator (judge) with other participants of the criminal proceedings with the goal to receive evidence. The author analyzed various academic approaches to the definition of contents of the question, identified its significant characteristics, its place within the system of criminalistics and suggested her own definition for “question” as a notion. The author studied informational structure of the question and unveiled its psychological essence as conditioned by such factor as psychological influence.

Based on the comprehensive academic analysis of the kinds, types and forms of questions as well as their division grounds the author was the first to develop the academically grounded classification of questions for criminalistics. She studied peculiarities of posing and formulating questions, their situational dependence and functions in the system of investigative actions. She developed a general information model for posing questions allowing to build algorithms for developing questions and facilitated the process of optimal decision-making.



Key words: question, classification of questions, tactical method, psychological influence, tactics of posing and formulating questions, information model for posing questions.

Відповідальний за випуск:

канд. юрид. наук, доц. Булулуков О.Ю.

Підписано до друку 27.04.2007 р. Формат 60х90/16.

Папір офсетний. Віддруковано на ризографі.

Ум. друк. арк. 0,7. Обл.-вид. арк. 0,9.


Тираж 100 прим. Зам. № 2896.


________________________________________

Друкарня


Національної юридичної академії України

імені Ярослава Мудрого



61024, м. Харків, вул. Пушкінська, 77.



: files
files -> Шығыс Қазақстан облысындағы мұрағат ісі дамуының 2013 жылдың негізгі бағыттарын орындау туралы есеп
files -> Анықтама-ұсыныс үлгісі оқу орнының бланкісінде басылады. Шығу n күні 20 ж
files -> «Шалғайдағы ауылдық елді мекендерде тұратын балаларды жалпы білім беру ұйымдарына және үйлеріне кері тегін тасымалдауды ұсыну үшін құжаттар қабылдау» мемлекеттік қызмет стандарты
files -> «Наркологиялық ұйымнан анықтама беру» мемлекеттік көрсетілетін қызмет стандарты Жалпы ережелер «Наркологиялық ұйымнан анықтама беру»
files -> Регламенті Жалпы ережелер 1 «Мұрағаттық анықтама беру»
files -> «бекітемін» Шығыс Қазақстан облысының тілдерді дамыту жөніндегі басқармасының басшысы А. Шаймарданов
files -> «бекітемін» Шығыс Қазақстан облысының тілдерді дамыту жөніндегі басқармасының бастығы А. Шаймарданов
files -> Шығыс Қазақстан облысының тілдерді дамыту жөніндегі басқармасының 2012 жылға арналған операциялық жоспары
files -> Тарбағатай ауданының ішкі саясат бөлімі 2011 жылдың 6 айында атқарылған жұмыс қорытындысы туралы І. АҚпараттық насихат жұмыстары




©netref.ru 2019
әкімшілігінің қараңыз

    Басты бет