Конвенція про статус апатридів



жүктеу 355.83 Kb.
Дата30.04.2016
өлшемі355.83 Kb.
: img -> uploads -> docs
img -> Разработка научно-технологических основ производства катализаторов дегидрирования для синтеза изопрена
img -> О профессиональных объединениях аудиторов и аудиторских организаций
img -> Арал аудандық мәдениет және тілдерді дамыту бөліміне қарасты мекемелердің аудан әкімінің ресми веб порталына енгізілетін материалдар тізімі
img -> Абандон Право страхователя заявить об отказе от своих прав на застрахованное имущество в пользу страховщика
img -> Народный Банк Грузии
img -> Кто делал революции 1917 года
docs -> Организация Объединенных Наций Совет Безопасности Рассылка: общая 11 апреля 2006 Оригинал: английский Восьмой доклад
КОНВЕНЦІЯ ПРО СТАТУС АПАТРИДІВ

Прийнята 28 вересня 1954 року Конференцією повноважних представників, скликаною відповідно до резолюції 526 А (XVII) Економічної та Соціальної Ради

від 26 квітня 1954 року

Набуття чинності: 6 червня 1960 року відповідно до статті 39.



ПРЕАМБУЛА

Високі Договірні Сторони,

беручи до уваги, що Статут Організації Об’єднаних Націй і Загальна декларація прав людини, прийнята Генеральною Асамблеєю Організації Обєднаних Націй 10 грудня 1948 року, встановили принцип, відповідно до якого всі люди мають користатися основними правами і свободами без будь-якої дискримінації,

беручи до уваги, що Організація Об’єднаних Націй неодноразово виявляла свій глибокий інтерес до долі апатридів і докладала зусиль для забезпечення апатридам якомога ширшого користування вказаними основними правами і свободами,

беручи до уваги, що ті апатриди, які є також біженцями, охоплюються Конвенцією про статус біженців від 28 липня 1951 року, і що існує багато апатридів, не охоплених цією Конвенцією,

беручи до уваги, що бажано врегулювати і поліпшити положення апатридів міжнародною угодою,

погоджуються з нижченаведеним:
ГЛАВА I

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1 - Визначення поняття «Апатрид»


  1. У цій Конвенції під терміном «апатрид» розуміється особа, яка не розглядається як громадянин якої-небудь держави згідно з її законом.

  2. Положення цієї Конвенції не поширюються:

і) на осіб, які в даний час користуються захистом або допомогою інших органів або установ Організації Об’єднаних Націй, окрім Верховного комісара Організації Об’єднаних Націй у справах біженців;

ii) на осіб, за якими компетентні власті країни, в якій вони проживають, визнають права і зобов’язання, пов’язані з громадянством цієї країни;

iii) на осіб, стосовно яких існують серйозні підстави припускати, що вони:

а) скоїли злочин проти миру, військовий злочин або злочин проти людства у визначенні, даному цим діянням у міжнародних актах, складених в цілях вживання заходів стосовно подібних злочинів;

b) скоїли тяжкий злочин неполітичного характеру поза країною, що дала їм притулок, і до того, як вони були допущені в цю країну;

с) винні у вчиненні діянь, що суперечать цілям і принципам Організації Об’єднаних Націй.



Стаття 2 - Загальні зобов’язання

У кожного апатрида існують зобов’язання по відношенню до країни, в якій він знаходиться, в силу яких, зокрема, він повинен підкорятися законам і постановам, а також заходам, що вживаються для підтримання громадського порядку.



Стаття 3 - Неприпустимість дискримінації

Договірні держави застосовуватимуть положення цієї Конвенції до апатридів без будь-якої дискримінації за ознакою їхньої раси, релігії або країни їхнього походження.



Стаття 4 - Релігійні переконання

Договірні держави надаватимуть апатридам, що знаходяться на їхніх територіях, щонайменше настільки ж сприятливе становище, як і своїм власним громадянам, стосовно свободи сповідувати свою релігію і свободи давати своїм дітям релігійне виховання.



Стаття 5 - Права, надані незалежно від цієї Конвенції

Ніщо в цій Конвенції не порушує ніяких прав і переваг, наданих апатридам будь-якою Договірною державою незалежно від цієї Конвенції.



Стаття 6 - Вираз «за тих же обставин»

У цій Конвенції вираз «за тих же обставин» означає, що апатрид має задовольняти будь-яким вимогам (включаючи вимоги, що стосуються строку та умов перебування або проживання в країні), яким дана приватна особа повинна було б задовольняти для користування відповідним правом, якби вона не була апатридом, за винятком вимог, які у силу їхнього характеру апатрид не в змозі задовольняти.



Стаття 7 - Вилучення із принципу взаємності

  1. Крім тих випадків, коли апатридам на підставі цієї Конвенції надається більш сприятливе правове становище, Договірна держава надаватиме їм становище, яким узагалі користаються іноземці.

  2. Після закінчення трирічного строку проживання на території Договірних держав всі апатриди будуть звільнені від установленої законодавчим шляхом вимоги взаємності.

  3. Кожна Договірна держава і надалі надаватиме апатридам права і переваги, на які вони, без усякої взаємності, мали право в день набуття чинності цією Конвенцією стосовно даної держави.

  4. Договірні держави прихильно ставитимуться до можливості надання апатридам, без усякої взаємності, прав і переваг, окрім тих, на які вони мають право відповідно до пунктів 2 і 3, і до можливого звільнення від вимоги взаємності апатридів, які не відповідають умовам, передбаченим у пунктах 2 і 3.

  5. Положення пунктів 2 і 3 застосовуються як до прав і переваг, згаданих у статтях 13, 18, 19, 21 і 22 цієї Конвенції, так і до прав та переваг, не передбачених у ній.

Стаття 8 - Вилучення з виняткових заходів

Виняткові заходи, що можуть бути застосовані по відношенню до осіб, майна або інтересів громадян чи колишніх громадян іноземної держави, не будуть застосовуватися Договірними державами до апатридів виключно на підставі попереднього володіння ними громадянством даної іноземної держави. Договірні держави, законодавство яких не допускає застосування викладеного в цій статті загального принципу, у відповідних випадках встановлюватимуть вилучення в інтересах таких апатридів.



Стаття 9 - Тимчасові заходи

Ніщо в цій Конвенції не позбавляє Договірну державу права під час війни, за наявності інших надзвичайних і виняткових обставин вживати тимчасових заходів, які вона вважає необхідними в інтересах державної безпеки, до тієї чи іншої певної особи ще до з’ясування цією Договірною державою, що вона справді є апатридом і що подальше застосування стосовно неї таких заходів необхідне в інтересах державної безпеки.



Стаття 10 - Безперервність проживання

  1. Якщо апатрид був депортований під час Другої світової війни і відправлений на територію однієї з Договірних держав і там проживає, то час такого примусового перебування розглядатиметься як час законного проживання в межах цієї території.

  2. Якщо апатрид був депортований під час Другої світової війни з території однієї з Договірних держав і до набуття чинності цією Конвенцією повернувся туди з метою оселитися там на постійне проживання, то період проживання до і після такої депортації буде розглядатися як один неперервний період у всіх тих випадках, коли вимагається безперервність проживання.

Стаття 11 - Апатриди-моряки

Якщо апатридами є особи, які нормально служать в екіпажах кораблів, що плавають під прапором однієї з Договірних держав, то ця держава прихильно ставитиметься до поселення цих осіб на своїй території і до видачі їм проїзних документів або ж надання їм тимчасового права в’їзду на її територію, зокрема з метою полегшення їхнього поселення в якій-небудь іншій країні.


ГЛАВА II

ПРАВОВИЙ СТАТУС

Стаття 12 - Особистий статус

  1. Особистий статус апатрида визначається законом країни його доміцилія або, якщо в нього такого немає, законами країни його проживання.

  2. Раніше набуті апатридом права, пов’язані з його особистим статусом, і, зокрема, права, що випливають зі шлюбу, будуть дотримуватися Договірними державами по виконанні, у разі потреби, формальностей, приписаних законами даної держави, за умови, що відповідне право є одним з тих прав, що були б визнані законами даної держави, якби ця особа не стала апатридом.

Стаття 13 - Рухоме і нерухоме майно

Стосовно придбання рухомого і нерухомого майна та інших пов’язаних з ним прав, а також щодо орендних та інших договорів, які стосуються рухомого і нерухомого майна, Договірні держави надаватимуть апатридам по можливості більш сприятливе становище і у всякому разі не менш сприятливе, ніж те, яким за тих же обставин зазвичай користуються іноземці.



Стаття 14 - Авторські та промислові права

Що стосується захисту промислових прав, як-от: прав на винаходи, креслення і моделі, торговельні марки, назву фірми і прав на літературні, художні та наукові твори, то апатридам у тій країні, де вони мають своє звичайне місце проживання, надаватиметься такий же захист, як і громадянам цієї країни. На території будь-якої іншої Договірної держави їм надаватиметься такий же захист, який надається на цій території громадянам країни, в якій вони мають своє звичайне місце проживання.



Стаття 15 - Право асоціацій

Стосовно асоціацій, які не мають політичного характеру і не переслідують цілі отримання вигоди, і стосовно професійних союзів Договірні держави надаватимуть апатридам, які законно проживають на їхній території, найбільш сприятливе становище, яке відповідає становищу громадян іноземної держави за тих же обставин.



Стаття 16 - Право звернення до суду

  1. Кожний апатрид має право вільного звернення до судів на території всіх Договірних держав.

  2. На території Договірної держави, в якій знаходиться його звичайне місце проживання, кожний апатрид користуватиметься стосовно права звернення до суду тим же становищем, що й громадяни, зокрема, у питаннях юридичної допомоги і звільнення від забезпечення сплати судових витрат.

  3. Кожному апатриду в усіх інших країнах, окрім країни його звичайного проживання, стосовно питань, згаданих у пункті 2, надаватиметься таке ж становище, як і громадянам країни його звичайного проживання.


ГЛАВА III

ЗАНЯТТЯ, ЩО ПРИНОСЯТЬ ПРИБУТОК

Стаття 17 - Робота за наймом

  1. Договірні держави надаватимуть апатридам, які законно проживають на їхній території, стосовно їхнього права роботи за наймом найбільш сприятливе правове становище, яким користаються громадяни іноземних держав за тих же обставин.

  2. Договірні держави прихильно ставитимуться до можливості прирівнювання прав всіх апатридів щодо роботи за наймом з правами громадян, і, зокрема, тих апатридів, які вступили на їхню територію в порядку виконання програми вербування робочої сили або відповідно до планів імміграції.

Стаття 18 - Робота на власному підприємстві

Договірні держави надаватимуть апатридам, які законно проживають на їхній території, по можливості більш сприятливе правове становище і в усякому разі становище, не менш сприятливе, ніж те, яким звичайно користуються іноземці за тих же обставин щодо права займатися самостійно сільським господарством, промисловістю, ремеслами і торгівлею, а також права засновувати торговельні та промислові товариства.



Стаття 19 - Вільні професії

Кожна Договірна держава надаватиме апатридам, що законно проживають на її території і мають диплом, визнаний компетентною владою цієї держави, які бажають займатися вільними професіями, по можливості більш сприятливе правове становище і в усякому разі становище, не менш сприятливе, ніж те, яким зазвичай користуються іноземці за тих же обставин.


ГЛАВА IV

СОЦІАЛЬНЕ ПІКЛУВАННЯ

Стаття 20 - Система пайків

Там, де існує обов’язкова для всього населення система пайків, яка регулює загальний розподіл дефіцитних продуктів, така система застосовується до апатридів на рівних засадах із громадянами.



Стаття 21 - Житлове питання

Оскільки житлове питання регулюється законами чи постановами або знаходиться під контролем державної влади, Договірні держави надаватимуть апатридам, які законно проживають на їхній території, по можливості більш сприятливе правове становище і в усякому разі становище, не менш сприятливе, ніж те, яким зазвичай користуються іноземці за тих же обставин.



Стаття 22 - Народна освіта

  1. Стосовно початкової освіти Договірні держави надаватимуть апатридам таке ж правове становище, що й громадянам.

  2. Стосовно інших видів народної освіти, окрім початкової, і, зокрема, стосовно можливості вчитися, визнання іноземних атестатів, дипломів і ступенів, звільнення від плати за право навчання і зборів, а також щодо надання стипендій Договірні держави надаватимуть апатридам по можливості більш сприятливе правове становище і в усякому разі становище, не менш сприятливе, ніж те, яким зазвичай користуються іноземці за тих же обставин.

Стаття 23 - Урядова допомога

Договірні держави надаватимуть апатридам, які законно проживають на їхній території, таке ж становище стосовно урядової допомоги і підтримки, яким користуються їхні громадяни.



Стаття 24 - Трудове законодавство і соціальне забезпечення

1. Договірні держави надаватимуть апатридам, які законно проживають на їхній території, таке ж


становище, як і громадянам, стосовно нижченаведеного:

а) винагороди за працю, включаючи допомогу на сім’ю, якщо така допомога є частиною винагороди за працю, тривалості робочого дня, понаднормової роботи, оплачуваних відпусток, обмеження роботи вдома, мінімального віку осіб, що працюють за наймом, учнівства і професійної підготовки, праці жінок і підлітків та користування перевагами колективних договорів, оскільки ці питання регулюються законами чи постановами або контролюються адміністративною владою;

b) соціального забезпечення (законоположень, що стосуються нещасних випадків на роботі, професійних захворювань, материнства, хвороби, інвалідності, старості, смерті, безробіття, обов’язків щодо сім’ї та інших випадків, які відповідно до внутрішніх законів чи постанов передбачаються системою соціального забезпечення) з такими обмеженнями:

і) може існувати належний порядок збереження набутих прав і прав, що знаходяться в процесі набуття;

ii) закони або розпорядження країни проживання можуть приписувати спеціальний порядок одержання повної або часткової допомоги, що сплачується повністю з державних коштів, і допомоги, сплачуваної особам, які не виконали всі умови щодо внесків, необхідних для одержання нормальної пенсії.


  1. На право на компенсацію за смерть апатрида, що стала наслідком нещасного випадку на роботі або професійного захворювання, не впливатиме та обставина, що вигодонабувач проживає не на території Договірної держави.

  2. Договірні держави надаватимуть апатридам переваги, що випливають з укладених між собою або тих, які можуть бути укладені у майбутньому, угод про збереження набутих прав і прав, що знаходяться в процесі набуття, стосовно соціального забезпечення, за дотриманням лише тих умов, які застосовуються до громадян держав, що підписали згадані угоди.

  3. Договірні держави прихильно ставитимуться до питання про надання, наскільки це можливо, апатридам переваг, що випливають з подібних угод, які в кожний даний момент можуть бути чинними між цими Договірними державами і державами, які не беруть участі у договорі.


ГЛАВА V

АДМІНІСТРАТИВНІ ЗАХОДИ

Стаття 25 - Адміністративне сприяння

  1. Коли користування яким-небудь правом апатридами звичайно потребує сприяння властей іноземної держави, до яких ці апатриди не можуть звертатися, Договірні держави, на території яких проживають згадані апатриди, вживатимуть заходів до того, щоб таке сприяння надавалося їм їхніми власними властями.

  2. Влада або власті, згадані в пункті 1, забезпечуватимуть апатридів або організують під своїм наглядом їх забезпечення документами або посвідченнями, які зазвичай видаються іноземцям владою або за посередництва влади держав, громадянами яких вони є.

  3. Видані в цьому порядку документи або посвідчення замінюватимуть офіційні документи, видавані іноземцям властями або за посередництва властей держав, громадянами яких вони є, і визнаватимуться дійсними, доки не доведено, що вони недійсні.

  4. За винятком випадків особливих пільг, що надаються незаможним особам, за згадані в цій статті послуги може стягуватися плата; така плата, проте, буде помірною і відповідатиме тій, яка за аналогічні послуги стягується з громадян.

  5. Положення цієї статті не впливають на положення статей 27 і 28.

Стаття 26 - Свобода пересування

Кожна Договірна держава надаватиме апатридам, які законно перебувають на її території, право вибору місця проживання і вільного пересування в межах її території, за умови дотримання всіх правил, звичайно застосовуваних до іноземців за тих же обставин.



Стаття 27 - Посвідчення особи

Договірні держави видаватимуть посвідчення особи апатридам, що знаходяться на їхній території і не мають чинних проїзних документів.



Стаття 28 - Проїзні документи

Договірні держави видаватимуть законно проживаючим на їхній території апатридам проїзні документи для пересування за межами їхньої території, якщо тільки цьому не перешкоджають поважні причини державної безпеки і громадського порядку; до таких документів будуть застосовуватися положення правил, які додаються до цієї Конвенції. Договірні держави можуть видавати такі проїзні документи будь-якому іншому апатриду, що знаходиться на їхній території; вони, зокрема, прихильно ставитимуться до питання про видання подібних проїзних документів апатридам, що знаходяться на їхній території, які не мають можливості одержати проїзний документ у країні свого законного проживання.



Стаття 29 - Податки

  1. Договірні держави не обкладатимуть апатридів жодними митами, зборами або податками, на додаток до тих або вищими за ті, які за аналогічних умов стягуються або можуть стягуватися з власних громадян.

  2. Положення попереднього пункту жодною мірою не виключають застосування до апатридів законів і постанов, які стосуються зборів за видання іноземцям адміністративних документів, у тому числі й посвідчень особи.

Стаття 30 - Вивіз майна

  1. Договірні держави згідно із своїми законами і постановами дозволятимуть апатридам вивіз майна, привезеного ними із собою на їхню територію, в іншу країну, в яку їм надане право в’їзду для поселення.

  2. Договірні держави ставитимуться прихильно до клопотань апатридів про дозвіл на вивезення майна, необхідного їм для їхнього поселення в інших країнах, в які їм надане право в’їзду, де б це майно не знаходилося.

Стаття 31 - Висилання

  1. Договірні держави не висилатимуть апатридів, що законно проживають на їхній території, інакше як з міркувань державної безпеки або громадського порядку.

  2. Висилання таких апатридів буде проводитися тільки на виконання рішень, винесених у судовому порядку. За винятком випадків, коли цьому перешкоджають поважні міркування державної безпеки, апатридам надаватиметься право представлення у своє виправдання доказів і оскарження в належних інстанціях або перед особою чи особами, спеціально призначеними належними інстанціями, а також право мати для цього своїх представників.

  3. Договірні держави надаватимуть таким апатридам достатній строк для одержання законного права на в’їзд до іншої країни. Договірні держави зберігають за собою право застосовувати протягом цього терміну такі заходи внутрішнього характеру, які вважатимуть необхідними.

Стаття 32 - Натуралізація

Договірні держави по можливості полегшуватимуть асиміляцію і натуралізацію апатридів. Зокрема, вони робитимуть все від них залежне для прискорення діловодства з натуралізації і можливого зменшення пов’язаних із ним зборів і витрат.


ГЛАВА VI

ЗАКЛЮЧНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 33 - Відомості про національні законодавчі акти

Договірні держави повідомлятимуть Генеральному секретарю Організації Об’єднаних Націй текст законів і постанов, виданих ними з метою втілення у життя цієї Конвенції.



Стаття 34 - Вирішення спорів

Усі спори між учасниками цієї Конвенції щодо її тлумачення або застосування, які не можуть бути вирішені іншим чином, на вимогу будь-якої зі сторін, що сперечаються, передаватимуться до Міжнародного суду.



Стаття 35 - Підписання, ратифікація і приєднання

  1. Конвенція буде відкрита для підписання в центральних установах Організації Об’єднаних Націй до 31 грудня 1965 року.

  2. Конвенція буде відкрита для підписання від імені:

а) будь-якої держави - члена Організації Об’єднаних Націй;

b) будь-якої іншої держави, яка отримала запрошення взяти участь у конференції Організації

Об’єднаних Націй з питання статусу апатридів;

с) будь-якої держави, якій Генеральна Асамблея Організації Об’єднаних Націй запропонує

підписати її або приєднатися до неї.


  1. Конвенція буде ратифікована і ратифікаційні грамоти будуть депоновані у Генерального секретаря Організації Об’єднаних Націй.

  2. Конвенція буде відкрита для приєднання для держав, згаданих у пункті 2 цієї статті. Приєднання здійснюватиметься шляхом депонування у Генерального секретаря Організації Об’єднаних Націй акта про приєднання.

Стаття 36 - Постанови про територіальне застосування Конвенції

  1. Будь-яка держава може під час підписання чи ратифікації Конвенції або приєднання до неї заявити, що дія Конвенції поширюється на всі або деякі території, за міжнародні відносини яких дана держава несе відповідальність. Така заява набуває чинності з дати набуття чинності Конвенцією для даної держави.

  2. Надалі подібне поширення дії Конвенції має бути оголошене за допомогою повідомлення, адресованого Генеральному секретарю Організації Об’єднаних Націй, і набуватиме чинності в дев’яностий день після одержання Генеральним секретарем Організації Об’єднаних Націй цього повідомлення або ж у день набуття чинності Конвенцією для даної держави, якщо ця остання дата є більш пізньою.

  3. Стосовно тих територій, на які під час підписання, ратифікації або приєднання ця Конвенція не поширювалася, кожна зацікавлена держава розгляне питання про можливість вжиття заходів, необхідних для поширення застосування цієї Конвенції на такі території, за згодою урядів таких територій, там, де це необхідно з причин конституційного характеру.

Стаття 37 - Постанови про федеративні держави

До держав федеративного або не унітарного типу будуть застосовуватися такі положення:

а) стосовно тих статей цієї Конвенції, що підпадають під законодавчу юрисдикцію федеральної законодавчої влади, зобов’язання федерального уряду у вказаних межах відповідатимуть зобов’язанням сторін у цій Конвенції, що не є федеративними державами;

b) стосовно статей цієї Конвенції, що підпадають під законодавчу юрисдикцію штатів, провінцій або кантонів, що входять до складу федерації, не зобов’язаних відповідно до конституційного ладу федерації вживати законодавчих заходів, федеральний уряд при першій можливості поінформує про ці статті належні власті штатів, провінцій або кантонів, супроводжуючи це повідомлення своїм схвальним відгуком;

с) федеративні держави, які є стороною цієї Конвенції, на вимогу будь-якої іншої Договірної держави, передану через Генерального секретаря Організації Об’єднаних Націй, надають довідку про існуючі у федерації та її складових частинах закони і практики стосовно будь-якого конкретного положення Конвенції із зазначенням того, якою мірою дане положення було втілене в життя законодавчим чи іншим шляхом.

Стаття 38 - Застереження


  1. При підписанні, ратифікації або приєднанні будь-яка держава може робити застереження до статей Конвенції, за винятком статей 1, 3, 4, 16 (1) і 33-42 включно.

  2. Будь-яка держава, що зробила застереження відповідно до пункту 1 цієї статті, може в будь-який час відмовитися від застереження шляхом повідомлення про це Генерального секретаря Організації Об’єднаних Націй.

Стаття 39 - Набуття чинності

  1. Ця Конвенція набуває чинності у дев’яностий день від дати депонування шостої ратифікаційної грамоти або акта про приєднання.

  2. Для всіх держав, що ратифікували Конвенцію або приєдналися до неї після депонування шостої ратифікаційної грамоти або акта про приєднання, Конвенція набуває чинності у дев’яностий день з дня депонування відповідною державою своєї ратифікаційної грамоти або акта про приєднання.

Стаття 40 - Денонсація

  1. Будь-яка Договірна держава може в будь-який час денонсувати цю Конвенцію шляхом повідомлення на ім’я Генерального секретаря Організації Об’єднаних Націй.

  2. Така денонсація набуває чинності для відповідної Договірної держави через один рік з дня одержання повідомлення Генеральним секретарем Організації Об’єднаних Націй.

  3. Будь-яка держава, що зробила заяву або надіслала повідомлення на підставі статті 36, може в будь-який час після цього шляхом направлення повідомлення на ім’я Генерального секретаря Організації Об’єднаних Націй заявити, що Конвенція не поширюватиметься на відповідну територію через рік після одержання Генеральним секретарем вказаного повідомлення.

Стаття 41 - Перегляд

  1. Будь-яка Договірна держава може шляхом направлення повідомлення на ім’я Генерального секретаря Організації Об’єднаних Націй у будь-який час вимагати перегляду цієї Конвенції.

  2. Генеральна Асамблея Організації Об’єднаних Націй рекомендуватиме відповідні заходи, якщо у зв’язку з такою вимогою буде необхідним вжиття якихось заходів.

Стаття 42 - Повідомлення, що розсилаються Генеральним секретарем Організації Об’єднаних Націй

Генеральний секретар Організації Об’єднаних Націй повідомлятиме всім членам Організації Об’єднаних Націй і державам, що не є її членами, згаданим у статті 35:

а) про підписання, ратифікації та приєднання, передбачені в статті 35;

b) про заяви і повідомлення, передбачені в статті 36;

с) про застереження і відмови від застережень, передбачені в статті 38;

d) про день набуття чинності цією Конвенцією відповідно до статті 39;

e) про денонсації та повідомлення, передбачені в статті 40;

f) про вимоги перегляду, які надійшли на основі статті 41.



НА ЗАСВІДЧЕННЯ ЧОГО особи, що нижче підписалися, будучи належним чином уповноважені, підписали цю Конвенцію від імені своїх урядів.

ВЧИНЕНО в Нью-Йорку, вересня двадцять восьмого дня, одна тисяча дев’ятсот п’ятдесят четвертого року, в одному примірнику, англійський, іспанський і французький тексти якого є однаковою мірою автентичними; цей екземпляр депонується в архіві Організації Об’єднаних Націй, і завірені копії його перепроваджуються всім членам Організації Об’єднаних Націй і державам, що не є її членами, згаданим у статті 35.
КОНВЕНЦІЯ ПРО СТАТУС АПАТРИДІВ - ДОПОВНЕННЯ

КОНФЕРЕНЦІЯ ОРГАНІЗАЦІЇ ОБ’ЄДНАНИХ НАЦІЙ ПРО СТАТУС АПАТРИДІВ,

ЯКА ПРОХОДИЛА У ШТАБ-КВАРТИРІ ООН У НЬЮ-ЙОРКУ

З 13 ПО 23 ВЕРЕСНЯ 1954 р.

06/06/1960

Стаття 1


  1. Проїзний документ, який згадується у статті 28 цієї Конвенції, вказує на те, що його власник є апатридом відповідно до умов Конвенції від 28 вересня 1954 р.

  2. Документ складається принаймні двома мовами, одна з яких - англійська або французька.

  3. Держави, які є сторонами угоди, розглянуть можливість прийняття типового зразка проїзного документа, що додається.

Стаття 2

Відповідно до правил країни, яка видає документ, діти можуть вноситися до проїзного документа одного з батьків чи за виняткових обставин до проїзного документа іншої дорослої особи.



Стаття 3

Збір за видачу документа не може бути більшим найменшого тарифу за оформлення паспорта громадянина.



Стаття 4

Крім особливих і виняткових випадків, цей документ є чинним у якомога більшій кількості країн.



Стаття 5

Документ має термін дії не менший за три місяці й не довший за два роки.



Стаття 6

  1. Поновлення чи продовження дії документа належить до компетенції органу, який його видав, якщо тільки власник документа не набув права законно проживати на іншій території та має право проживати на території зазначеного органу. Видача нового документа на тих самих умовах знаходиться у компетенції органу, який видав попередній документ.

  2. Дипломатичні чи консульські установи можуть продовжувати на термін не більше шести місяців чинність проїзного документа, виданого державними органами їхніх країн.

  3. Держави, які є сторонами угоди, доброзичливо розглядають можливість поновлення чи продовження чинності проїзних документів або видачі нових документів апатридам, які більше законно не проживають на своїй території і не можуть отримати проїзний документ у країні законного проживання.

Стаття 7

Держави, які є сторонами угоди, визнають чинність документів, виданих відповідно до положень статті 28 цієї Конвенції.



Стаття 8

Компетентні органи країни, до якої бажає в’їхати апатрид, ставлять візу на документ, власником якого є особа без громадянства, якщо такі органи готові дозволити такій особі в’їзд до країни і для цього потрібна віза.



Стаття 9

  1. Держави, які є сторонами угоди, зобов’язуються надати транзитні візи апатридам, які отримали візи для в’їзду на територію країни остаточного місця призначення.

  2. У видачі таких віз може бути відмовлено з причин, які могли б бути підставою для відмови у візі будь-якому іноземцю.

Стаття 10

Збір за видачу виїзних, в’їзних чи транзитних віз не може бути більшим найменшого тарифу за видачу віз власникам іноземних паспортів.



Стаття 11

Коли апатрид одержав законне право проживання на території іншої держави, яка є стороною угоди, відповідальність за видачу нового документа, згідно з постановами та умовами статті 28, покладається на компетентний орган такої території, а апатрид має право звернутися до такого компетентного органу.



Стаття 12

Орган, який видає новий документ, вилучає попередній документ і повертає його до країни, яка його видала, якщо в цьому документі вказана необхідність такого повернення. Якщо цього не вимагається, орган вилучає документ і анулює його.



Стаття 13

  1. Проїзний документ, виданий відповідно до статті 28 цієї Конвенції, якщо він не обумовлює протилежного, дає право його власнику у будь-який час протягом терміну його дії повертатися на територію держави, яка видала цей документ. У будь-якому випадку термін, протягом якого власник документа має право повернутися на територію країни, яка видала документ, не може бути меншим за три місяці, крім випадків, коли країна, до якої має намір в’їхати особа без громадянства, не вимагає наявності проїзного документа з правом повернення.

  2. Згідно з положеннями попереднього підпункту, держава, яка є стороною угоди, може вимагати від власника документа виконання формальностей, які можуть передбачатися для виїзду чи повернення на її територію.

Стаття 14

Винятково згідно з умовами пункту 13 положення цього Додатку жодним чином не впливають на закони та правила, які регулюють умови в’їзду, транзиту, проживання, переїзду чи виїзду з територій країн, які є сторонами цієї угоди.



Стаття 15

Видача документа чи записи, які в ньому зроблені, не визначають і не впливають на статус власника, зокрема щодо його громадянства.



Стаття 16

Видача документа не надає його власнику будь-якого права на захист дипломатичними та консульськими установами країни, яка видала документ, і тим самим не надає таким установам права на захист.



ТИПОВИЙ ЗРАЗОК ПРОЇЗНОГО ДОКУМЕНТА

Рекомендується, щоб цей документ виготовлявся у формі книжечки (приблизно 15 х 10 сантиметрів), надрукованої таким чином, щоб будь-яке вилучення чи переробку хімічним або іншим способом можна було відразу помітити. Слова «Конвенція від 28 вересня 1954 р.» мають бути надруковані на кожній сторінці мовою країни, що видає документ.



(Обкладинка книжечки)

ПРОЇЗНИЙ ДОКУМЕНТ (Конвенція від 28 вересня 1954 р.)

(1)



ПРОЇЗНИЙ ДОКУМЕНТ

(Конвенція від 28 вересня 1954 р.)

Термін дії цього документа закінчується

якщо його дію не було продовжено або поновлено.

Прізвище

Ім’я

У супроводі дитини (дітей)



  1. Цей документ видано виключно для того, щоб надати власнику проїзний документ, який може використовуватись замість державного паспорта. Він жодним чином не змінює громадянства його власника.

  2. Власник документа має право повернутися до (зазначте країну, органи якої видають документ) до включно, якщо більш пізня дата не вказана далі.

(Термін, протягом якого власник документа має право повернутися, не може бути меншим трьох місяців, крім випадків, коли країна, до якої має намір в’їхати особа без громадянства, не вимагає наявності проїзного документа з правом повернення.)

3. Якщо власник документа поселяється у країні, яка не видавала йому цього документа, він


повинен, якщо знову бажає здійснити подорож, звернутися до компетентних органів своєї країни
проживання за новим документом. (Попередній проїзний документ буде вилучено органом, який видає
новий документ, та повернуто органу, який його видав).

(Цей документ має 32 сторінки, без обкладинки)

1. Речення у дужках вноситься урядами, які вважають це за доцільне.

(2) Місце та дата народження:

Професія:

Теперішнє місце проживання:

Дівоче прізвище та ім’я дружини: Прізвище та ім’я чоловіка:

Опис Зріст:

Волосся:

Колір очей:

Ніс:

Форма обличчя:



Зовнішній вигляд:

Особливі прикмети:

Діти, які супроводжують власника документа

Прізвище Ім’я Місце та дата народження Стать





Викресліть непотрібне.

(Цей документ має 32 сторінки, без обкладинки)

(3)


Фотографія власника документа та печатка органу, що видав

Відбитки пальців власника документа (при потребі)

Підпис власника

(Цей документ має 32 сторінки, без обкладинки)

(4)


  1. Документ є дійсним для таких країн:

  2. Документ чи документ, який є підставою для видачі цього документа:

Видано:


Дата:

Підпис та печатка органу,

який видає документ:

Сплачено збір:

(Цей документ має 32 сторінки, без обкладинки)

(5)


Продовження чи поновлення дії документа

Сплачено збір: 3

До_________________________________________________________________________

Місце оформлення:________________________________________________________________

Дата:_____________________________________________________________________________

Підпис та печатка органу,

який видає документ:

Продовження чи поновлення дії документа

Сплачено збір: 3

До_________________________________________________________________________

Місце оформлення:________________________________________________________________

Дата:_____________________________________________________________________________

Підпис та печатка органу,

який видає документ:

(Цей документ має 32 сторінки, без обкладинки)


(6)
Продовження чи поновлення дії документа

Сплачено збір: 3

До_________________________________________________________________________

Місце оформлення:________________________________________________________________

Дата:_____________________________________________________________________________

Підпис та печатка органу,

який видає документ:

Продовження чи поновлення дії документа

Сплачено збір: 3

До_________________________________________________________________________

Місце оформлення:________________________________________________________________

Дата:_____________________________________________________________________________

Підпис та печатка органу,

який видає документ:

(Цей документ має 32 сторінки, без обкладинки)

(7-32)


Візи

Ім’я власника документа повторюється на кожній візі.

(Цей документ має 32 сторінки, без обкладинки)


ДОДАТОК

ЗАКЛЮЧНИЙ АКТ КОНФЕРЕНЦІЇ ОРГАНІЗАЦІЇ ОБ’ЄДНАНИХ НАЦІЙ

ПРО СТАТУС АПАТРИДІВ

1. Рада з економічних і соціальних питань на своїй сімнадцятій сесії 26 квітня 1954 р. вирішила, прийнявши резолюцію 526 А (XVII), що буде скликана друга конференція повноважних представників для того, щоб переглянути у світлі положень Конвенції про статус біженців від 28 липня 1951 р. та зауважень урядів держав проект Протоколу про статус апатридів, підготовлений Спеціальним комітетом Ради з економічних і соціальних питань у 1950 р., та представити документ для підписання.

Конференція проходила у штаб-квартирі Організації Об’єднаних Націй у Нью-Йорку з 13 по 23 вересня 1954 р.

Уряди таких двадцяти семи держав були представлені делегатами, які подали належні мандати чи інші документи, що надають їм право участі в Конференції:

Австралія Коста-Ріка

Бельгія Ліхтенштейн

Бразилія Монако

Ватикан Нідерланди

Гватемала Німеччина, Федеративна Республіка

Гондурас Норвегія

Данія Сполучене Королівство Великобританії

Еквадор та Північної Ірландії

Ель-Сальвадор Туреччина

Ємен Філіппіни

Ізраїль Франція

Іран Швейцарія

Камбоджа Швеція

Колумбія Югославія



Уряди таких держав було представлено спостерігачами:

Аргентина Індонезія

Греція Японія

Єгипет


У Конференції без права голосу брав участь представник Управління Верховного Комісара ООН у справах біженців.

Конференція прийняла рішення запросити до участі в засіданні зацікавлені спеціалізовані агентства без надання права голосу. Міжнародна організація праці була також відповідно представлена.

Конференція також вирішила дозволити представникам неурядових організацій, яким Рада з економічних і соціальних питань надала дорадчий статус, та організаціям, внесеним до Реєстру Генеральним Секретаріатом, зробити письмові чи усні заяви на конференції.

Представники таких неурядових організацій були присутні як спостерігачі:

Категорія А:

Міжнародна конфедерація Вільних професійних спілок

Міжнародна федерація Християнських професійних спілок.

Категорія В:

Агудас Ізраїль

Комітет церков з міжнародних питань

Консультативна рада єврейських організацій

Дорадчий комітет «Друзі світу»

Міжнародна конференція католицьких благодійних організацій

Міжнародна ліга за права людини

Міжнародний єврейський конгрес

Світова спілка молодіжних християнських асоціацій.

Організації, внесені до Реєстру

Світова лютеранська федерація

Конференція обрала п. Кнуда Ларсена, Данія, Президентом, а п. А. Гермента, Бельгія, та п. Жайме де Баррос Гомес, Бразилія, – віце-президентами.

Конференція прийняла як порядок денний попередній порядок денний, підготовлений Генеральним секретарем (E/CONF. 17/2), крім правила 5, яке вона вирішила вилучити (E/CONF. 17/2/Add.1). На 12 засіданні Конференція вирішила змінити правило 7 (E/CONF. 17/2/Add.2).

Конференція призначила (і) редакційний комітет щодо визначення терміну «апатрид», який складався з президента Конференції та представників Австралії, Бельгії, Бразилії, Федеративної Республіки Німеччини, Франції, Ізраїлю та Сполученого Королівства Великобританії та Північної Ірландії; (іі) Спеціальний комітет з питання проїзного документа для апатрида, який складається з президента Конференції та представників Бельгії, Бразилії, Франції, Федеративної Республіки Німеччини, Великобританії та Югославії; та (ііі) процедурний комітет, який складається з президента Конференції та представників Бельгії, Франції, Гватемали й Великобританії.

Конференція взяла за основу для обговорення проект протоколу про статус апатридів, підготовлений спеціальним комітетом Ради з економічних та соціальних питань біженців та апатридів на його другому засіданні, яке проходило у Женеві 1950 р., та положення Конвенції про статус біженців, прийнятої Конференцією повноважних представників Організації Об’єднаних Націй стосовно статусу біженців та апатридів, яка проводилася у Женеві з 2 по 25 липня 1951 р. Основним робочим документом Конференції був меморандум Генерального секретаря, документ E/CONF. /17/3.

Конференція вирішила 12 голосами «за» і жодним «проти» при 3 представниках, які утрималися, підготувати окрему Конвенцію про статус апатридів, а не протокол до Конвенції про статус біженців 1951 р.

Конвенцію було прийнято 23 вересня 1954 р. 19 голосами «за» і жодним «проти», при 2 представниках, які утрималися, та запропоновано для підписання у штаб-квартирі ООН.

Англійський, французький та іспанський тексти Конвенції, однаковою мірою автентичні, додано до цього заключного акта.


  1. Конференція одностайно вирішила, що глави та пункти Конвенції включено з практичних міркувань і вони не впливають на її тлумачення.

  2. Конференція прийняла такі рекомендації 16 голосами «за» і 1 «проти» при 4 представниках, які утрималися.

Конференція:

Рекомендує, щоб кожна договірна держава у випадках, коли вона визнає обґрунтованими причини, через які будь-які особи відмовляються від захисту держави, громадянами якої вони є, доброзичливо розглянула можливість ставлення до таких осіб у спосіб, який передбачає Конвенція по відношенню до апатридів.

Крім того, рекомендує, щоб у випадках, коли держава, на території якої проживають такі особи, вирішила ставитись до них у вищеозначений спосіб, інші держави, які є учасниками Конвенції, ставилися до них так, як передбачено Конвенцією.

4. Конференція одностайно прийняла таку резолюцію:


Конференція

Вважає, що стаття 33 Конвенції про статус біженців 1951 р. є втіленням загальноприйнятого принципу, що жодна держава не може будь-яким чином висилати чи повертати особу на кордони територій, де для її життя або свободи існує загроза через її расу, релігійні переконання, національність, приналежність до певної соціальної групи чи політичні погляди.

Не вважає за необхідне включати до Конвенції про статус біженців та апатридів статтю, рівнозначну статті 33 Конвенції про статус біженців та апатридів.

НА ПІДТВЕРДЖЕННЯ чого президент, віце-президенти та виконавчий секретар Конференції підписали цей заключний акт.



Підписано у м. Нью-Йорк двадцять восьмого вересня одна тисяча дев’ятсот п’ятдесят четвертого року по одному примірнику англійською, французькою та іспанською мовами, текст яких є однаково автентичним. Переклад цього заключного акта китайською та російською мовами буде підготовлено Генеральним секретарем ООН, який на вимогу надішле його примірники до кожного з урядів, які були запрошені до участі в Конференції.



©netref.ru 2017
әкімшілігінің қараңыз

    Басты бет