Ларічєв Юрій Анатолійович Веда Слов’янська. Герметична філософія в доступному викладі. Євангеліє самому собі. Ця елітарна книга



жүктеу 3.72 Mb.
бет1/15
Дата03.05.2016
өлшемі3.72 Mb.
түріКнига
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   15
:







Юрій Ларічєв


Веда Слов’янська

Герметична філософія в доступному викладі


Євангеліє самому собі


Юрій Ларічєв


Веда слов’янська

Переклад здійснив: Глушак Д.Д.


АНОТАЦІЯ

Ларічєв Юрій Анатолійович

Веда Слов’янська.

Герметична філософія в доступному викладі.

Євангеліє самому собі.
Ця елітарна книга ― зовсім унікальне явище. З вишуканою простотою вона чесно відповідає на найскладніші й найтаємніші питання, що стоять перед людиною.

Автор розшифрував і реконструював втрачене прадавнє езотеричне відання руських волхвів, і розвив його своїми прозріннями й науковими відкриттями, у результаті чого народилися основи нової філософії майбутнього століття. Зі сміливою витонченістю книга логічно вирішує світові парадокси, потрясає уяву, піднімає вгору свідомість читача й звільняє його від ідеологічного, психологічного впливу й залежності від кого б то не було. Текст виявляє прямий лікувальний вплив на психіку й фізичний стан людини.

Книга розрахована на вимогливого читача. Особливий інтерес вона представляє для філософів, фізиків, психологів, лінгвістів, істориків, біологів і може бути підручником для шукачів духовного шляху й фахівців, що займаються дослідженнями прадавніх окультних таємниць.

Книга видана в 1999 році (ISBN 966-7366-29-4). Читачеві пропонується скорочена версія книги ( з ≈200 ілюстрацій залишені самі необхідні, змінена редакція), підготовлена в 2006 році автором для публікації в Інтернеті.




ПЕРЕДМОВА

Ти відкрив книгу й напевно скептично подумав: «Ну, от ― чергова графоманська нісенітниця із претензією на щось велике. Зараз пишуть усі, кому не лінь».

Що ж, твій сумнів зрозумілий. І якщо замість читання ти віддаси перевагу вп'ястися в телевізор, значить ця писанина не для тебе. Але, можливо, це доля запропонувала тобі вибір? А раптом тут те, що в муках ти шукав і силкувався зрозуміти? І ось, воно в руках твоїх. Боїшся обманутися, розчаруватися? чи Великий ризик? Вирішувати тобі. Рано або пізно, випадок втикне людину носом у потрібну їй книгу. Так завжди буває.
«Євангеліє (блага звістка) самому собі» впливає на людей шукаючих, розчарованих життям, що втратили зміст, що зігнулися під ударами долі. Текст випробуваний на практиці при лікуванні депресивних станів.

Зміст викладений простою мовою, але глибина сприйняття його залежить від рівня інтелекту читаючого. Думаючий читач може сам продіагностувати свій духовний стан. Якщо в тексті щось викликає сумнів, нерозуміння або внутрішнє неприйняття, виходить, ваші проблеми десь поруч. Шукайте й знайдете. Покопайтеся в собі, подумайте, пошукайте відповіді в літературі, підручниках, духовних книгах.

Ми закликаємо вас думати.
Так виглядала коротка передмова до перших двох видань брошури «Євангеліє самому собі»: московському («Молода гвардія», 1996, тираж 10000 экз.) і чернівецькому (ЦНТЕИ, 1996, тираж 270 экз.). І чи навряд потрібно що-небудь додавати. Нехай книга говорить сама за себе.

Якщо ти знайомий з першими виданнями книги, то помітив, що вона суттєво потовстіла. До колишнього тексту дописаний новий. У деяких місцях книга стала менш лаконічною, щоб стати зрозумілішою. Це не красить, але допомагає подолати психологічний парадокс: чим менш освічений читач, тим банальнішим йому здається короткий текст, «нічого нового» у ньому він не бачить.

Книга написана простою мовою, щоб бути людяною й щоб даремно не пухнули твої мізки від наукоподібного міркування. Але елітарності уникнути не вдалося. Тому не сподівайся відпочити й розважитися. Ця книга не для читання, а для роздумів. Швидко її не прочитаєш. Вона загальмує тебе й поверне назад неодноразово. Головне сказане між рядків. Текст не вчить, а допомагає; не говорить, а підказує, поважаючи тебе, твій розум і інтуїтивне чуття. Усі відкриття ти виймеш сам зі свого розуму. Здивуєшся й порадієш. Якщо ти повіриш сам у себе, виходить, мета книги досягнута. І ти ввійдеш у відкриті двері.

Читання цієї книги подібне зі сходженням у гору. Спочатку легко й приємно, потім більш крутіше й сутужніше. Перегорнувши останню сторінку, повернися знову сюди, до передмови, і перевір, чи не надурив тебе автор своїми обіцянками.

Корисного й приємного тобі читання.

Юрій Ларічєв

Чернівці. 1998

ЄВАНГЕЛІЄ САМОМУ СОБІ
Ох, людино. Бредеш ти зігнутою, впершись поглядом у землю. Розчарована. Випрямися, підніми голову. Чи давно ти дивилася на небо? Вслухайся. Удень воно близьке, жайворонки радіють. А вночі там знаходиться бездонна вікова тиша.

Зупинися на хвилинку й задумайся. Відсторонися від суєти своєї, і ти відчуєш у нічному небі велику мудрість і таємницю. І зрозумієш, що ти ні велика, ні мала; ні багата, ні злиденна; ні мудра, ні дурна. Всесвіт не крутиться навколо тебе. І немає в тобі ніякої переваги. Ти — іскра свідомості серед подібних тобі.

Не ти придумала Світ. І не у твоїх силах змінити його. Ти тут гість. До тебе жили люди не тупіші за тебе, і після прийдуть інші, що прагнуть жити по-своєму. Нікого з нинішніх не залишиться й пам'ять про них зітреться.
Поглянь навколо. Природа гармонійна й прекрасна. Але ти плачеш і озлобилася: навколо тяжкості, зло й немає правди. Зрозумій, адже всі твої лиха від людей і від твого відношення до навколишнього.

Але Творець не втручається в суєту людського мурашника, тому що поважає людське право вибору. Не волай до справедливості й не кляни недосконалий світ. Тому що немає більшої омани, аніж твоє відчуття своєї правоти. Не розмахуй своєю правдою й не бий нею по головах близьких. Говори собі: «Боже, охорони мене від правоти».

Ти, мудрець в очах своїх, ствердився в омані, що реальність — це те, що ти бачиш, чуєш, відчуваєш і розумієш. Але пам’ятай, ти сліпа і глуха. Усі твої уявлення умовні, приблизні й перекручені.
Суть природи — боротьба: живе поїдає живе. Сильний перемагає слабкого й хворого. Спостерігай: це мудрий урок тобі.

Але замість зубів і пазурів тобі даний розум, щоб ти не животіла у страху, а споглядала, творила і піднімалася духом.

Тебе створили троє: батько, мати й Той, чий задум втілений у тобі. Ти — є процес. Тіло твоє — тимчасова мокрота. Твої клітки відмирають, обновлюються, шкіра лупиться, волосся вилазить. Ходиш і сієш по землі сліди свої. Зараз ти складаєшся не з того, що було в тобі при народженні. «Що ж є Я?» — скажеш ти. Ти — дух, ідея, програма матерії, що розбудовується. І якщо дух нездоровий, то болить плоть. Страждання очищують.

Ти попереджений про тлінність земного шляху й вільний вибирати: або штурхатися, віднімати, поїдати й збирати, або зрощувати в собі духовність.

Який твій дух, такі думки. Думка народжує вчинок, учинки вибудовують твою самість. Тому не ремствуй на долю. Усвідомивши мету свого буття, ти знайдеш спокій і рівновагу.

Ти народився людиною. Будь нею.


Дивися. Ось земля, по якій тобі відпущений час ходити. Не тобою створена й не тобі її вважати товаром. Добре, що вода, повітря й сонце не по зубах твоїй жадібності. Спостерігай, як звір гризеться за територію. Чи не подібний ти йому?

Земні багатства мають межу. І чим більше ти береш, тем менше залишається іншим. Усі війни й зло від поділу тлінного.

Говорячи собі: «Це все наше», — ти стверджуєш свою спільність із усім живим. Ти в гармонії єдності Всесвіту.

Сказавши: «Це моє», — ти відокремився й проявив гординю. Ти гідний поблажливого співчуття: прийшов голим, таким і підеш. Навіщо жив?

Світ створений для всіх, людей. І якщо ти вніс у нього свою лепту жадібності, заздрості й суперництва, то не шукай в інших причину свого роздратування.

Посміхнися мирові, він відповість тобі посмішкою.


Людина безвихідно самотня: сама народжується й на самоті відходить. І відповідає за все сама. Тому в кожного свій шлях і вибір. Навіть у людській череді живи своїм розумом.

Цурайся влади юрби й не каркай у загальному хорі. Озлоблена юрба не відає, що творить. Людина у ній втрачає свою самість. Її несе в море божевілля, де багато голів, а не розумів.

Думка мудреця цінніша за думку юрби. Істина не народжується в суперечці й не шукається голосуванням.

Подивися навколо. Хто не осліпнув, бачить, що серед нас ходять великі душі. Вони не прагнуть ставати навкарачки, щоб зрівнятися з навколишніми. Але їх велич створюється довгою працею над собою. Пророки здавна йшли в самітність, щоб почути тихий голос істини.

Іди один, іди своїм шляхом, неважливо, ідуть за тобою чи ні. Іди один.

Мудрість завжди сумнівається й нікому нічого не нав'язує. За істиною приходять. Шукай.


Треба дуже високо піднятися над суєтою, щоб зрозуміти просте: не шукайте нового, шукайте вічне.

Мудре слово вже сказане прадавніми. Повернися до джерел, і завіса спаде з очей твоїх. У пошуках нового люди знаходять лише нове бачення забутих істин.

Ні багатство, ні слава, ні задоволення не додадуть тобі ані йоти щастя й залишать тебе в нудьзі розчарування, тому що це — суєта. Якщо ти нудний сам собі на самоті, виходить, ти духовно бідний.

Світ улаштований справедливо. Вищі цінності: здоров'я, любов, щастя, доброту й мудрість неможливо купити, але доступно кожному зростити в собі. Царство небесне — це твій і Всесвітній духовний мир. Відняти його в себе можеш тільки ти сам.

Духовне багатство безмежне. Ось двоє обмінялися знанням, добротою й любов'ю й стали вдвічі багатші й вищі. Чим вище ти, тим далі бачиш, тим нікчемнішими тобі здаватимуться метушливі дріб'язки.

Щастя.З-частье — відчуття себе частиною Єдиного в розумній гармонії Всесвіту.


Розумність розподілена між людьми справедливо: ніхто не вважає себе обділеним.

Мудрий просить у Бога просвітління, дурний — земних благ, тому що вважає себе досить розумним. Мудрець у компанії дурнів відчуває незручність. Вони ж, навпаки, глумливо поглядають на того, що бентежиться, «не від світу цього».

Людина думаюча, перш ніж відкидати чиєсь судження, має терпіння й бажання хоча б зрозуміти його.
Всё живе одухотворене й відчуває своє Я. Ти не чуєш, але навіть дерево кричить, коли ти йдеш із сокирою.

Тварини тікають від лиха, страждають від болю, радіють, тужать, граються, проявляють великодушність і шляхетність, жалість і пещення, турботу й самопожертву.

Вони будують гнізда, плетуть павутину, зводять термітники, вирощують їстівну цвіль на прілих листах, живуть у гармонійному симбіозі, допомагаючи один одному. Вони колективно заганяють здобуток і захищаються. А в мурашнику не буває соціальних потрясінь, тому що ними керує суспільний гормон.

Звір не бере більше, чим може з'їсти.

Усяка тварина довірлива, поки не довідається про тебе, людино, тому що тільки ти — лютий ворог природі й самому собі.

Тільки ти, людино, несеш у собі прокляття самознищення. Початок цьому поклав далекий предок, уперше сказавши: «Моє, мені мало» і зрозумівши, що праведного багатства не буває.


Життя зародилася не випадково. Випадковостей не буває. Випадковість — це неусвідомлена нами закономірність.

Як холодне не може обігріти тепле, так і ентропія не народжує інформацію. Просте не здатне створити складне, а дурне не може придумати нічого розумнішого за себе.

Людина не може винайти машину, рівну або розумнішу за себе. Усвідомлюючи себе й творячи, людина сама стає складнішою.

Творити можна тільки усвідомлено. Не знаючи збудовання людини, його мозку, його свідомості, чоловік і жінка без креслень сотворяють дитину. Але так і молоток у розумних руках може загордитися і уявити себе будівельником і царем природи.

Угамуй гординю, людино, і пам’ятай, що твоя дитина — це душа, довірена тобі на тимчасове утримання.
У тебе двоє батьків, четверо бабусь і дідусів, вісім прабатьків і т.д. Якщо ти порахуєш далі, то побачиш, що теоретично 1000 років тому на Землі повинно було жити 550 мільярдів твоїх прямих предків. Це більш ніж в 90 раз більше нинішнього населення планети.

У тобі втілене все людство. Усе єдине. І кожний унікальний. Відчуй неповторність особистості своєї, що і йде поруч. Навіть у найближчої тобі людини — зовсім інший, незрозумілий тобі Світ.

Не поспішай оцінювати людину. Наберися бажання зрозуміти її. «Зрозумівши», не квапся пояснити її.
Великрасивість простору й часу створив Творець. Він же — Енергія й Інформація1 . Така ось триєдність (Батько, Син, Дух). Він — споконвічний задум і законодавець закономірності Всесвіту, у якому немає порожнечі, хаосу, але вдосконалювання.

Складність Всесвіту невичерпна. У ній є все: кривизна простору (далеке ближче близького; зовні — крапка, а зсередини — Всесвіт); кривизна часу (він тече швидше й повільніше, переривчасто, в нерухомості і йде назад, стаючи енергією). Світ складається з гіроскопів. Небесні тіла, морські раковини, білкові молекули, частки мікросвіту — усе закручене в ліву сторону. Світ здвоєний у часі несиметричними копіями й має хвильову природу.

Всесвіт усякий й різний. Він ширший за найсміливішу людську фантазію. Математик створює абстрактну теорію й потім здивовано виявляє, що реальність підкорюється її висновкам і законам.

Ти, людино, вимагаєш чудес. Подивися навколо. Ти просто до них звикла. Людина втрачає дитячу здатність радісно дивуватися, коли починає вважати себе вченою всезнайкою. А в дурня завжди й на все є повчаюча відповідь.


Якщо б ти зміг подивитися на руку через фантастичний мікроскоп, то тебе раптом осінила б думка, що ти складаєшся з... «нічого». З «нічого» спалахують і зникають короткоживучі частки, перетворюючись одна в одну. Дивний мікросвіт.

Усе складене з атомів. Але атом — це вібруючий хвильовий міхур. У цій оболонці електрони проявляють властивості часток (мають масу). Усередині міхура крихітне ядро в 100000 раз менше за атом. Ядро складається із хвильових міхурів — нуклонів.

А тепер вслухайся. Навколо нуклона є хмара мезонів, які визначають його властивості, а кожний мезон складається з... нуклонів. Будинок складний із цеглин, а кожна цегла складається з будинків. Парадокс: усе походить із усього.

Ти намацав границі розуміння.


Але це ознака хвильової природи матерії. Такий і духовний світ.

Ось купа піску. Вона складається з піщин. Купу можна розібрати з однієї сторони більше, з іншого боку — менше. Проста людська логіка.

Але ось антена телевежі випромінює хвильове поле. У будь-якій крапці поля телевізори черпають усю, а не частину, інформацію й нічого не вичерпують.

Хоча самого поля ти ніколи не бачив, тебе не дивує всюдинаявність теледикторки. А засвоїти доступну всім інформацію кожний може стільки, скільки здатний. Засвоїти інформацію — це значить щось змінити в собі (удосконалювання).

Увесь простір хвильового поля містить інформацію. Можна як завгодно дробити простір, але кожна ділянка однаково містить усю інформацію.

Океан складається із крапель, але кожна крапля містить у собі океан. Всесвіт складається із крапок, але в кожній крапці — Всесвіт. Усе в Богові й Бог у кожному.


І щё тобі приклад. На звичайній фотокартці ти бачиш повне зображення предмета. І коли її порвеш, то на кожному обривку буде тільки частина цілого.

Але ось голограма. Особливим способом фотографували предмет, і на скляній пластинці запам'яталася інтерференційна картинка хвильового поля. Освітивши пластинку, ти побачиш перед нею примару — об'ємне зображення предмета. Полю відповідає форма. Можна розбити пластинку на дрібні шматочки, але кожний осколок буде проявляти повне зображення.

Як уявити собі хвильове поле? Ось корито з водою стоїть на вібростенді. На воді хвилі, дрібні брижі. Хвилі накладаються одна на одну й утворюють сплески. При резонансі утворюються стоячі хвилі, або хвилі, що повільно рухаються. Це і є інтерференційна картинка.
Кожна крапка Всесвіту — це матеріальний прояв інтерференційної картинки духовного світу, який і є інформаційно-енергетичне поле Всесвіту.

Матерія — це речовина й фізичне поле. Речовина має масу, поле — не має. Поле представляє енергію, речовина — масу. Речовина — це запас енергії. Речовина — там, де концентрація енергії велика, поле — там, де концентрація енергії мала.

Речовина й поле не мають якісної відмінності, але відрізняються кількістю енергії. Речовина утворюється в місці найбільшої концентрації поля.

Твоя плоть — це прояв1 інформаційно-енергетичного поля. Твій організм утворений Інформацією, її високою щільністю(плотностью).

Від повітря ти відрізняєшся ступенем щільності. Словом «плоть» прадавні точно позначили своє світорозуміння.

Душа безсмертна, як незнищуване інформаційно-енергетичне поле і його Джерело. Скептик скаже, що будь-яка хвиля загасає й наступає кінець. Це так. Але він знає, що позитивний зворотний зв'язок робить джерело коливання самозбуджуваним. Всесвіт замкнений і резонує. У ньому немає загасання.

Більше енергії — швидший рух за менший час. Зупинка часу ( між подіями нескінченний час) означає нуль енергії й зникнення матерії. Час і енергія нероздільні. Одне народжує інше.

Чи варто говорити про просторові розміри душі, створеної « за образом і подібністю»? Твоя душа (хвильове поле) займає безмежний простір Всесвіту. Твоє поле — це інформаційно освоєна тобою частина Всесвітнього поля. А це не просторова, а частотна характеристика. «Центр» душі не у твоєму тілі, а в Бога в центрі Всесвіту. Це не геометричне поняття.

Вільний політ твоєї думки. Мить — і ти можеш подумки побувати там, де вже був, а можливо й далі. Якоюсь мірою ти теж всюдисущий.

Екстрасенси «бачать» ауру. Це ( як і твоє тіло) найбільше енергетично насичена частина поля.


Точка зору відносна. Уяви, що не світло рухається щодо небесних тіл, а вони купаються в непорушному світловому полі.

Тобі здається, що простір Всесвіту розтягується як гума. Ти бачиш: або все навколо розбігається, або ти сам стискуєшся. Як відрізнити одне від іншого?

Якщо дотримуватися принципу єдності й рівноправності кожної крапки матерії, тоді й ти, і все навколо також розширюється. Ти б не помітив цього, тому що лінійка у твоїй руці теж розширювалася б.

Але тоді щільність світлової енергії зменшувалася б пропорційно квадрату відстані. Світ би темнів. Чи відбувається це?

Світло — світова постійна. Якщо відносно його Всесвіт розширюється, то Світ темніє. Якщо Світ не темніє, то світло — не константа. Ти бродиш у лабіринті парадоксів.

Якщо ти стискуєшся, то Світ світлішає.

Ти бачиш зірки такими, якими вони були мільйони років тому, поки світло від них ішло до тебе. Ти бачиш Всесвіт у різний його час. У який час ти живеш?
Погасла зірка. Ти говориш: «Ось чорна діра в небі».

Коли сили, що здавлюють її, не врівноважуються внутрішніми силами енергетичних процесів, вона провалюється сама в себе. Зірка вибухнула усередину й стислася в крапку миттєво, і в той же час нескінченно довго стискується сама в себе. Чорна діра — сфера, яку не може покинути світло, у центрі якого крапка, що прагне до нуля.

Щільність енергії й світність ростуть. Але для тебе, що спостерігає ззовні, час у чорній дірі зупиняється (вона застигає), а це значить — прагнення до нуля енергії й маси, зникнення матерії. Парадокс.

Її немає, але вона є. Чорна діра — непрозора вакуумна сфера, усередині якої нічого немає, але це «нічого» притягує й всмоктує в себе навколишнє, тобто випромінює гравітаційне поле.

До тебе приходить розуміння вакууму як комори нескінченних можливостей. Нічого — це все. Вакуум — це ентропія, вакуум — нескінченна інформація й енергія в невиявленому вигляді. Непояснюваний парадокс для людини, що не визнає Бога й інформаційно-енергетичного поля.

Хто перебуває усередині чорної діри нічого б не помітив. Він бачить (якщо бачить) Всесвіт, що тікає, але зовсім інший. От тобі машина часу.

Для обивательського мислення це все марення, але вчений розуміє парадоксальність усього сущого.

Світ придуманий парадоксальним розумом Творця.

Смерть — миттєве й нескінченно довге «стискання» енергетичної складової безмежного простору поля. Людина вмерла. Її немає, але вона є. Усе відносне. Інакше кажучи, вектор поля людини змінив свій знак ( у напрямку до Бога).

Обитель Бога може бути крапкою, духовною або матеріальною планетою, Всесвіту — чим завгодно. Для хвильової природи поля поняття простору несуттєве.

Корисно дивитися на небо. Але для розуміння Всесвіту тобі все частіше хочеться вдивитися усередину себе. Ти починаєш розуміти, що Всесвіт — це вивернуте навиворіт твоє Я.


Властивість часу полягає у відмінності майбутнього від минулого й може бути назване спрямованістю або ходом. Асиметрія Світу й життя, тобто відмінність причини від наслідку, доводить існування спрямованості часу. Час — вектор, має напрямок і швидкість ходу.

Негативний час (хід у зворотну сторону) — це не кінофільм, пущений назад, а дзеркальне відбиття несиметричного Світу. Те, що на твій погляд є причина, там назвеш наслідком.

Зміна напрямку або швидкості ходу часу змінює енергію1 .

Хід часу обертових тіл (зірок, гіроскопів, об'єктів мікросвіту) відрізняється від звичного тим, що до звичайної швидкості ходу часу геометрично додається відносна лінійна швидкість цих взаємообертань. Виникаюча додаткова швидкість ходу часу змінює енергію.

У Світі повсякденного розуміння можливі тільки процеси, при яких зростає ентропія(поворот,перетворення), що веде до теплової смерті, розпаду й зникнення.

Реальний же матеріальний Світ бореться зі смертю протилежними процесами. Процеси життя пов'язані з перетворенням часу в енергію.

*

Прочитане тобою може викликати незатишне почуття неприйняття. Полюби безстрашність знань, вони розкріпачують людину. Нічиї очі не можна відкрити насильно. Що не готовий прийняти — відкинь на час. Думаючи, ти наблизиш свій час розуміння.


Як зрозуміти, що таке час? Ти бачиш на телеекрані зображення. Прискорь своє відчуття часу й ти побачиш темний екран, на якому повільно, рядок за рядком, пробігає світна крапка.

У рослини процеси повільні. Дерево, напевно, нас «не бачить»: так миттєво ми миготимо сюди - туди.

Проведи уявний експеримент. Прискорюючи своє відчуття часу, дивися на людину. Ось вона завмерла, кров у жилах нерухома, серце повільне стукне раз у рік.

Кожний атом людини ти бачиш не у вигляді хвильового міхура, а згусток, що повільно описує орбіту навколо ядра, енергію (електрон у вигляді смужки). Та і ядро складається із взаємообертових згустків.

Пришвидшуй свій час. Ось електрон рухається усе повільніше й стає всі розмитішим (смужка — коротша й блідіша). Зупиняється й зникає. Порожнеча.

Проведи експеримент у зворотну сторону. Сповільнюй своє відчуття часу.

Спиці в колесі миготять і стають суцільним твердим диском. Минаючий нас поїзд зливається в одну суцільну металеву тверду ковбасу. Вітри з величезною швидкістю давлять твердинею. Усе миготить зі зростаючою швидкістю й зливається в одне, що твердіє й суцільне. Планети, зірки, галактики, обертаючись, розтягуються в смуги, тверді орбітальні кільця. Увесь Всесвіт перетворюється в суцільну твердінь. Ти відчув, як час перетворюється в енергію й простір.

Ти бачиш Світ таким завдяки своєму відчуттю часу. А час — штука відносна, тому всі наші судження умовні й говорять більше про нас, аніж про Світ.

Прискорюючи відчуття часу, ти подумки сприймаєш навколишнє як порожнечу, а себе — як енергетичну твердінь. Сповільнюючи — ти уявляєш навколо твердінь, а сам подумки перетворюєшся в ніщо. Вдумайся в це.

Іноді тобі сниться, що ти тікаєш від когось. Із труднощами, повільно ти волочиш ноги, долаючи грузький опір. Це в сні сповільнилося твоє відчуття часу.

У тобі починає зріти крамольна думка про ілюзорність усього сущого й про те, що Всесвіт — це не величезна налагоджена машина, а найімовірніше — гігантська Думка.

Якщо твоїй уяві вдалося ясно побачити й відчути те, що ти зараз прочитав, і при цьому досягтися зовсім нового для тебе рівня усвідомлення, виходить, ти попутно починаєш розуміти, що таке медитація1 . Для цього необов'язково одягати кімоно й у наркотичному угарі співати гімни новоявленому «пророкові».


Пізнання — це не шизофренічне марення хімічної машини, що загордилася, уявивши себе мислячою істотою.

Ти дивишся в очі співрозмовника й розумієш, що мішок м'яса й кісток не може випромінювати розумний погляд. Ти бачиш плоть, але спілкуєшся з невидимою духовною сутністю.

Мозок — найскладніший витвір. Ти використовуєш тільки маленьку дещицю його безмежних можливостей. Не бентежся, що він так малий. Мозок — відкрита система. У ньому десятки мільярдів клітин2 і зв'язків. Число можливих їхніх комбінацій і комбінувань не піддається рахунку. Кожна можлива комбінація — новий коливальний контур.

І все-таки цей унікальний орган — усього лише кодовий ключ до Всесвітнього Розуму. Підбираючи все нові шифри до Інформації, ти плетеш свою духовну структуру. Ти ростеш.

Душа зобов'язана трудитися.
Мозок генерує думку, настроюючись на вібрацію інформаційно-енергетичного поля й резонуючи.

Твоє поле — це твій духовний світ, підсвідомість; пам'ять, у якій нічого не забувається; тут і автомат, керуючий твоєю плоттю; отут і твоє дійсне внутрішнє Я, і твоя совість.



Со-Вість — звістка внутрішнього Я. Со-знання(С-Відомість) — спільне з моїм Я знання.

У тобі, як у Богові, три Я. Зовнішнє Я — енергетичне, плотське. Воно слабке. Ти не можеш енергією думки пересунути предмет. Внутрішнє подвійне Я — інформаційно-творче. Воно могутнє. Його можливості розвитку безмежні. Усі три Я — єдине.

Внутрішній світ захищений. Ти сам себе погано розумієш. І вже нікого не пустиш до себе в душу, навіть якби й захотів.
Наука нічого не придумує. Вона відкриває існуюче й описує. Мовою прадавніх Вед слово «навчання» (учьяте) означає — сказане, позначене.

Коли ти сплів багату духовну структуру й розширив свій діапазон сприйняття, тоді твій мозок резонує з вібрацією Всесвітнього поля.

І якщо тебе опромінило зовсім новою, ясною думкою, не пишайся, а зрадій, що виявився гідний. Не ти придумав колесо або розумну книгу, а одкровення дане тобі, тому що ти досягнув рівня розуміння.

Сумнів (Со – мнение) — порівняння нового з думкою внутрішнього Я. Якщо в підсвідомості немає аналога, то ти в дисонансі1 й посилено нарощуєш свій світ. Парадокси — це добре. Сумніваючись, ти ростеш.


Одні під інформацією розуміють повідомлення ( со-общение), інші — ступінь новизни в повідомленні (у ході термін — «нова інформація»). Саме це змушує тебе рости. Якщо немає новин, ти деградуєш. Бездуховність — відкат до тваринного стану.

Світ розбудовується в сторону ускладнення. Усе незрозуміліше й важче жити невігласові. Безтурботно щасливий круглий дурень. Небезпечна ілюзія. Нерозвиток веде до інформаційної ентропії, а це — розпад душі. На що ти вбиваєш свій час?

Але не нехтуй свою плоть. Цвях у чоботі делікатно переконає тебе.
В біблійній легенді про створення пихатий лінивець бачить лише примітивну казку. Але там націлений у майбутнє тонкий натяк для твого допитливого розуму.

Що є у тварині, тобто й у людині. Але в людській душі є дві божі іпостасі: перша (« за образом і подібністю») — здатність духовно творити (людина — творець); друга («споживши від древа пізнання») — цікавість, пристрасть до пізнання (людина — інформація). Третя іпостась — здатність енергією думки змінювати матерію — у душі не розвинена. Не спожив « від древа життя». Керувати енергією дається тільки на час плотського життя. Вигнали на Землю, працюй у поті руками.

Вільна людина вибрала зло. Якби вона зусиллям думки обновила або створила собі безсмертну плоть дракона, зло стало б непереможним. Ось чому Веди й Біблія в один голос повторюють тобі про мораль, як про головне.

Твоя душа, неодноразово проявлюючись у плоті, вчиться, очищається й росте, щоб заслужити право повернутися до Батька й стати йому помічником у творчості. Ось твоя вища мета — Людино!

На останній сторінці всієї Біблії прочитаєш: «Блаженні ті, які дотримують заповідей Його, щоб мати їм право на древо життя й увійти в місто воротами».

У Ведах вища обитель Бога називається чинтаманидхама — місце, де виконуються всі бажання.

Хто спожив від «древа життя» опановує психічну енергію, тобто здатність силою зосередження думки створити високу щільність інформаційно-енергетичного поля. У місці концентрації енергії народжується матерія у вигляді фізичного поля, яке потім перетворюється в речовину.
Що означає бути співтворцом Всесвіту? У сні хтось із тобою розмовляв. Він сказав: «Ми бачимо те, що прагнемо бачити. І в цьому світі живемо. На відміну від нас ви можете бачити тільки фізичну реальність. І в ній змушені жити, підкоряючись її законам. Наш світ реальний, але ми придумуємо його самі. У ньому немає каліцтва й зла.

Між вами, грішними, що плазують по землі серед світських проблем, можна відшукати людей «не від світу цього». Вони завершують земний шлях. Їх мало. Вони фізично бродять серед вас, але душею й думками — десь далеко в безмежному. Вони — не екстравагантні зайдиголови, як ви думаєте. Вони не бажають підкорятися загальноприйнятому й живуть, і поступають, як їм хочеться. Вони завжди вільні. Думки їх чисті. Вони незрозумілі вам, несхожі, вони поза юрбою. Вони високо літають. Їх важко пояснити, поставити в лад і порівняти з іншими. Добре, що вони серед вас є».

Кожний марить. Про що ти мрієш, от що важливо. У цій простій фразі ключ для мудрого.
Древні говорили, що людина не може побачити Бога, тому що відразу вмре.

Людина дивиться очима, але бачить розумом. Зрозуміти нескінченність — це ввійти в резонанс із Всесвітнім полем відразу всіма можливими комбінаціями клітин і зв'язків мозку. Мозок самозбудиться, піде врознос і зруйнується.

А тепер подумай ось про що. Хаос1 — це неенергія й неінформація. Це абсолютний холод, порожнеча, ентропія.

У Сонця й зірках теж плазмовий «хаос». Але якщо він випромінює колосальну енергію, виходить, цей «хаос» високоорганізований і йому відповідає висока концентрація фізичного поля. А яка щільність інформації?

Подумай про «воїнства небесні». Сонячна активність впливає на психіку людства. Людина чутлива до місячних фаз. Земля реагує на наші масові психози. Людина здавна намагалася все, що відбувається на Землі зв'язати з розташуванням планет і зірок і зрозуміти причинно-наслідковий зв'язок.

Усе незрозуміле доступне тобі, людино, якщо ти не затвердла у впертому догматизмі.


Бог, як дзеркало, безсторонній. Він кращий співрозмовник і друг, якщо ти цього прагнеш. Він поруч, він усередині тебе. Не шукай його десь високо.


  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   15


©netref.ru 2017
әкімшілігінің қараңыз

    Басты бет