Міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни державний вищий навчальний заклад «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана»



бет1/3
Дата28.04.2016
өлшемі0.67 Mb.
  1   2   3



Для заказа доставки работы воспользуйтесь поиском на сайте http://www.mydisser.com/search.html

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

Державний вищий навчальний заклад

«Київський національний економічний університет

імені Вадима Гетьмана»

На правах рукопису



Ємельяненко Лариса Михайлівна

УДК 338.242.4(477):331.101.5(043.3)

ДЕРЖАВНЕ УПРАВЛІННЯ ЗБАЛАНСУВАННЯМ

ЛЮДСЬКОГО І ТЕХНОЛОГІЧНОГО РОЗВИТКУ УКРАЇНИ

Спеціальність 08.00.03 – Економіка та управління

національним господарством

ДИСЕРТАЦІЯ

на здобуття наукового ступеня

доктора економічних наук

Науковий консультант

Малий Іван Йосипович,



доктор економічних наук, професор

Київ – 2012

ЗМІСТ

ВСТУП ……………………………………………………………

4




РОЗДІЛ 1

ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ФОРМУ-ВАННЯ СИНЕРГЕТИЧНОЇ ПАРАДИГМИ УПРАВЛІННЯ ЛЮДСЬКИМ І ТЕХНОЛОГІЧНИМ РОЗВИТКОМ …………

16




1.1. Основні гіпотези в теоріях управління людським і технологічним розвитком ……………………………………

16




1.2. Агрегована модель економічного зростання на засадах відповідності людських та технологічних ресурсів ……

55




1.3. Системно-синергетичний підхід у методології дослідження взаємообумовленості людського і технологічного розвитку…………………………………….

71




Висновки до розділу 1………………………………………

92




РОЗДІЛ 2

КОМПАРАТИВІСТСЬКИЙ АНАЛІЗ ЛЮДСЬКОГО І ТЕХНОЛОГІЧНОГО РОЗВИТКУ………………………………

97




2.1. Міжнародні стандарти та національні пріоритети людського розвитку ………………………………………….

97




2.2. Макроекономічні індикатори ефективності технологічного розвитку …………

135




2.3. Фактори взаємозв’язку людського і технологічного розвитку …………………………………….

152




Висновки до розділу 2………………………………………

187




РОЗДІЛ 3

АСИМЕТРІЯ ЛЮДСЬКОГО І ТЕХНОЛОГІЧНОГО РОЗ-ВИТКУ УКРАЇНИ В СУЧАСНИХ УМОВАХ СУСПІЛЬНОЇ ТРАНСФОРМАЦІЇ ……………………………………………….

191




3.1. Переваги та обмеження людського і технологічного розвитку в умовах глобалізації ……………………………

191




3.2. Відтворення інтелектуального потенціалу як провідний чинник збалансованого розвитку економіки ……………

220




3.3. Суперечності людського і технологічного розвитку трансформаційних суспільств ……………………………

236




Висновки до розділу 3……………………………………...

249













РОЗДІЛ 4

ОЦІНЮВАННЯ СИНЕРГЕТИЧНОГО ПОТЕНЦІАЛУ ЛЮДСЬКОГО І ТЕХНОЛОГІЧНОГО РОЗВИТКУ УКРАЇНИ …………………………………………………………..

253





4.1. Нагромадження інтелектуального потенціалу як індикатор відповідності людського і технологічного розвитку.............

253




4.2. Рівень інноваційності як прояв відповідності людського і технологічного розвитку …………………………………….

283




4.3 Стійкість економічного зростання як вияв синергетичного ефекту людського і технологічного розвитку ………….......

306




Висновки до розділу 4……………………………………............

318




РОЗДІЛ 5

КОНЦЕПЦІЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ СТРАТЕГІЇ ЗБАЛАНСУВАННЯ ЛЮДСЬКОГО І ТЕХНОЛОГІЧНОГО РОЗВИТКУ УКРАЇНИ …………………………………………….

322




5.1. Концептуальні положення формування національної стратегії збалансування людського і технологічного розвитку ……………………………………………………….

322




5.2. Форсайт-методологія стратегічного управління соціально-економічним та інноваційно-технологічним розвитком держави…………………………………………..

344




5.3. Синергетичний ефект соціально спрямованої політики інноваційно-технологічного розвитку ………………………

358




Висновки до розділу 5……………………………………….

379




ВИСНОВКИ…………………………………………………………

383




СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ……………………….

388

ДОДАТКИ……………………………………………………………

427
















ВСТУП

Актуальність теми. Сучасний розвиток земної цивілізації характеризується радикальною трансформацією суспільства, до основних ознак якої необхідно віднести: технологічну та інформаційну революцію, перехід до економіки знань, збурення глобалізації та нерівномірності розвитку країн, руйнування ієрархічних та ствердження мережевих структур, гомогенізацію та гетерогенізацію, самоідентифікацію людини, макрофінансову нестабільність та циклічність, наслідком чого є сучасна світова Велика рецесія. Перед урядами країн світу постало завдання обґрунтування рецептів державного антикризового управління економікою, яке б забезпечило стійку синхронізацію технологічного та людського розвитку, фінансову стабілізацію та зростання суспільного добробуту.

Для постсоціалістичних країн, зокрема України, фінансово-економічна, структурна та інституційна кризи загострили проблему не тільки забезпечення конкурентоспроможності національної економіки на світовому рівні, а й взагалі економічного розвитку. Сукупність накопичених в Україні фінансових, економічних, інфраструктурних, технологічних, екологічних, соціальних і управлінських проблем призвела до повного розбалансування національної економіки та висунула перед економічною наукою потребу пошуку стратегії управління соціально-економічним розвитком, яка б давала можливість активно скеровувати самодостатній власний рух з мінімальними втратами. Одним із стратегічних напрямів є модернізація соціально-економічної системи на основі використання нових технологій та інновацій у всіх сферах людської діяльності, синхронізації розвитку природи, економіки та людини.

Наукові засади дослідження еволюції соціально-економічної природи суспільства, економічного розвитку в цілому та його складових закладено в працях учених: Р.Арона, М.Абромовеця, Д.Белла, Дж.Гелбрейта, Е.Денісона, П.Друкера, К.Ерроу, М.Кастельса, Дж.Кендрика, С.Кузнєця, К.Ланкастера, В.Леонтьєва. Ф.Ліста, Р.Лукаса, Б.Лундваля, К.Маркса, А.Маршала, Ф.Махлупа, Г.Мюрдаля, В.Парето, М.Портера, Д.Рікардо, Ч.Рейча, П.Ромера, Т.Сакайя, А.Сміта, Р.Солоу, Т.Стоуньєра, Е.Тоффлера, Л.Туроу, Т.Шульца, Й.Шумпетера, Р.Уотермена, К.Фрімена, Ч.Хенді, та багатьох інших.

Серед вітчизняних авторів, роботи яких доповнюють і розвивають концептуальні ідеї людського потенціалу, людського капіталу й людського розвитку, слід назвати С.Бандура, Д.Богиню, Л.Безтелесну, О.Бородіну, О.Власюка, І.Гнибіденка, О.Грішнову, Б.Данилишина, Т.Заяць, В.Куценко, Е.Лібанову, А.Колота, Л.Пашка, І.Петрову, С.Пирожкова, Л.Семів, М.Семикіну, В.Онікієнка, В.Федоренка, А.Чухна, О.Цимбала, Г.Ялового та ін.

Проблемам управління економічним розвитком присвячені праці учених В.Александрової, О.Амоші, В.Антонюк, Ю.Бажала, В.Базилевича, О.Бакаєва, О.Беляєва, В.Беседіна, О.Білоруса, В.Бородюка, І.Бистрякова, А.Варшавського, Г.Власюка, Б.Гаврилишина, В.Геєця, С.Глазьєва, Н.Гражевської, А.Гриценка, М.Делягіна, В.Денисюка, А.Динкіна, Я.Жаліла, Ю.Зайцева, А.Згуровського В.Івантера, В.Іноземцева, М.Комкова, Б.Кузика, В.Лагутіна, Д.Львова, І.Малого, В.Маєвського, Б.Малицького, І.Манцурова, А.Мельник, Р.Нижегородцева, Б.Панасюка, І.Радіонової, В.Кириленка, О.Новикової, В.Семиноженка, В.Соловйова, Л.Федулової, В.Чижової, М.Шарка, Ю.Яковця, М.Якубовського та інших, що досліджували сукупність питань, які відображають багатогранність процесу управління усіма складовими прогресу суспільства.

Визнаючи наукову та практичну значущість проведених досліджень, слід констатувати, що формування цілісної концепції стратегічного управління збалансуванням людського і технологічного розвитку держави є незавершеним. Крім того, теоретичне обґрунтування і прикладне розв’язання проблем збалансування ускладнюється такими обставинами: методологічною невизначеністю соціально-економічної природи технологічного розвитку; слабкою методичною базою для виявлення індикаторів та критеріїв його ефективності та оцінки взаємозв’язку із розвитком людини; невизначеністю прикладного вирішення аспектів регулювання основних параметрів прогресу в умовах економічної кризи. В контексті зазначеного, тема дисертаційної роботи якраз націлена на оцінювання тенденцій та обґрунтування стратегії управління збалансуванням людської та технологічної компонент, як найважливіших складових економічного розвитку.



Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Спрямованість і предметна сфера дисертаційної роботи пов’язана з реалізацією планової науково-дослідної роботи кафедри макроекономіки та державного управління ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана» в рамках держбюджетної теми «Державне антикризове управління національною економікою», № держ. реєстрації 0111U002616. Дисертантом особисто визначено вплив технологічного прогресу на людський розвиток, напрями трансформації зайнятості на етапі становлення постіндустріального суспільства; розроблено пропозиції щодо вдосконалення державної системи стратегічного управління інноваційним розвитком національної економіки та забезпечення висококваліфікованим людським потенціалом інноваційного розвитку національної економіки; розроблено методологічні засади дослідження та напрямки трансформації інституційного середовища України.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є розробка на основі теоретичних засад економічного зростання концептуальних положень формування національної стратегії збалансування людського і технологічного розвитку, обґрунтування організаційно-методологічних принципів та методичних підходів оцінювання синергетичного ефекту її реалізації.

Реалізація поставленої мети зумовила необхідність послідовного вирішення таких завдань:

- узагальнити концептуальні підходи в теоріях економічного та суспільного розвитку щодо розвитку людини та технологій;

- з’ясувати інноваційну сутність технологічного розвитку з позицій його соціально-економічної природи та ролі в життєдіяльності людей;

- проаналізувати генезис моделей економічного зростання та визначити їх здатність оцінювати вплив ресурсів праці, фізичного і людського капіталу, інновацій на випуск валового продукту;

- сформулювати критеріальні ознаки збалансування людського і технологічного розвитку на національному рівні;

- визначити методологічні підходи до дослідження проблем узгодженості, взаємовпливу та взаємообумовленості процесів формування, розподілу та використання людського і технологічного потенціалу;

- розкрити методичні аспекти визначення соціально-економічних параметрів людського розвитку з урахуванням міжнародних стандартів та національних пріоритетів;

- виявити макроекономічні індикатори ефективності розвитку технологій;

- уточнити фактори та оцінити повноцінність відтворення національного інтелектуального потенціалу в сферах науки, освіти та економіки;

- з’ясувати за причинно-наслідковим принципом суперечності людського і технологічного розвитку трансформаційних суспільств;

- розглянути проблеми інноваційно-технологічної модернізації національної економіки та забезпечення ефективності використання людських ресурсів країни;

- розробити перспективні напрями підвищення національного рівня людського і технологічного розвитку та стратегічного управління соціально-економічним розвитком держави.

Об’єктом дослідження є процеси синхронізації людського і технологічного розвитку.

Предметом дослідження є сукупність теоретико-методологічних і методичних засад державного управління збалансуванням людського і технологічного розвитку в сучасних умовах суспільної трансформації.

Методи дослідження. Теоретико-методологічною основою дослідження виступають загальнонаукові принципи, теоретико-методологічні положення економічної науки, компаративістський аналіз, теорія стратегічного управління, методико-консультаційні рекомендації світових координаційних організацій.

У процесі вирішення поставлених завдань було використано такі методи дослідження: діалектичний, як загальний метод пізнання при дослідженні трансформаційних процесів в суспільстві, технологічного і людського розвитку; історико-логічний – для виявлення тенденцій взаємодії людини, економіки та природи в забезпеченні економічного зростання; теоретичного узагальнення і порівняння – для виокремлення, класифікації та верифікації соціально-економічних явищ і процесів, що розкривають диспропорційність та суперечливість генезису людини і технологічних змін; статистичний та економічного аналізу – для аналітичного оцінювання масиву статистичних та емпіричних даних задля виявлення впливу ендогенних та екзогенних чинників на характер взаємодії технологічної та людської компонент в процесі суспільного прогресу; програмно-цільовий – для обґрунтування політики інноваційно-технологічного розвитку та форсайт - методології стратегічного управління; абстрактно-логічний – для теоретичних узагальнень і формулювання висновків дослідження; графічний – для наочного відображення та ілюстрації результатів дослідження.

Джерелом нормативної, аналітичної і статистичної інформації в дисертації стали Закони України, Постанови Кабінету Міністрів України, міністерств і відомств України, офіційні дані Державної служби статистики України, матеріали ООН, МВФ, ОЕСР, ЮНЕСКО, Світового банку, Всесвітнього економічного форуму, сайти періодичних видань, статистична інформація з основних соціально-економічних показників розвитку зарубіжних країн, матеріали науково-дослідних робіт, що проводилися за безпосередньою участю автора.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в обґрунтуванні автором стратегії управління збалансуванням технологічного та людського розвитку з врахуванням суперечностей між становленням технологічних укладів та соціалізацією національної економіки в сучасних умовах інноваційних та інституційних змін. У дисертації висунуто ряд положень, що конкретизують наукову новизну:

вперше:


  • на основі ретроспективного аналізу теорій циклічності, технологічної динаміки, суспільного розвитку (переходу до економіки знань), синергетики та управління обґрунтовано авторський підхід до наукової інтерпретації діалектики еволюції людини та технологій, суть якого полягає у виявленні ознак диспропорційності та асиметричності, оцінюванні синергетичного ефекту взаємодії та розробці пояснювальної моделі державного управління збалансуванням технологічної та людської компонент економічного зростання в контексті забезпечення суспільного добробуту;

  • розроблено модель адитивної залежності між розвитком людського потенціалу на інноваційно-технологічних засадах та приростом валового внутрішнього продукту на душу населення як результату державного управління збалансуванням людського і технологічного розвитку, який базується на використанні принципу конвергенції верхньої та нижньої граничних меж, аналітично виведених з прикладного аналізу досвіду розвинених країн за рівнем розвитку людського потенціалу та суспільної продуктивності. Застосування запропонованого інструментарію дозволило визначити перспективи розвитку України в якості транзитивної за інерційним та інноваційним сценарієм довготривалого стійкого економічного розвитку;

удосконалено:

- агреговану модель економічного зростання у формі мультиплікативної виробничої функції, в якій на відміну від базової моделі традиційні її агрегати праця (L) та капітал (K), доповнюються складовими ресурсу праці (LI, LA) та основного капіталу (KI, KA) відповідно в інноваційній та традиційній сферах, кожна з яких деталізується за допомогою запровадження інноваційної компоненти (ІN), що дозволяє оцінювати синергетичний ефект їх взаємодії за часткою участі виробничих факторів праці, капіталу, інновацій (відповідно α, β, γ) у валовому випуску національного продукту;

- системно-синергетичний підхід в методології дослідження, застосування якого на відміну від існуючих, дозволило комплексно підійти до обґрунтування соціально-економічних проблем людського і технологічного розвитку країни в сучасних умовах суспільних перетворень, розглядаючи їх у взаємозв’язку, взаємообумовленості, взаємодії як систему, що здатна до самоорганізації і характеризується відкритістю, нелінійністю, динамічністю;

- методичний інструментарій формалізації моделювання та моніторингу, що базується на статистичних стандартах інформаційного забезпечення, кореляційно-регресійного дослідження синхронізації людського і технологічного розвитку з елементами кластерізації, що уможливило констатувати стійкі тенденції рейтингового позиційонування України за рівнем людського розвитку та інноваційно-технологічних досягнень з врахуванням сучасних трендів глобалізації умов життєдіяльності, а також зробити висновок про суттєве відставання від економічно розвинутих країн, де пріоритетом суспільного прогресу визнано сталий соціально-економічний розвиток на визначальних засадах інноваційного вектору технологічної модернізації національної економіки;

- методологічний інструментарій та критерії відтворення інтелектуального потенціалу з урахуванням соціально-економічних особливостей його розвитку на макроекономічному рівні, в якому систематизовано методологічні підходи: цілеорієнтовні (філософський, системний, функціональний, інституціональний) для обґрунтування можливостей формування, логістичний з метою визначення стратегічних пріоритетів ефективності використання людського та технологічного потенціалу, ринковий в напрямку забезпечення оптимальності перерозподілу інтелектуального потенціалу в контексті гарантованої конкурентоспроможності держави на світовому рівні;

- інституційне забезпечення державного управління збалансуванням, яке охоплює нормативно-правову, прогнозно-аналітичну, програмно-цільову, організаційно-економічну складові з використанням важелів державно-приватного партнерства, бюджетного фінансування, комерціоналізації НДДКР, державних закупівель, венчурного підприємництва, створення дієвого корпоративно-комерційного каркасу (технополіси, соціополіси, технологічні платформи, дорожні карти);

- методологію оцінювання адекватності реалістичного розвитку наукомісткого та освітнього сектору в системі відтворення національного інтелектуального потенціалу на етапі його формування, що дозволило визначити високий ступінь його нагромадження як індикатора потенційного забезпечення збалансованого розвитку країни;

отримало подальший розвиток:

- аргументація напрямів регуляторної політики держави в частині концентрації ефекту зусиль державного менеджменту на людський розвиток шляхом розробки національної кадрової політики, формування системи перепідготовки кадрів у сфері стратегії та практичних механізмів інноваційного розвитку на всіх рівнях, створення профільних інноваційних навчально-науково-виробничих майданчиків, активізації використання програмно-цільових форм підтримки розвитку науки та освіти, спрямованих на розвиток інноваційних процесів, забезпечення функціонування системи моніторингу інноваційних потреб населення з періодичним виданням "Каталогу інноваційних потреб", формування комплексної інфраструктури пошуку та аналізу інновацій, організації єдиної системи інформаційного забезпечення всього комплексу інноваційного розвитку країни;

- виокремлення і систематизація чинників низького рівня інноваційності економіки України як прояву розбалансування людського і технологічного розвитку, повязаних з недієздатністю системи інституційного забезпечення в системі державного регулювання на тлі недостатньої дієвості механізмів фінансового стимулювання; послідовності та спадковості планування та прогнозування;

- теоретико-методичні підходи до оцінювання переваг та обмежень людського і технологічного розвитку, що дозволило визначити суперечності розвитку трансформаційних суспільств на базі перетворень інноваційного характеру, які ідентифіковано через ознаки дисгармонії людського і технологічного розвитку, що фактично спричинює соціально-економічну деградацію українського суспільства;

- методичний інструментарій визначення взаємозв’язку людського і технологічного розвитку на основі кореляційно-регресійного аналізу через запропоновану систему чинників аплікації, реплікації, мультиплікації інноваційно-технологічних досягнень та показників, які відображають результативність процесів створення новацій та їх практичної реалізації, розповсюдження та навчання людей використанню існуючих та оновлених технологічних розробок. Застосування інструментарію дозволило здійснити оцінку щільності взаємозв’язку між факторами впливовості та показниками результативності, на базі чого було сформовано п’ять кластерів країн за рівнем інноваційно-технологічних досягнень;

- концептуальні положення формування стратегії збалансування людського і технологічного розвитку, що дозволило науково обґрунтувати перспективні напрями та інститути її реалізації на національному рівні.



Каталог: dfiles
dfiles -> 3. Уточнить и детализировать строение флороносных разрезов позднего триаса
dfiles -> Вопросы к кандидатскому экзамену по специальности 12. 00. 02 «Конституционное право. Муниципальное право»
dfiles -> Павлюк наталія вікторівна процес формування показань неповнолітніх
dfiles -> Національний університет оборони україни на правах рукопису ковальова ірина борисівна
dfiles -> И у кожи – авитаминоз. Вот уже и весна не за горами – а вместе с ней радости и горести самого волнительного времени года. А только организм наш «насторожился»
dfiles -> Валевачевский сельсовет


Достарыңызбен бөлісу:
  1   2   3


©netref.ru 2019
әкімшілігінің қараңыз

    Басты бет