Міністерство освіти і науки України Львівський національний університет імені Івана Франка



бет1/4
Дата17.05.2020
өлшемі0.57 Mb.
  1   2   3   4
Міністерство освіти і науки України

Львівський національний університет імені Івана Франка

Факультет іноземних мов

Кафедра французької філології

П Р О Г Р А М А

фахових вступних випробувань

для навчання на освітньо-кваліфікаційному рівні «Магістр»

зі спеціальності «французька мова і література»

Затверджено

на засіданні приймальної комісії

Львівського національного університету

імені Івана Франка

___________2017 р. (протокол № ____ )



Львів - 2018

Фахові вступні випробування перевіряють рівень фундаментальної та професійної підготовки бакалаврів, які повинні:

• володіти поглибленими знаннями з основної іноземної мови і уміннями інноваційного характеру, вільно, впевнено і правильно користуватися французькою мовою у професійних, наукових та інших цілях; володіти чотирма видами мовленнєвої діяльності на рівні С1 за шкалою Ради Європи: розуміти при читанні і сприйнятті на слух інтегрований зміст і деталі текстів усіх типів будь-якого рівня змістової і мовної складності (крім вузько спеціальних), уміти вилучати із текстів як експліцитну так і імпліцитну інформацію, що міститься в них; вільно і адекватно використовувати французьку мову в ситуаціях усного спілкування: вміти інформувати, описувати, повідомляти, висловлювати свій погляд та аргументувати його, дотримуючись параметрів комунікативної адекватності, мовної правильності, відповідної структурованості та зв’язності; писати добре структуровані тексти, відповідно до ситуації і комунікативного наміру (твір, реферат, доповідь, тези доповіді, коментар, анотацію, наукову статтю); реферувати і анотувати наукові та науково-методичні матеріали на різну тематику;

• володіти знаннями з теорії мови: знати основні положення сучасних лінгвістичних теорій, що складають концептуальну основу теоретичних дисциплін, базові поняття теорії мови; визначати на функціональному рівні граматичний статус омонімічних, синонімічних та полісемантичних конструкцій, трансформувати певні конструкції в семантично еквівалентні; розкривати закономірності відношень між мовними формами та їх змістом, володіти основами порівняльно-історичного методу вивчення мови, мати належні знання історії формування фонетичної, лексичної, морфологічної та синтаксичної систем французької мови; знати особливості формування і структури лексичного значення, парадигматичних угрупувань лексики, можливості збагачення лексичного складу, його соціальний та територіальний поділ, основні типи словників; кваліфіковано аналізувати лексичне значення слова, особливості формування лексичних одиниць, підбирати синоніми, антоніми, будувати синонімічні ряди, формувати тематичні групи, лексико-семантичні поля.

• володіти широкою теоретичною базою, що розкриває загальні та спеціальні закономірності процесу вивчення іноземних мов як засобу спілкування, освіти, виховання і розвитку, що охоплює крім методичних знань, також знання суміжних з методикою наук психолого-педагогічного і філологічного циклів; вільно оперувати основними методичними поняттями та методами дослідження; формувати іншомовну комунікативну компетенцію учнів середніх навчальних закладів: лінгвістичну, прагматичну, соціокультурну;

• знати процес виникнення та формування літератури на теренах сучасних країн, література яких вивчається; історичні умови формування національної літератури, влив світоглядних та філософських засад на її формування; основні стильові ознаки кожної епохи та особливості розвитку літератури в конкретних історичних та суспільних умовах; роди і жанри, характерні для кожного періоду розвитку літератури, жанрові особливості певного твору представників кожної епохи, особливості їхньої творчості, а також роль у розвитку національної літератури; уміти критично аналізувати художні твори з урахуванням соціально-історичних умов їх створення, біографічних даних про автора тощо; застосовувати порівняльний, історично-порівняльний та інші методи для аналізу художніх творів; диференціювати поетологічні особливості окремих напрямів, течій, жанрів, художніх творів.

Програма вступних фахових випробувань укладена згідно зазначених вище вимог на основі навчальних програм наступних фундаментальних і професійно-орієнтованих дисциплін: 1.«Практичний курс французької мови»; 2.«Лексикологія»; 3.«Історія французької мови»; 4.«Теоретична граматика»; 5.«Методика викладання французької мови»; 6.«Теорія та практика перекладу французької мови»; 7.«Стилістика французької мови»; 8.«Національна література».



1. Практичний курс французької мови

(лексико-граматичний та перекладознавчий аспекти)

Тестування з французької мови має на меті перевірити рівень мовної та мовленнєвої компетенції вступників на ОКР «Магістр» / «Спеціаліст».

Мовна компетенція передбачає знання системи мовних моделей та вербалізованих лінгвістичних операцій, що регулюють процес породження актуальних речень відповідно до інтенції мовця.

Мовленнєва компетенція передбачає уміння в автоматизованому режимі користуватися в мовленнєвій діяльності можливостями мовної системи, здатність адекватно використовувати мову у різних соціально-детермінованих ситуаціях спілкування, що зумовлює розширення об’єму інформації екстралінгвістичного характеру, що має культурологічну чи країнознавчу цінність.

Розвиток мовної та мовленнєвої компетенції ґрунтується на принципі єдності тематичного та міжкультурного аспектів.

Тематичний аспект спирається на особистий і фаховий досвід студента і охоплює як побутову тематику (типові повсякденні ситуації), так і країнознавчу (суспільно-політичне, економічне та культурне життя країни, мову якої вивчають).

Міжкультурний аспект передбачає знання культури країни в широкому розумінні цього слова, що охоплює всі сфери людського буття. Міжкультурний аспект націлений на пізнання, толерантне сприймання і розуміння іншої культури порівняно з рідною культурою, на вдосконалення умінь будувати свою мовленнєву поведінку відповідно до соціокультурної специфіки країни, мову якої вивчають.

На основі активного та пасивного володіння лексичним матеріалом через мовну здогадку і граматичну компетенцію необхідно показати під час тестування здатність до адекватного вибору лексичних або комунікативних еквівалентів та граматичних структур. Бакалаври повинні уміти перекладати без словника будь-які тексти (крім технічних) з французької на літературну українську мову; досконало розуміти на слух усну французьку мову, вести монолог і дискусію на теми: 1) проблеми педагогіки і виховання, стосунків між батьками, дітьми і школою, 2) проблеми споживання і ринку, економічні збитки і боротьба з підробками; 3) проблеми безпеки і тероризму у сучасному суспільстві; 4) ситуація жінки на ринку праці; 5) питання ефективності освітян та роль учителя в розвитку особистості; 6) проблеми виховання дитини.


1.1.Тематика курсу:

Education: Faut-il punir les enfants? La sévérité, c’est reparti. Situation actuelle du problème. Pères et mères ne veulent pas passer pour des brutes. Vous avez dit “punition idéale”? Fini de rire! Punition, punition chérie. Sévir, c’est prévenir un peu. Faut-il punir les parents?

Economie : Le raz-de-marée des faux. Les menaces économiques des contrefaçons et les mesures prises par la France. Qu’est-ce qui fait l’objet de contrefaçons? Les dangers présentés par les contrefaçons pour les consommateurs et la lutte contre les contrefacteurs.

Société : Les otages de Neuilly. HB : L’incroyable menace. Une rançon record et un marchandage terrifiant. Conseil de guerre à l’Intérieur. Vaines recherches, mais les négociations se prolongent. La décision de l’intervention finale.

Société : Elle avait tout pour réussir. La situation des femmes sur le marché du travail. Les bastions masculins et le machisme. Les causes de la méfiance vis-à-vis de la femme. Trois stratagèmes pour réussir et le point de rupture : la maternité. On demande papas poules. Marginalisation ou travail à temps partiel.

Enseignement : Que valent les profs? Comment sont formés et évalués les enseignants? Quels sont les défauts des professeurs défaillants et les erreurs pédagogiques les plus typiques? Quels professeurs ont marqué votre formation et influé sur votre destin?

Éducation: Faut-il décapiter l’enfant-roi? L’enfant comme un être égal et différent. Démocratie familiale et tyrannie infantile. Conduite destructrice pour la personnalité de l’enfant. Les bonnes méthodes éducatives.

1.2.Лексична компетенція

Оперувати основними поняттями лексикології; кваліфіковано аналізувати лексичне значення слова чи фразеологізму, особливості процесів формування похідних та фразеологічних одиниць; розрізняти види лексичних значень та системних зв’язків лексики, підбирати синоніми, антоніми, будувати синонімічні ряди; формувати тематичні групи, лексико-семантичні поля; визначати соціальну та територіальну приналежність лексичної одиниці; ідентифікувати фразеологізми та аналізувати їх структуру; ідентифікувати лексичну одиницю на основі її визначення; користуватися різними типами словників.

Мати активний словниковий запас, який би відповідав реалізації певних мовленнєвих ситуацій та робив би можливою бесіду на належному лексичному рівні стосовно певного кола тем (5000 слів та словосполучень). Вільно володіти продуктивним та рецептивним словниковим запасом, бути в стані самостійно опрацьовувати і розширювати пасивний словниковий запас. Лексичну полісемію, лексичну антонімію, лексико-семантичні поля, тематичні групи, способи словотвору лексичних одиниць, які вивчаються.

Увага приділяється:

– засвоєнню фразеологізмів, пов’язаних:

а) з назвами частин людського тіла: oreille, main, doigt, tête, dent, dos, pied, cœur, nez, oeil;

б) з іменниками : raison, chose;

в) з прислівником peu;

г) з займенником: rien.

– перекладу фраз, які містять фразеологізми з цим словом, з французької на українську мову.

– знайденню відповідні до тлумачень, взятих зі словників, фразеологізми на основі того ж ключового слова;

– вивченню прислів’їв, утворених з тим же словом та їх українські еквіваленти або пояснення;

– перекладу з української на французьку фраз, вживаючи фразеологізми з тим же словом;

– пошуку синонімів, ідентифікації слова за його словниковим визначенням, перекладу слів і конструкцій з теми.



1.3. Граматична компетенція

Знати граматичні норми сучасної французької мови, характерні риси граматичної будови слів і словосполучень, їх сполучуваність в семантико-комунікативному аспекті.

Знати і застосовувати на практиці правила побудови наступних видів підрядних речень: підрядних речень в ролі підмета, підрядних речень в ролі іменної частини присудка, умовних підрядних речень.

Вміти будувати наступні типи підрядних речень в ролі підмета:



  • підрядні речення-підмети, які вводяться сполучником que ;

  • підрядні речення-підмети, які вводяться вказівними займенниками, визначеними відносним підрядним реченням: celui, celle, ceux, celles qui …;

  • підрядні речення-підмети, які вводяться зворотами ce qui, ce que (ce dont, ce à quoi), tout ce qui, tout ce que, etc. ;

  • підрядні речення-підмети, які вводяться відносними займенниками qui, quiconque, ce qui, ce que;

  • підрядні речення-підмети, присудком яких є інфінітив;

  • підрядні речення-підмети, які вводяться безособовим зворотом;

  • підрядні речення-підмети, які вводяться прислівником способу дії.

Вміти будувати наступні типи підрядних речень в ролі іменної частини присудка:

  • підрядні речення-атрибути, які вводяться сполучником que;

  • підрядні речення-атрибути, які вводяться вказівними займенниками, визначеними відносним підрядним реченням: celui, celle, ceux, celles qui…;

  • підрядні речення-атрибути, які вводяться зворотами ce qui, ce que (ce dont, ce à quoi), tout ce qui, tout ce que, etc. ;

  • підрядні речення-підмети, які вводяться прийменником de та містять інфінітив.

Вміти будувати наступні типи умовних підрядних речень і знати вживання граматичних часів та способів:

– власне кажучи підрядні умовні речення або підрядні гіпотетичні речення;

– підрядні умовні речення порівняння;

– підрядні умовні речення протиставлення;

- підрядні умовні речення, що вводяться іншими сполучниками та сполучними конструкціями.

Трансформувати різні типи підрядних речень синонімічними синтаксичними конструкціями, а саме вміти робити: перетворення підрядного речення умови з si на іменні групи з прийменниками avec / sans; підрядного речення умови з s’il y a – на конструкцію en cas de; перетворення підрядного речення умови з відтінком способу дії на герундій; перетворення підрядного речення умови з на абсолютний партиципіальний зворот; на конструкцію à + infinitif; перетворення підрядного умовного речення порівняння на конструкції comme pour + infinitif, comme + participe passé; перетворення підрядних речень-підметів, введених de + infinitif, на підрядні речення причини;



Здійснювати лексико-граматичний аналіз та реферування невідомого текста (на основі статей періодики).

Література

  1. Бабінчук І.І. Французька мова. Підручник для студентів старших курсів вищих навчальних закладів. – Львів, ЛНУ імені Івана Франка, 2010.

  2. Ганшина К.А. Французско-русский словарь.– М.: Русский язык, 1977. – 912с.

  3. Левит З.Н. Лексикология французского языка. – М.: Выcш. школа, 1979. – 160 с.

  4. Лопатникова Н.Н., Мовшович Н.А. Лексикология современного французского языка. – М.: Выcш. школа, 1982. – 256 с.

  5. Марузо Ж. Словарь лингвистических терминов. – М., 1960. – 180с.

  6. Назарян А.Г. Фразеология современного французского языка.– М.: Выcш. школа, 1976. –307с.

  7. Назарян А.Г., Арутюнова Ж.М. Практическое пособие по фразеологии французского языка.– М.: Ун-тет дружбы народов, 1975. – 194 с.

  8. Попова Н. И., Казакова Ж. А. Грамматика французского языка. Практический курс. Издание 12-е стереотипное. – Москва, 2003 г. – 474 с.

  9. Удовиченко Г.М. Словник українських ідіом: Понад 2200 ідіом. – К.: Рад. письменник, 1968. – 462 с.

  10. Удовиченко Г.М. Фразеологiчний словник української мови. T.1-2. – К.: Вища Школа, 1984. – Т.1.: 304 с., Т.2.: 304 с.

  11. Французско-русский фразеологический словарь // Под ред. Я.И.Рецкера. – М., Гос.изд-во иностр. и нац. словарей, 1963. – 1112с.

  12. Хованская З.И. Стилистика французского языка. – М.: Высшая школа, 1984. –344 с.

  13. Boer C. De. Essais de syntaxe française moderne. – Groningen: P. Noord-hoff., 1922. – 454р.

  14. Boer C. De. Syntaxe du français moderne. – Leiden: Universitaire Pers Leiden., 1947.– 275р.

  15. Charbonnier E. La monnaie de singe. Ou comment reconnaître les expressions issues du Moyen Age. – Paris: Hatier, 1991. – 262 p.

  16. Dictionnaire alphabétique et analogique de la langue française par Paul Robert. – Tome 1: 1960. – 1077p., Tome 2: 1960. –1947p., Tome 3: 1960. – 760p. – Tome 4: 1960. – 920p.

  17. Dictionnaire de la langue française [en 6 volumes]. – Paris, 1863-1896

  18. Grammaire, 350 Exercices, Niveau Supérieur I: Cours de civilisation française de la Sorbonne. – Paris: Hachette, 175 pages.

  19. Lafleur B. Dictionnaire des locutions idiomatiques françaises. – Ottawa : Editions Duculot, 1991. – 669 p.

  20. Le Guern M. Sémantique de la méthaphore et de la méthonymie, 1972. – 254р.

  21. Louis P. Du bruit dans Landerneau. Les noms propres dans le parler commun. – Arléa, 1995. – 325 p.

  22. Petit Robert. – Paris : Dictionnaires le Robert, 1991. – 2171 p.

  23. Quitard P.-M. Dictionnaire Etymologique, Historique et Anecdotique des proverbes et des locutions proverbiales de la lanque française en rapport avec des proberbes et des locutions proverbiales des autres langues. – Genève: Editions Slatkine Reprints, 1968 (Réimpression de l’édition de Paris, 1942) . – 703 c.

  24. Rey A. Dictionnaire des expressions et locutions figurées. – Paris, 1979. – 374р.

  25. Rey A. La lexicologie. Lectures. – Paris: Editions Klincksieck, 1970. – 323p.

  26. Rey A. Le lexique. Images et modèles. Du dictionnaire à la lexicologie. – Paris: A. Collin, 1977. – 307 p.

  27. Rey A., Chantreau S. Dictionnaire des expressions et locutions. – Paris: Dictionnaires Le Robert, 1993. – 888 p.

Інформаційні ресурси

  1. www.abu.cnam

  2. www.lefigaro

  3. www.lepoint.fr

2. Лексикологія французької мови

Лексикологія. Предмет лексикології. Місце лексикології серед лінгвістичних дисциплін. Методи лексикологічних досліджень. Лінгвістичний знак і референт. Значення слова і поняття. Функції слова.

Лексична система. Одиниці лексичної системи. Слово як одиниця мови. Основні критерії ідентифікації й делімітації слова в мовному потоці. Морфемна структура слова. Поняття морфеми: дефініція, делімітація. Типи морфем. Структурні типи слів. Головні критерії їхньої диференціації.

Словотвір. Предмет і завдання словотвору. Основні шляхи збагачення лексичної системи французької мови. Основні поняття дериватології. Словотвірна модель (СМ), словотвірний тип (СТ) – комплексні одиниці системи словотвору. Продуктивність СМ та СТ.

Морфологічні способи словотвору. Суфіксальна деривація. Функції суфіксів. Класифікація суфіксів. Основні семантичні групи субстантивних суфіксів. Основні семантичні групи прикметникових суфіксів. Суфікси дієслів та прислівників.

Префіксальна деривація. Інші типи деривації. Продуктивні моделі дієслівної префіксальної деривації. Продуктивні моделі префіксальної деривації іменників. Продуктивні моделі префіксальної ад’єктивної деривації. Префіксально-суфіксальна деривація (парасинтез) . Невласне деривація (конверсія).

Складні слова. Скорочення. Скорочення. Способи скорочення. Типи слів. Усічення (апокопа, афереза). Ініціальні скорочення. Слова – валізи.

Запозичення. Основні типи запозичень. Запозичення з класичних та східних мов. Запозичення з романських та германських мов. Англійські запозичення.

Фразеологія. Неологія. Предмет фразеології. Критерії ідентифікації фразеологізмів. Класифікація фразеологізмів. Фразеологічні: зрощення, єдності, сполучення. Паремія. Фразеологічні варіанти та синоніми. Неологізми. Типи неологізмів.

Семантичний аналіз лексики. Типи лексичних значень. Семантична еволюція слів. Основні способи семантичної еволюції слів. Метафора. Метонімія. Синекдоха. Поняття лінгвістичного поля. Типи полів.



Лексичні парадигми. Лексикографія. Лексичні парадигми. Лексикографія. Синонімія. Типи синонімів. Диференційні варіації синонімів. Антоніми. Типи антонімів. Гіпероніми, гіпоніми. Омоніми, пароніми, автоніми.

Література

  1. Левит З.Н. Лексикология французского языка. – М.: Выcш. школа, 1979. – 160 с.

  2. Лопатникова Н.Н., Мовшович Н.А. Лексикология современного французского языка. – М.: Выcш. школа, 1982. – 256 с.

  3. GARDE – TAMINE J. La grammaire: 1. Phonologie, morphologie, lexicologie. Méthode et exercices corrigés.- - Paris, Armand Collin, 1990, 1998. Бібліотека французького альянсу (Alliance Française).

  4. GREVISSE M. Le Bon Usage.- Paris, Louvin, Duculot, 1991, 12-e ed. Refondue par A. Goose, I-re partie Chap.III - Бібліотека французького альянсу (Alliance Française).

  5. LEHMAN A., MARTIN – BERTHET Fr., Introduction à la Lexicologie, I-re partie: Sémantique lexicale, IIe – partie: Morphologie lexical. - Paris, Nathan/HER,2000. Бібліотека французького альянсу (Alliance Française).

  6. MISHCHENKO V. Cours de Lexicologie du français moderne. Méthode, programme, exercices, Glossaire des notions importantes. - Lviv, LNU, 1-re ed. 2004; 2-ed 2008.

  7. MISHCHENKO V. Cours de Lexicologie du français moderne. – Lviv, 2008. Site: http://dl.lnu.edu.ua/

3. Історія французької мови

Періодизація історії французької мови.

Кельтизація території Франції. Хронологія та шляхи кельтизації території Франції. Ареали кельтизації території Франції. Галльські сліди в топонімії, зміни у фонетиці та морфології народної латини Галлії.

Романізація Галлії. Хронологія та шляхи завоювання Галлії римлянами та їх вплив на утворення мовних ареалів на території сучасної Франції. Падіння Римської імперії та його вплив на розвиток народної та класичної латини в Галлії.

Народна латина. Народна латина як основа утворення французької мови. Розвиток вокалізму та консонантизму народної латини. Тенденції розвитку граматичної будови народної латини. Особливості розвитку синтаксису народної латини. Особливості розвитку лексичного складу народної латини.

Германізація Галлії. Хронологія та умови утворення германських держав в Галлії: етапи германізації. Ареали германізації Галлії. Відмінності процесу германізації від процесу романізації. Германські сліди в топонімії та антропонімії. Германські лексичні запозичення у французькій мовою. Зміни у фонетичній системі та граматичній структурі.

Галло-романський період. Особливості розвитку народної латини після падіння Римської імперії. Вокалізм галло-романської мови: наслідки змін характеру наголосу. Стягнення слів, розвиток наголошених голосних: дифтонгізація, палаталізація, позиційно (зумовлені) зміни, розвиток ненаголошеного вокалізму (синкопа посттонічних та протонічних голосних). Консонантизм галло-романської мови: африкатизація, палаталізація, йотизація, озвучення, оглушення, випадіння. Розвиток інтервокальних та кінцевих приголосних. Розвиток груп приголосних.

Старофранцузький період (IX-XIII ст.ст.) Соціолінгвістична ситуація: Верденська угода (843 р.), Страсбургська присяга (842 р.), феодальне роздроблення території Франції. Діалектне розчленування старофранцузької мови. Формування загальнофранузької писемно-літературної мови.

Розвиток фонетичної системи старофранцузької мови: поява двох нових голосних; редукція протонічного та посттонічного е; тенденція до монофтонгізації дифтонгів і трифтонгів; перетворення [ẽ] в [а]; тенденція до спрощення груп приголосних (вокалізація; зникнення перед приголосними; втрата африкат; делабіалізація палатальних приголосних).

Морфологія старофранцузької мови. Типи відмін іменника та прикметника, особливості утворення жіночого роду прикметників. Ступені порівняння прикметників. Форми та функції означеного та неозначеного артиклів. Етимологія та фонетичні фактори утворення системи займенників (особових, посесивних, демонстративних, відносних та питальних, неозначених)

Особливості розвитку теперішнього часу дійсного та бажального способу. Основні типи сильних та слабких перфектів. Особливості розвитку імперфекта. Розвиток особових закінчень часових форм. Основні форми інфінітивів. Основні типи сильних та слабких дієприкметників минулого часу. Дієприслівник теперішнього часу. Герундій.

Синтаксис старофранцузької мови. Порядок слів у старофранцузькій мові. Переважання паратаксису над гіпотаксисом.

Лексика старофранцузької мови за її походженням. Особливості словотвору у старофранцузькїй мові в порівнянні зі словотвором у сучасній французькій мові.





Достарыңызбен бөлісу:
  1   2   3   4


©netref.ru 2019
әкімшілігінің қараңыз

    Басты бет