Міністерство освіти і науки України Новокаховський приладобудівний технікум



Дата17.05.2020
өлшемі148 Kb.


Міністерство освіти і науки України

Новокаховський приладобудівний технікум

Краєзнавчий гурток « Патріот »


Асканія – Нова в 1941 – 1945 рр.

Науково – дослідна робота

студента групи РОЗ – 1Д

Тимченка Івана


Науковий керівник

викладач – консультант

Офатенко О. В.

Н. Каховка


Зміст


Вступ_______________________________________________________2
1. Заснування і розвиток Асканії – Нова___________________________3

1.1. Заснування зоопарку ___ ___________________________3

1.2. Заснування ботанічного парку____________ ________________ 3

1.3. Заснування науково-дослідницьких засад у довоєнний період ___ 4


2. Початок Великої Вітчизняної війни______ ______________________5

2.1. Асканія - Нова в перші місяці війни ___________________________5

2.2. Евакуація цінних тварин ____________________________________5

2.3. Фашистський окупаційний режим та боротьба з ним_____________8

2.4. Збитки, що причинили гітлерівці заповіднику Асканія - Нова_______9
3. Визволення краю __________________________________________11

3.1. Бої за визволення Асканії - Нова ____________________________11

3.2. Комбат Герой Радянського союзу Капітан Альошин ____________11

3.3. Льотчик Герой Радянського Союзу майор Абдрашитов _________12

3.4. Танкіст Герой Радянського Союзу майор Єфімов_______________13
Заключна частина __________________________________________14
Ілюстрації __________________________________________________
Список використаної літератури__________________________________

Вступ
З роками не слабшає гіркота втрат. Пам’ять знову і знову повертає нас до героїзму захисників, які прославили нашу землю на полях битв Великої Вітчизняної війни. Багато на героїчні сторінки і наша таврійська земля. Ще раз перегортаємо їх, спілкуючись з людьми, які бачили війну своїми очима. І коли я чую розповіді про Асканію - Нова, я особливо хвилююсь, тому що я там народився, там жив, там пройшли найбезтурботніші дні мого дитинства. Я був свідком розповіді людей, учасників тих подій. Вони ділилися, хто з гіркотою в голосі, хто зі сльозами на очах. Ці спогади, записані членами моєї сім’ї і частково опубліковані в пресі, дбайливо зберігаються і до сьогодні. Тепер напередодні Дня Перемоги, я вирішив оживити сторінки 60-річної давності.


1. Заснування і розвиток Асканії - Нова


1.1. Заснування зоопарку
Історія цього мальовничого селища губиться з середини позаминулого століття. Ці землі дарувалися, продавалися, переходили від одного власника до іншого, і так аж до 1874 року, коли тут було побудовано перший вольєр для утримання диких птахів. Це і було початком асканійського зоопарку. Його власник Ф. Е. Фальц - Фейн багато мандрував, купував тварин і птахів все нових і нових видів. З донських степів були завезені байбаки, з Архангельської губернії антилопа сайга.

З Африки та Австралії прибули страуси: африканський, Ему, антилопа ситатунга. Із Монголії - кінь Пржевальського, з Тибету - яки, із Кавказу та Західної Європи - фазани, з Індії - зебри, антилопи нільгау та павичі, із Північної та Східної Африки - антилопи кані і гну. З Америки - бізони, з Біловезької пущі - зубри, Усурійського краю - олені.

Тварин розміщували у великих вольєрах. Штучні озера, хащі та болота стали місцем гніздування диких перелітних птахів.
1.2. Заснування ботанічного парку
У 1887 році було закладено ботанічний парк. До його заснування тут, крім декількох плодових дерев, білої акації та деяких ягідників інших насаджень не було. 70 га степу було засаджено рідкісними та цінними породами дерев та кущів із різних куточків планети.

В кінці 90-х років ХІХ ст. в Асканії - Нова відкрили невеликий музей, де експонувались близько 250 опудалів птахів, колекції яєць та археологічних знахідок.


1.3. Заснування науково-дослідницьких засад у довоєнний період
На початку ХХ ст. Асканія - Нова вже була всесвітньо відомим оазисом серед безводного степу. Тут вели наукові спостереження відомі вчені із Росії та Західної Європи. Професор І. І. Іванов у 1910 році організував дослідну зоотехнічну станцію та отримав ряд гібридів між дикими та домашніми тваринами.

У 1905 році під час перших військових заворушень барон Ф. Е. Фельц - Фейн звернувся до таврійського губернатора з проханням направити на постій в Асканію - Нову сотню козаків, пообіцявши утримувати їх за свій рахунок. Козацька сотня охороняла селище до 1917 року.

Після революції у 1921 році було підписано декрет про надання Асканії - Нова статусу заповідника під державною охороною.

Напередодні війни тут проживало 2960 людей.

Функціонували науково-дослідний інститут акліматизації та гібридизації диких тварин та вівчарства, середня школа, їдальня, електростанція, лікарня, клуб та ін.

2. Початок Великої Вітчизняної війни


2.1. Асканія - Нова в перші місяці війни
В липні 1941 року на асканійський степ упали перші бомби. Науковий та культурний розвиток було зупинено.

Згадує Христина Семенівна Партна:

"Як степ і сад в степу, мене і трьохрічного братика вдавило в землю і присипало, люди тікали, ховалися в окопи. Кругом дим, земля летить, дерева, коріння, гілля. Я вижила, а братик так і лишився там. Страшно бомбили! А потім вже, як німці зайшли, в германію людей брали. А мене не взяли, бо придавлена була".

Згадує Надія Федотівна Жукова:

"Було літо, канікули, час туристських походів. Ми, вчорашні семикласники, разом з керівником мандрували по району, збирали зразки порід, замальовували рельєф місцевості. Зупинилися поблизу Армянська. Стомлені, обробку матеріалів відклали на ранок. А наступного дня одержали наказ: негайно повертатися назад, до рідних - почалася війна. До селища прийшли швидко. На його околиці односельці вже прощалися з добровольцями, котрі йшли на фронт. Там були і наші рідні".
2.2. Евакуація цінних тварин
Такими були перші дні війни в Асканії - Нова. Справою державної ваги стало завдання врятувати цінні породи асканійських овець. Надзвичайно витривала, високопродуктивна асканійська тонкорунна вівця, виведена селекціонером М. І. Івановим, була справжньою знахідкою для степових районів України. Восени 1939 року всього на Україні налічувалось 600 тисяч таких овець, що складало 20 % усіх порідних тварин. Перед війною ядро їх перебувало в Асканії - Новій. Овець необхідно було будь - що зберегти. Вже точились бої біля Мелітополя, тому треба було негайно евакуювати тварин. Транспорту не мали. Вихід був один - гнати овець через степи. Учасниками того героїчного походу стали люди, для яких не були звичними багатокілометрові переходи з нехитрим чабанським скарбом. Чабанами стали тоді і кандидат с/х наук П. Г. Перегон і чабани П .Г. Постриган, Б. Т. Котенко, С. О. Мурай, вчитель В. Г. Речич, і вчорашні учні Надія Жукова, Фросина Глевич, Євгенія Докукіна, Поліна Собко, Володимир Жуков. Усім їм були видані евакуаційні посвідчення, які збереглися до цього часу. В них зазначено: "Прохання до всіх радянських, партійних і військових органів надавати допомогу по шляху пересування".

А шлях був важкий, небезпечний і неблизький - до Сталінградської області, більше як за дві тисячі кілометрів.

Спочатку йшли таврійським степом з плантаціями незібраної кукурудзи, нескошеної пшениці. Просувались повільно - по 12 - 15 кілометрів на добу.

Згадує Фросина Григорівна Гулевич:

"Кінець серпня видався тоді дуже жарким. Ненадійним захистом у степу була чабанська гарба, але й нею ми користувалися не часто.

Змучені важкими переходами, вівці розбивали свої ноги, хворіли. Ми самі їх й лікували. Інколи на нічних привалах жахало недалеке перебування вовків, по кілька годин підряд слухали їх завивання.

По декілька діб ішли без води. Знесилених овець залишали в степу, а самі йшли шукати воду".

Коли вийшли в донецькі степи частіше почали з’являтись в небі ворожі бомбардувальники. Шарахаючись від розривів бомб, вівці то збивались до купи, давлячи одна одну, то розбігалися по густих хлібах та кукурудзяних зарослях. Відшукували їх довго і терпляче. Нестерпна спека змінилася холодними затяжними дощами. Люди йшли мокрі, по коліна в багнюці. Перші морози застали в Ростовській області. Там вирішили зимувати. Повесні шлях лежав до Саратовської області, а потім через Волгу - далі на схід."

Згадує Володимир Федотович Жуков:

"При підході до Волги потрапили під обстріл з повітря й так зване "психічне" бомбардування. Німці скидали з літаків уламки залізних рейок і звичайні дерев’яні бочки. Все це падало з неймовірним ревищем, викликаючи в людей жах і змушуючи їх міцно притискуватись до землі. Літаки пролітали прямо над нашими головами, так близько, що можна було розгледіти обличчя льотчиків. Іноді навіть здавалось, що ми чули їх регіт... Переправитись тоді через Волгу нам не вдалося. Долали водну перешкоду трохи пізніше в іншому місці. Але й там безкінечно налітали бомбардувальники. Вони рідко залишали переправу - майже безперервно тримали її під обстрілом. Іноді бомба влучала в одне із суден, які здійснювали переправу. І тоді у воді опинялися і люди, і худоба".

Згадує Надія Федотівна Жукова:

"Нам виділили невеличкий пароплав. Переправити на ньому одночасно всіх овець було неможливо. Вирішили переправляти частинами. Але налякані вибухами тварини ніяк не хотіли виходити на трап. За півтора року ми добре вивчили їх звички і знали, що досить направити одну вівцю, як за нею підуть інші. Мені вдалося це зробити, але разом з вівцями на пароплаві опинилась і я.

Вони тиснули з усіх сторін. Скоро я зрозуміла, що не зможу вибратися з цього скупчення очманілих від жаху тварин. - Повзи по вівцях, - кричали мені з берега. Але я не встигла цього зробити. Почався наліт авіації і пароплав під бомбами поплив до протилежного берега. Що було далі, не пригадую. Пам’ятаю тільки високу траву і я біжу по ній кудись...".

Переправитись усім одночасно не вдалося, тому шлях продовжували нарізно через казахські і калмицькі степи, в східні райони країни. Зустрілися на землях одного з радгоспів Саратовської області, там і залишилися до самого звільнення рідного краю. В Асканію - Нова повертались в 1944 році вже в ешелонах. Так завдяки цим героїчним людям було врятовано поголів’я, яке послужило основою для відновлення кращих вітчизняних порід овець.


2.3. Фашистський окупаційний режим та боротьба з ним.
14 серпня 1941 року в Асканію - Нова увійшли окупанти на чолі з начальником Мелітопольського управляння маєтків Шенкелем, оберляйтором Лакебом, німецьким "директором" заповідника Фрідріхом Баумгартнером. Через гучномовець „ламаною” російською мовою населення повідомляли про новий порядок. Та незважаючи на небезпеку люди не мирилися з новим порядком. У селищі розповсюджували повідомлення совінформбюро. Ризикуючи життям колишній завідувач електростанцією М. К. Лунін та його дружина М. А. Луніна слухали радіопередавач, поширювали інформацію серед населення. Їх помешкання стало схованкою для біженців з полону та партизанів.

Гітлерівці вистежили патріотів і у лютому 1942 року розстріляли. У кінці 1941 року поблизу Асканія - Нової було десантовано діверсійно - розвідувальну групу з 15 осіб. П’ятнадцяти парашутистам так і не вдалось здійснити свою місію. Їх помітили і виказали німцям. Фашисти не дізналися про мету десанту. Патріоти вперто мовчали, не назвали навіть своїх імен.

Після жорстоких тортур героїв розстріляли біля водонапірної башні. На місці розстрілу встановлено пам’ятник. На жаль, незважаючи на зусилля краєзнавців до цього часу не вдалося встановити жодного імені десантників.

У зоопарку фашисти неодноразово чинили розправи над мирними жителями. Тут було розстріляно більше як 200 громадян. Більше як 300 чоловік було відправлено на каторжні роботи в Німеччину.

Згадує Х. С. Поріна:

"Мене в Німеччину не взяли, бо придавлена була. Робила в зоопарку. Робила куди посилали. Був у нас склад. Хліб у ньому загорівся. Німці нас повиганяли, наказали: "Гасіть" Носили воду аж із ставка і гасили.

Тут і кладовище їхнє, німецьке було, коло кірхи - церкви їхньої, хрест високий стояв. Данильченко, який при панові стражником служив, наказав на німецьких могилах квіти поливати, хочеш не хочеш, а треба. Поливала і водою і сльозою. Людей багато вивозили. У нас шахти були, у них глину для фейновської цегли добували. Туди людей вивозили на розстріл. Хто близько жив коло цегельні, то чули. Євреїв розстрілювали, звідкись їх привозили. Як вечір, везуть на мажарі, а вони кричать, і я чула.

А потім, як почули німці, що не довго їм хазяйнувати тут лишилося, почали тварин в зоопарку стріляти, а спочатку берегли, думали вік панувати будуть”.


2.4. Збитки, що причинили гітлерівці заповіднику Асканія - Нова.
З повідомлення совінформбюро від 23 листопада 1945 року про збитки, нанесені німецько - фашистськими загарбниками державному заповіднику Асканія - Нова.

Німецька окупаційна влада планомірно знищила заповідник і науково-дослідний інститут. Гітлерівці частково влаштовували в зоопарку заповідника полювання. Найбільш цінні екземпляри тварин німці вивезли в Німеччину, а більшу частину знищили.

Німці знищували бізонів, антилоп різних видів, оленів, фазанів, лебедів, фламінго. Перед відступом німецькі солдати і офіцери обходили вольєри та загони і розстрілювали з автоматів птахів та тварин. Не маючи змоги знищити всіх тварин через відступ, фашисти прорвали танками сітки великого загону і випустили тварин у степ. Двоє коней Пржевальського (з трьох, які були в зоопарку) вивезено в Німеччину, а третього вбито. Окупанти пограбували найбагатший музей, вивезли в Німеччину колекцію опудал тварин та птахів. Все, що грабіжники не могли вивезти з собою, вони порізали штиками та ножами. Спалили рідкісний гербарій у якому було біля тисячі видів рослин, та найбагатшу колекцію комах. Через господарювання німців заповідник Асканія - Нова був фактично розгромлений.

Безпосередніми винуватцями розгрому та пограбування науково-дослідних засад в Асканії - Нова ми вважаємо управління маєтками Шинкеля, Майніке, оберляйтора Лакеба, його замісника Шмідта, Німецького "директора" заповідника Асканія - Нова Фрідриха Баумгартнера, директора Берлінського зоосаду "професора" Гека, який прибув з Берліна для участі в пограбуванні та перекладачку німкеню Алісу Бергер.


3. Визволення краю


3.1. Бої за визволення Асканії - Нова
Бої за визволення Асканії Нова розвернулися у кінці 1943 році 29 жовтня 19-й танковий корпус 4-го українського фронту вийшов на рубіж сіл Олексіївка та Яновка. В ніч на 30-е жовтня туди був направлений 91-й мотоциклетний окремий батальйон. Він на високій швидкості увірвався у населений пункт, знищив на аеродромі 8 літаків, розгромив штаб авіачастини, знищив 250 солдат і офіцерів. У другій половині дня противник почав відходити до Чаплинки. Переслідували його сили 4-го гвардійського кубанського козачого кавалерійського корпусу під командуванням генерала-лейтенанта Н. Л. Кириченка. В 00 годин 30 хвилин почався бій за визволення Асканії - Нова.

31 жовтня 1943 року селище було звільнене, та ще довго залишалось у прифронтовій смузі.


3.2. Комбат, Герой Радянського союзу, капітан Альошин
При звільненні селища загинуло більше 200 радянських бійців, похований тут і герой Радянського союзу майор Н. С. Альошин. Його бойова біографія починається з 1940 р. Батальйон, яким командував Альошин в боях за місто Мелітополь відбив 20 атак противника, знищив десятки танків, бойової техніки. За виявлений героїзм у боях за визволення, міста Альошину було присвоєно звання Героя Радянського Союзу. У наступаючих боях за оволодіння Турецьким валом Альошина було поранено під час розвідки. Важкопораненого воїна відправили в польовий госпіталь, що знаходився в Асканії - Новій.

На місці поховання Альошина в Асканії Новій встановлено пам’ятник, одна із вулиць селища носить його ім’я.


3.3. Льотчик, Герой Радянського Союзу, майор Абдрашитов
У 1943 - 1944 рр. під час боїв на Кримському напрямку в Асканії Нова базувався авіаційний полк, яким командував двічі Герой Радянського Союзу О. І. Покришкін.

Полк прикривав переправу через р. Сиваш. По 10-12 разів на день йшли повітряні бої за прикриття переправи.

Часто в ефірі було чути голоси: „Увага! В небі Покришкін! Рубахін ! Абдрашитов!”. Бойова біографія Шаміля Муносиновича Абдрашитова почалися у вересні 1943 р. І в перших же боях він здобув славу сміливого льотчика, авіарозвідника. Він вилітав на розвідку у будь – яку погоду, вдень і вночі.

Вночі 30 жовтня Абдрашитов одержав по радіо наказ від командира авіа корпусу генерал – майора Савицького розвідати розташування військ противника в районі Асканія – Нова.

Льотчик блискуче справився з завданням: визначив сили противника та місцезнаходження ворожих бойових колон, зокрема, залишків піхотної дивізії німців, горнострілкової дивізії румун, танкової дивізії, місцезнаходження 60 літаків. Результати розвідки були передані командиру 9-ої кавалерійської дивізії, завдяки даним розвідки було проведено успішні бої за визволення населеного пункту.

Лише трохи більше шести місяців воював Шаміль Абдрашитов. За цей час він здійснив 155 бойових вильотів, знищив 12 ворожих літаків. Абдрашитову було присвоєно звання Героя Радянського Союзу. Він майстерно проводив нічні рейди в тил ворога, брав участь у штурмах воєнних об’єктів, морських баз і аеродромів.

Третього травня 1944 року Шаміль Муносинович Абдрашитов загинув поблизу міста Севастополя.
3.4. Танкіст, Герой Радянського Союзу, майор Єфімов
30 жовтня у другій половині дня німці, прикриваючись масовими ударами авіації почали відступ у напрямі Асканія – Нова - Чаплинка. Переслідували противника кавалеристи кубанського козачого корпусу. Завдяки швидкому пересуванню кінномеханізованої групи, війська противника були розрізані на 2 частини. Південна група була оточена. За день бою було взято в полон 1200 чоловіків. Протягом ночі 31 жовтня продовжувались бої за звільнення селища Асканія – Нова.

Для успішних бойових дій 9-ої гвардійської Кубанської дивізії було передано 151 танковий полк під командуванням майора Єфімова. Біля селища танки поділились на дві групи. Одна рушила в район аеродрому, а інша – в селище. Підтягнувши танки та артилерію, фашисти створили міцний заслін. Але наступ розпочинався без артпідготовки. Радянське командування для збереження заповідника заборонило вводити в дію артилерію.

Перша атака нарвалась на густу стіну вибухів – шкодили „фердинанди”. Від інших влучних пострілів палало п’ять радянських танків. Майор Єфімов зумів засікти місця їх розташування і провів обстріл самохідок. Але його бойова машина теж була серйозно пошкоджена. Але Єфімов, командуючи групою танків продовжував вогонь із палаючої машини знищуючи вогневу перешкоду і тим самим відкриваючи шлях кавалеристам.

Не довелось побачити герою, як мчалися селищем кавалеристи, як змели вони оборону ворога, як тікали фашисти, залишаючи обгорілі машини та гармати. До останньої хвилини Єфімов керував боєм і загинув у палаючому танку. На місці поховання йому встановлено пам’ятник, одна з вулиць cьогодні носить його ім'я.



Заключна частина
В моєму серці ще лунають голоси, які бачили війну своїми очима. Їх усе менше і менше. Частина з них уже пішла з життя, залишивши нам нащадкам свої спогади. Розповіді часом жахливі, часом неймовірні але завжди повчальні. Голоси людей промовляють до нас глибинним словом історії, бо люди смертні, а людство вічне. Знову і знову, перегортаючи сторінки долі таврійського краю я намагаюсь відтворити історію моєї маленької Батьківщини – Асканія – Нова.
Список використаної літератури


  1. Історія міст і сіл Української РСР, Херсонська область, Київ, 1983 р.

  2. Херсонская область в годы Великой отечественной войны 1941 – 1945г. Вид. Таврия. Симферополь, 1975 р.

  3. Злочинства німецько – фашистських загарбників на Херсонщині. Вид. „Наддніпрянська правда”, 1998 р. Херсон

  4. Герої твої, Херсонщина. Вид. „Таврія”, Сімферополь, 1980 р.

  5. Газета „Наддніпрянська правда” №108 від 9 травня 1988 р. „Комбат Альошин” В. М. Тимченко

  6. Газета „Наддніпрянська правда” №107 від 9 травня 1989 р. „У пам’яті онуків” В. М. Тимченко

  7. Газета „Трибуна” № 36 від 22 вересня 1990 р. „Драма у заповідному степу” Василь Піддубняк

  8. Газета „Радянська Таврія” №110 від 12 вересня 1987 р. „Великотрудний перехід” В. М. Тимченко

  9. Газета „Радянська Таврія” №10 від 23 січня 1988 р. „Майор Єфімов” В.М. Тимченко

Каталог: wp-content -> uploads -> 2012
2012 -> Приложение к части а1
2012 -> Рабочий проект
2012 -> Абиотрофические
2012 -> М. Ж. СҮлейменова күЛӘш байсейітова – танымал опера әншісі, драма актрисасы
2012 -> Сборник 4 Караганда 2014 (574) ббк 26. 89 (5 Каз) к 70 Под редакцией академика нан рк а. М. Газалиева
2012 -> БАҒдарламасы кіру тегін 10 қазан 18. 30
2012 -> С. Д. Шаймұханова сұлтанмахмұт торайғыров
2012 -> Е. Г. Огольцова қҰрманғазы сағырбайұлы – халық музыканты, сазгер, домбырашы
2012 -> ҚР ҰҒА академигі А. М. Ғазалиевтың редакциясымен


Достарыңызбен бөлісу:


©netref.ru 2019
әкімшілігінің қараңыз

    Басты бет