Павлюк наталія вікторівна процес формування показань неповнолітніх



жүктеу 422.24 Kb.
бет1/3
Дата17.04.2016
өлшемі422.24 Kb.
  1   2   3
: dfiles
dfiles -> 3. Уточнить и детализировать строение флороносных разрезов позднего триаса
dfiles -> Вопросы к кандидатскому экзамену по специальности 12. 00. 02 «Конституционное право. Муниципальное право»
dfiles -> Національний університет оборони україни на правах рукопису ковальова ірина борисівна
dfiles -> И у кожи – авитаминоз. Вот уже и весна не за горами – а вместе с ней радости и горести самого волнительного времени года. А только организм наш «насторожился»
dfiles -> Валевачевский сельсовет

Для заказа доставки работы воспользуйтесь поиском на сайте http://www.mydisser.com/search.html

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ «ЮРИДИЧНА АКАДЕМІЯ УКРАЇНИ імені ЯРОСЛАВА МУДРОГО»

На правах рукопису

ПАВЛЮК НАТАЛІЯ ВІКТОРІВНА
УДК 343.985
ПРОЦЕС ФОРМУВАННЯ ПОКАЗАНЬ НЕПОВНОЛІТНІХ (ІНТЕРПРЕТАЦІЯ ТА ВИКОРИСТАННЯ ПІД ЧАС ДОПИТУ)

Спеціальність 12.00.09 – кримінальний процес та криміналістика;

судова експертиза; оперативно-розшукова діяльність

Дисертація на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

Науковий керівник:

Шепітько Валерій Юрійович

доктор юридичних наук, професор, академік НАПрН України

Харків – 2011

ЗМІСТ



ВСТУП ….………………………………………………………....................

3

РОЗДІЛ 1. СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА НЕПОВНОЛІТНІХ ………………………………………………..................

11


1.1. Вікова періодизація неповнолітніх ………………...………............

1 11

1.2. Психологічні особливості неповнолітніх окремих вікових груп ..

24

ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 1 …………………………………….................

2 56 56 55

РОЗДІЛ 2. ПРОЦЕС ФОРМУВАННЯ ПОКАЗАНЬ НЕПОВНОЛІТНІХ ..

57

2.1. Проблема стадійності формування показань. Сприйняття – перша

стадія процесу формування показань неповнолітніх .............................


57


2.2. Довільне і мимовільне запам’ятовування неповнолітніх ...............

2.3. Відтворення як стадія формування показань неповнолітніх .........

2.4. Типові помилки в показаннях неповнолітніх ……………..…........


81

90

100



ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 2 ………………………………………….…....

130

РОЗДІЛ 3. ТАКТИКА ДОПИТУ НЕПОВНОЛІТНІХ РІЗНИХ

ВІКОВИХ ГРУП ………………………………………………………..........


133


3.1. Підготовка до допиту неповнолітніх …………………....................

133

3.2. Системи тактичних прийомів допиту неповнолітніх різних

вікових груп ……………………………………………………….……..


157


ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 3 ………………….…………………………....

180

ВИСНОВКИ …………………………………………………….……………

188

ДОДАТКИ ………………………………………...…………….…………....

192

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ……………………………….......

224


ВСТУП
Актуальність теми. Соціально-економічні перетворення в Україні передбачають її інтеграцію до європейської та світової спільноти, демократизацію державних інституцій, у тому числі й органів кримінальної юстиції, запровадження сучасних механізмів протидії негативним явищам. Дестабілізуючим чинником у формуванні демократичної держави є стан злочинності серед неповнолітніх, застосування до них насильства та експлуатації, втягнення у вчинення злочинів. За офіційними даними Департаменту інформаційних технологій МВС України за 2009 р. злочини за участю неповнолітніх становлять 15 445 випадків, із них 8 152 злочини віднесено до тяжких та особливо тяжких. За 2010 р. кількість злочинів за участю неповнолітніх зросла на 12,3 %, що становило 17 342 злочини, 8 742 з яких віднесено до тяжких та особливо тяжких.

Неповнолітні є самою незахищеною категорією соціальних суб’єктів, вони потребують особливої уваги та турботи з боку суспільства та держави в процесі реалізації ними прав та свобод. У зв’язку із цим особливого значення набувають питання забезпечення прав неповнолітніх, які стали учасниками кримінального судочинства. Україною взято на себе зобов’язання по виконанню міжнародно-правових актів, що стосуються захисту прав неповнолітніх та попередження правопорушень серед зазначеної категорії осіб (Мінімальні стандартні правила ООН, які стосуються відправлення правосуддя щодо неповнолітніх («Пекінські правила», 1985 р.), положення Конвенції про права дитини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН (1989 р.), Керівні принципи ООН запобігання злочинності серед неповнолітніх («Ер-Ріядські керівні принципи», 1990 р.), Правила ООН щодо захисту неповнолітніх, позбавлених волі (1990 р.), Основні принципи застосування програм відновного правосуддя в кримінальних справах, прийняті Економічною і Соціальною Радою ООН, (2002 р.)). Незважаючи на підвищену увагу до проблеми злочинності неповнолітніх та її запобігання, в Україні поки що не відбувається якісних змін. Це зумовлює необхідність розроблення криміналістичних рекомендацій, спрямованих на оптимізацію розслідування злочинів та судового розгляду кримінальних справ за участю неповнолітніх. У зв'язку із цим особливого значення набувають проблеми одержання вербальної інформації від неповнолітніх та проведення їх допиту.

Досягнення справедливості та встановлення істини по справі пов’язані з необхідністю одержання об’єктивної інформації та розуміння слідчим процесу формування показань неповнолітніх, а також врахування їх соціально-психологічних особливостей, притаманних різним віковим групам. При цьому розроблення нових науково-практичних рекомендацій з удосконалення тактики проведення допиту за участю осіб даної вікової категорії має здійснюватися за рахунок узагальнення накопиченого емпіричного матеріалу, а також із урахуванням новітніх наукових досліджень.

Підґрунтям дисертаційного дослідження стали праці відомих учених: В. Д. Берназа,  Р. С. Бєлкіна, В. Є. Богинського, В. Л. Васильєва, В. К. Весельського, Н. І. Гаврилової, Ф. В. Глазиріна, Ю. М. Грошевого, Н. І. Гуковської, Г. Г. Доспулова, А. В. Дулова, М. І. Єнікєєва, В. А. Журавля, О. О. Закатова, Л. Л. Каневського, Л. М. Карнєєвої, І. Кертеса, В. І. Коміс-сарова, В. О. Коновалової, М. М. Коченова, Г. М. Міньковського, М. І. Пору-бова, О. Р. Ратінова, О. Б. Соловйова, В. Ю. Шепітька, М. П. Яблокова та ін.

Окремі питання тактики допиту неповнолітніх стали предметом дослідження на дисертаційному рівні В. К. Комарова, Д. М. Лосева, І. А. Ма-каренко, С. В. Матвеєва, Ю. П. Михальчук, Д. Ніколає, Н. Ш. Сафіна, О. Ю. Скічко, О. В. Стрельцової, Р. І. Цирульнікової та ін.

Разом з тим на даний час у криміналістиці залишаються недослідженими проблеми розробки тактичних прийомів допиту неповнолітніх стосовно механізму формування їх показань. Саме відсутність в Україні комплексних монографічних досліджень, присвячених даній проблемі, і визначає актуальність теми дисертаційного дослідження.



Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація підготовлена відповідно до плану наукових досліджень кафедри криміналістики Національного університету «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого» за напрямом «Актуальні проблеми правосуддя, зміцнення законності й організації боротьби зі злочинністю в Україні» в межах цільової комплексної програми «Криміналістичні та науково-технічні проблеми удосконалення діяльності правоохоронних органів у сфері боротьби зі злочинністю» (номер державної реєстрації 0106u002294). Тема дисертації затверджена рішенням вченої ради Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого 18 лютого 2005 р., протокол № 7.

Мета і завдання дослідження. Дисертаційне дослідження має на меті на підставі сучасних положень загальної теорії криміналістики, аналізу слідчої та судової практики визначити механізм формування показань неповнолітніх і запропонувати його інтерпретацію та можливості використання під час допиту цих осіб. Відповідно до вказаної мети було поставлено такі завдання:

  1. визначити систему вікової періодизації розвитку неповнолітнього, яка відповідає сучасним вимогам його психологічного та соціального становлення;

  2. встановити типові соціально-психологічні особливості неповнолітніх окремих вікових груп, які можуть негативно впливати на їх показання;

  3. дослідити стадії процесу формування показань та визначити специфіку їхнього формування у неповнолітніх;

  4. розглянути своєрідність сприйняття різних вікових груп неповнолітніх та виявити особливості, що мають вплив на якість сприйняття зазначених осіб;

  5. дослідити запам’ятовування неповнолітніх кожної вікової групи та встановити чинники, що впливають на продуктивність мимовільного запам’ятовування;

  6. розглянути специфіку відтворення як стадії формування показань неповнолітніх різних вікових груп та виокремити причини, від яких залежить точність і повнота їхніх показань;

  7. встановити типові помилки в показаннях неповнолітніх та розробити критерії їх класифікації;

  8. розглянути етапи підготовки до проведення допиту неповнолітніх та дослідити їх особливості;

  9. розробити рекомендації щодо проведення допиту неповнолітніх, використовуючи інтерпретацію механізму формування показань;

  10. сформулювати пропозиції щодо ефективного застосування тактичних прийомів допиту неповнолітніх, з урахуванням механізму формування показань;

  11. запропонувати підстави систематизації тактичних прийомів допиту неповнолітніх;

  12. розробити систему тактичних прийомів допиту для кожної вікової групи неповнолітніх з урахуванням специфіки формування показань.

Об’єктом дослідження є правовідносини у сфері формування показань як джерела доказів.

Предметом дослідження є процес формування показань неповнолітніх (інтерпретація та використання під час допиту).

Методи дослідження. Методологічні засади дисертаційного дослідження становлять положення теорії пізнання, а також концептуальні положення криміналістики. Під час дослідження використовувалися загальнонаукові методи пізнання: формально-логічний метод (під час дослідження специфіки механізму формування показань неповнолітніх різних вікових груп на кожній із стадій цього процесу); функціональний метод (для визначення динаміки застосування тактичних прийомів допиту неповнолітніх залежно від їх вікової групи); історичний метод (за допомогою якого проаналізовано наукові дискусії щодо причин виникнення добросовісних помилок у показаннях неповнолітніх та їх класифікації); системно-структурний метод (під час розроблення системи тактичних прийомів допиту неповнолітніх різних вікових груп); порівняльний метод (для здійснення порівняльного аналізу вікових особливостей неповнолітніх; специфіки механізму формування показань окремих вікових груп); статистичний (для узагальнення та оброблення емпіричних даних (результатів анкетування слідчих органів досудового слідства МВС України та результатів вивчення протоколів допиту неповнолітніх на досудовому слідстві)).

Теоретичною основою дослідження є наукові положення філософії, логіки, загальної психології, дитячої та юнацької психології, кримінального та кримінально-процесуального права, криміналістики.

Нормативно-правову базу дисертації становлять Конституція України, кримінальне та кримінально-процесуальне законодавство України, нормативно-правові акти, що регламентують організацію та діяльність правоохоронних органів у боротьбі зі злочинністю.

Емпіричну базу дисертаційного дослідження становлять результати анкетування слідчих органів досудового слідства МВС України (АР Крим, Волинської, Харківської і Черкаської областей; опитано 100 слідчих), результати вивчення та аналізу протоколів допиту неповнолітніх (узагальнено 100 протоколів), на підставі чого були розроблені підсумкові таблиці.



Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є першим в Україні комплексним монографічним дослідженням, в якому на підставі аналізу вікових та соціально-психологічних характеристик неповнолітніх різних вікових груп визначено специфіку механізму формування їх показань та запропоновано систему тактичних прийомів допиту для кожної вікової групи.

У дисертації сформульовано низку нових концептуальних у теоретичному та важливому у практичному відношенні положень, у тому числі:



вперше:

1) на підставі комплексного дослідження соціально-психологічних особливостей неповнолітніх аргументовано доцільність диференціювання тактичних прийомів допиту залежно від окремих вікових груп;

2) розкрито специфіку механізму формування показань неповнолітніх, запропоновано його інтерпретацію для використання під час допиту;

3) запропоновано критерії поділу добросовісних помилок у показаннях неповнолітніх залежно від: а) стадії формування показань; б) причин виникнення; в) виду відображення об’єктивної дійсності під час сприйняття її суб’єктом; г) форми вияву інформації; ґ) часу навіювання; д) характеру зміни інформації;

4) розроблено систему (відповідні підсистеми) тактичних прийомів допиту кожної вікової групи неповнолітніх, враховуючи механізм формування показань, для використання під час допиту неповнолітніх молодших вікових груп (дошкільного та молодшого шкільного віку) та старших вікових груп неповнолітніх (підліткового віку і віку ранньої юності), що спрямовані на: а) встановлення психологічного контакту (у конфліктній і безконфліктній ситуаціях); б) усунення наслідків фантазування; в) усунення наслідків навіювання; г) усунення наслідків конформності;

удосконалено:

1) систему вікової періодизації психічного розвитку неповнолітнього, яка відповідає сучасним вимогам до його психологічного та соціального становлення і є придатною для використання під час підготовки та проведення їх допиту;

2) підхід до соціально-психологічної характеристики неповнолітніх, визначивши для окремих вікових груп особливості, що можуть мати негативний вплив на показання;

3) класифікацію добросовісних помилок, що є типовими в показаннях неповнолітніх різних вікових груп;

4) формулювання окремих норм кримінально-процесуального закону, а саме: регламентації проведення допиту неповнолітніх залежно від їх вікової групи та заміни порядку залучення педагога, спеціаліста-психолога та лікаря під час проведення допиту;

набули подальшого розвитку:

1) тактико-криміналістичні рекомендації, спрямовані на предмет одержання інформації;

2) положення, що обумовлюють вибір тактики допиту неповнолітніх з урахуванням їх віку та соціально-психологічних особливостей;

3) положення, спрямовані на формування своєрідних тактичних прийомів допиту неповнолітніх залежно від вікової градації;

4) підстави систематизації тактичних прийомів допиту неповнолітніх окремих вікових груп, які сприяють одержанню повної і достовірної інформації під час їх допиту.

Практичне значення одержаних результатів. Наведені в дисертаційному дослідженні положення, висновки і пропозиції можуть бути застосовані для підвищення ефективності:

— науково-дослідницької роботи – для подальшого розроблення теорії криміналістики, а також формування тактики допиту неповнолітніх;

— практичної діяльності правоохоронних органів – як рекомендації щодо оптимізації діяльності слідчого (учасників судового розгляду) при провадженні допитів неповнолітніх на досудовому (судовому) слідстві;

— навчального процесу – як матеріал для підготовки підручників, навчальних та довідкових посібників, методичних матеріалів з курсу «Криміналістика» та «Юридична психологія», а також у навчальному процесі вищих юридичних навчальних закладів України під час читання лекцій з криміналістики та юридичної психології та проведення практичних занять;

— законотворчої діяльності – при формулюванні норм кримінально-процесуального законодавства та регламентації участі неповнолітніх під час досудового провадження та судового розгляду.

Апробація результатів дисертації. Дисертаційне дослідження викона-но на кафедрі криміналістики Національного університету «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого», представлено та обговорено на спільних засіданнях кафедри криміналістики та лабораторії «Використання сучасних досягнень науки і техніки у боротьбі зі злочинністю» Інституту вивчення проблем злочинності НАПрН України, схвалено ними і рекомендовано до захисту.

Положення дисертації доповідалися на наукових та науково-практичних конференціях. Зокрема, на всеукраїнській науково-практичній конференції молодих учених та здобувачів «Сучасні проблеми юридичної науки та практики» (м. Харків, 2007 р.); всеукраїнській науково-практичній конференції молодих учених та здобувачів «Сучасні проблеми юридичної науки» (м. Харків, 2008 р.); науковій конференції «Теоретичні основи забезпечення якості кримінального законодавства та правозастосовчої діяльності у сфері боротьби зі злочинністю в Україні» (м. Харків, 15 травня 2009 р.); міжнародній науково-практичній конференції «Криміналістика ХХІ століття» (м. Харків, 25-26 листопада 2010 р.); «круглому столі» «Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод: 60 років європейського досвіду реалізації» (м. Харків, 8 грудня 2010 р.).

Окремі пропозиції автора знайшли застосування у практичній діяльності слідчих органів прокуратури та МВС України, що підтверджується відповідними актами впровадження.

Матеріали дисертаційного дослідження використовуються у навчальному процесі Національного університету «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого» під час лекцій та проведення практичних занять зі студентами з курсів «Криміналістика» та «Юридична психологія».



Публікації. Основні положення дисертації викладено у 11 публікаціях, з яких сім наукових статей опубліковано у виданнях, перелік яких затверджено ВАК України, та тезах чотирьох наукових доповідей на конференціях.

ВИСНОВКИ
У дисертації запропоновано теоретичне узагальнення та нове вирішення наукового завдання, що полягає у встановленні специфіки механізму формування показань неповнолітніх залежно від різних вікових груп, їх інтерпретації і використання під час обрання тактики допиту неповнолітніх. Основні теоретичні і прикладні результати представлені у таких висновках.

1. На підставі вивчення типових ознак, притаманних психіці неповнолітніх різних вікових груп, визначено систему вікової періодизації розвитку, яка відповідає сучасним вимогам психологічного та соціального становлення неповнолітнього і є придатною для використання під час підготовки і проведення його допиту.

2. Звернуто увагу на соціально-психологічну характеристику неповнолітніх, проведено її комплексний аналіз, який дозволив виокремити у кожній віковій групі особливості, що можуть мати негативний вплив на їх показання, а саме: 1) неповнолітніх дошкільного віку, 2) неповнолітніх молодшого шкільного віку, 3) неповнолітніх підліткового віку, 4) неповнолітніх віку ранньої юності.

3. На підставі комплексного аналізу стадій процесу формування показань неповнолітніх, криміналістична класифікація якого поділяється на три стадії – сприйняття, запам’ятовування, відтворення, встановлено їхні особливості та виявлено чинники, від яких залежить якість показань неповнолітніх.

4. Обґрунтовано, що специфіка механізму формування показань неповнолітніх виявляється на кожній стадії цього процесу і зумовлюється індивідуальними і психологічними особливостями, які є різними для окремої вікової групи.

5. Встановлено, що викривлення інформації неповнолітнім через добросовісну помилку відбувається на різних стадіях формування показань. Повнота і точність показань неповнолітнього залежать від декількох складових, насамперед, характеру соціально-психологічних особливостей неповнолітніх різних вікових груп, а також від інтелектуальної діяльності самого допитуючого та правильної фіксації ним одержаної інформації.

6. Сформульовано авторське визначення добросовісної помилки в показаннях неповнолітніх як правдивої інформації, яка не відповідає об’єктивній дійсності та є результатом як ненавмисного викривлення в свідомості особи суб’єктивного образу сприйнятої події (явища) через об’єктивні і суб’єктивні чинники, так і результатом мимовільного викривлення допитуваним інформації під час її подальшого передавання; неправильного сприйняття показань допитуючим чи неточної їх фіксації.

7. На підставі дослідження зроблено спробу виокремлення критеріїв для впорядкування добросовісних помилок у показаннях неповнолітніх за такими підставами залежно від: а) стадії формування показань; б) причин виникнення; в) виду відображення об’єктивної дійсності під час сприйняття її суб’єктом; г) форми вияву інформації; ґ) часу навіювання; д) характеру зміни інформації.

8. Встановлено, що підготовчий етап має певну специфіку, яка ґрунтується на врахуванні знань про допитуваного, перш за все вікових особливостей його психіки. Специфіка підготовки до допиту неповнолітніх виявляється на кожному з трьох її основних рівнів. На першому рівні вона полягає у встановленні більш широкого кола даних про особу неповнолітнього, ніж у справах дорослих осіб, і головною є соціально-психологічна характеристика неповнолітнього. На другому рівні, залежно від вікових особливостей психіки неповнолітнього, допитуючим продумуються формулювання запитань, доступні розумінню неповнолітнього, і можлива тактика проведення допиту. На третьому рівні обґрунтовується режим проведення допиту, його місце та обстановка, учасники.

9. Звернуто увагу на режим проведення допиту за участю неповнолітніх. Визначено доцільність обмеження тривалості проведення допиту за віком допитуваних відповідно до різних вікових груп. Зроблено висновок про необхідність встановлення законом тривалості проведення допиту неповнолітніх і внесення відповідних змін у формулювання статей 168 та 438 КПК України.

10. Розглянуто особливості порядку запрошення педагога під час проведення допиту неповнолітніх. Обґрунтовано позицію щодо диференційованого підходу запрошення педагога для участі в допиті неповнолітнього. Визначено необхідність урахування думки допитуваного щодо залучення особи педагога для участі у допиті. Аргументовано доцільність відображення у кримінально-процесуальному законі права неповнолітнього допитуваного висловлювати свою думку при вирішенні питання відносно участі у допиті конкретної особи педагога.

11. Зроблено висновок про доцільність присутності спеціаліста-психолога під час проведення допиту неповнолітнього, участь якого пропонується регламентувати нормами кримінально-процесуального законодавства.

12. Визначено, що участь лікаря під час проведення допиту неповнолітніх не є доцільною, оскільки його функції, на думку автора, є незрозумілими, внаслідок чого запропоновано внести відповідні зміни у норми кримінально-процесуального закону.

13. Встановлено, що механізм формування показань неповнолітніх потребує відповідної інтерпретації в допиті неповнолітніх різних вікових груп, у зв’язку з чим диференціація тактичних прийомів допиту неповнолітніх повинна ґрунтуватися на основних психологічних особливостях, притаманних різним віковим групам.

14. У роботі сформульовано криміналістичні рекомендації, які стосуються встановлення психологічного контакту з неповнолітніми різних вікових груп залежно від слідчих ситуацій, що складаються під час розслідування.

15. На підставі дослідження зроблено спробу упорядкування тактичних прийомів допиту неповнолітніх. Підставами систематизації тактичних прийомів є окремі психологічні особливості, що притаманні різним віковим групам неповнолітніх. З урахуванням специфіки формування показань неповнолітніх розроблено систему тактичних прийомів допиту зазначених осіб, яка спрямована на подолання наслідків дії окремих психологічних особливостей неповнолітніх, що негативно позначаються на їхніх показаннях. Система складається з чотирьох підсистем і розроблена для використання під час допиту неповнолітніх молодших вікових груп (дошкільного і молодшого шкільного віку) та під час допиту старших вікових груп неповнолітніх (підліткового віку і віку ранньої юності): а) спрямована на встановлення психологічного контакту з неповнолітніми; б) спрямована на усунення наслідків фантазування у показаннях неповнолітніх; в) спрямована на усунення наслідків навіювання у показаннях неповнолітніх; г) спрямована на усунення наслідків конформності у показаннях неповнолітніх старших вікових груп.




  1   2   3


©netref.ru 2017
әкімшілігінің қараңыз

    Басты бет