Конспект лекцій по дисципліні "політична економія" модуль 1 передмова економіка представляє собою систему економічних



бет12/15
Дата17.05.2020
өлшемі4.42 Mb.
түріКонспект
1   ...   7   8   9   10   11   12   13   14   15

Приватна власність в умовах соціальне орієнтованого ринкового господарства — це спосіб творення суспільних продуктивних сил на основі економічної свободи людини, реалізації її матеріального інтересу і господарської підприємливості. Вона ґрунтується на принципах: досягати успіхів завдяки своїм здібностям і розумному ризику, господарювати з прибутком. Відсутність приватної власності означає нічийність та безгосподарність. Саме через відсутність донедавна у вітчизняній економіці приватної власності та форм господарювання, що відповідають їй, суспільне виробництво не було включене в систему принципів і законів товарного господарства. Звідси економічно неефективне господарювання.

Вільне підприємництво — одна з передумов ринкової економіки. Аналізуючи проблему підприємництва з точки зору політ економічної теорії, слід мати на увазі, що цей соціально-історичний феномен — не абстрактне поняття. Воно завжди розвивається в певному історичному та соціальному середовищі. Однак обов'язковою умовою і ознакою підприємницької діяльності є свобода економічної самодіяльності людини, її самостійність у виборі варіантів рішень, за якими стоять комерційний успіх, прибуток або ж банкрутство зі всіма його наслідками.

Сутністю підприємництва є самостійне, ініціативне господарювання, а його метою — діловий успіх у вигляді прибутку, особистий доход. Основними його рисами є постійний ризик, матеріальна відповідальність, організаційно-господарське новаторство, раціоналізм, ефективне використання ресурсів. Підприємництво має такі форми: індивідуально-приватне, асоційоване, державне, індивідуально-сімейне.

Необхідним інститутом ринкового господарства є гроші, їх конвертованість. Це кисень для ринкового організму. При наявності дієздатного грошового інструментарію в споживача з'являється реальний важіль впливу на виробництво, а у виробника — реальний стимул інтенсивніше працювати, щоб багатіти, бо гроші — це багатство, а багатство — це гроші (А. Сміт).

Ще у XVIII ст. відкрита класична закономірність: маса грошей, помножена на

швидкість їх обігу, повинна дорівнювати обсягу випущених товарів, помноженому на рівень цін. Якщо ця рівновага порушена, то необхідно скоригувати одну з чотирьох складових.

Величезне значення для становлення ринкового середовища мають ціни, зокрема інститут вільного ціноутворення. Поза останнім існування саморегулюючих систем ринкових відносин неможливе. Вільне ціноутворення — це пункт перехрещення попиту й пропозиції, неминуча самокорекція, реагування на інтереси споживача залежно від стану виробництва, економії витрат.

Перелік передумов формування ринкового середовища можна значно продовжити, включивши, зокрема, стимулюючу податкову політику, еквівалентні відносини в сфері праці та найму робочої сили, відкритість національних економік, орієнтацію їх на міжнародний поділ праці, можливість світового обміну, зв'язки зі світовим ринком.

Перехід до-ринкової економіки ні за яких обставин не може бути здійснений "кавалерійською атакою", цей процес не може бути легким і безболісним. При цьому треба взяти до уваги, що в сучасному світі з 170 країн ринкової економіки тільки понад ЗО належать до багатих розвинутих країн.

Загальновизнаними ознаками товарного виробництва, тобто ринкової економіки, є:

багатоукладність економіки, в тому числі й приватний сектор, нормальне функціонування приватної власності;

економічна відособленість, тобто повна економічна самостійність та економічна відповідальність товаровиробників;

панування еквівалентних, тобто економічно справедливих зв'язків і відносин між господарюючими суб'єктами;

реальна дієздатність товарно-грошового інструментарію, і насамперед грошей, цін;

розвиненість ринкової інфраструктури — різних бірж та їх інститутів, маркетингових служб, інформаційно-посередницьких та інших фірм.

Якщо в будь-якій системі господарювання цих ознак, перелік яких можна значно продовжити, немає, то вона не є товарним виробництвом зі всіма наслідками. Головним при цьому є те, що виробничі відносини не є товарно-грошовими, а отже, і економічними. З одного боку, пануючі в нетоварному виробництві відносини відтворюються як власне господарські, а з другого — як організаційно-технократичні. Звідси неминучі конфронтаційність виробничих відносин, їх ідеологізація, агресивне відторгнення основних рушійних сил суспільного прогресу.

Ринкова економіка і пов'язані з нею цивілізовані "правила гри" в сфері управління та господарювання не з'являться раніше, ніж у вітчизняній економіці почнеться широкий реальний процес роздержавлення та приватизації, формування соціально-економічного середовища ринкового господарювання.



Приватизація — це формування прошарку власників, господарів. Поява їх неможлива без утвердження в суспільстві приватної власності, приватного сектора економіки.

Гуманістичний пафос нетоварного виробництва не врахував однієї "дрібниці" — людина є істота не лише суспільна, а насамперед біологічна. Отже, поведінкою її керують матеріальні потреби, які виступають як економічні інтереси.

Ринкова економіка є тим середовищем, в якому потрібні умови конкурентного господарювання, тобто вільний доступ кожного члена суспільства до будь-яких видів економічної діяльності.

Суб'єктами ринкової економіки можуть бути: практично кожний індивідуум як фізична особа, що не обмежена законом у правосуб'єктності та дієздатності; групи громадян (партнерів); трудові колективи;

юридичні особи всіх форм власності. Щодо останніх, то світова практика нагромадила значну кількість різних форм господарювання, які водночас є господарськими суб'єктами. Зокрема, йдеться про такі організаційно-господарські форми, як індивідуально-трудова

діяльність; державні підприємства; кооперативи; орендні підприємства; фермерські господарства; колективні господарства; народні підприємства; акціонерні товариства; малі підприємства; корпорації, об'єднання, господарські товариства; асоціації, консорціуми; спільні (змішані) підприємства.

Найпоширенішими є три основні форми підприємництва (бізнесу): одноосібне володіння, товариства, корпорації. Узагальнюючим для всіх цих форм є поняття фірми, тобто всі вони є юридичними особами, суб'єктами ринкової економіки.

В останні десятиліття суттєво змінилася роль певних суб'єктів господарського життя. Технологічні зрушення у виробництві значно зменшили можливості й переваги велико серійного виробництва, гігантських підприємств та об'єднань. Водночас рентабельність і життєздатність малих форм господарювання, так званих малих підприємств, суттєво зросла. В результаті в країнах з розвинутою ринковою економікою питома вага суб'єктів малого бізнесу та підприємницької діяльності стрімко зростає. У СІЛА, наприклад, функціонує понад 15 млн малих фірм, тобто близько 80 відсотків усіх підприємницьких організацій. Частка малого бізнесу у ВНП досягла 43 відсотки, а в загальній чисельності найманої робочої сили — 58 відсотків.

Основні переваги малих фірм такі:

незалежність дій, самостійність і свобода при виборі та здійсненні господарського-маневру; індивідуалізована мотивація розумового ризику та високого кінцевого результату;

чітко персоніфікована відповідальність за свої рішення, дії та результати роботи;

гнучка й оперативна адаптація до ситуацій, що перманентне змінюються;

більш низькі управлінські витрати;

націленість у завтрашній день, перспективу, що зумовлено активною інноваційною політикою фірми.

Це не означає, що малий бізнес не має недоліків. Вони є, і їх не менше, ніж переваг. Однак у цих формах постать власника, підприємця нероздільно пов'язана з функціями виробника.

Звідси його працелюбство, діловитість, турбота про завтрашній день.

Першорядною умовою функціонування ринкової економіки та забезпечення її подальшого розвитку є наявність самостійних, економічно відповідальних не тільки своїми поточними доходами, а й їх майновою власністю товаровиробників. Вони повинні мати свободу для господарського маневру, включаючи право займатися на свій ризик і під свою відповідальність будь-якою діяльністю, не забороненою законодавством, самостійно визначати виробничу програму, вибирати постачальників, споживачів, установлювати ціни, виходячи з кон'юнктури ринку, розпоряджатися доходами, що залишилися після сплати податків і внесення інших обов'язкових платежів, наймати і звільняти працівників відповідно до чинного законодавства, визначати форми та розміри заробітної плати понад прожитковий мінімум, встановлювати винагороди та матеріальні стимули до ефективної праці.

Вирішальним кроком до ринкового господарства є якнайшвидше зростання самостійних товаровиробників — власників індивідуальних, колективних, кооперативних, без яких ринкова економіка неможлива. Зародження й подальший розвиток прошарку господарів як основних суб'єктів ринкової економіки в змозі завести механізм товарно-ринкової саморегуляції, розпочати інтенсивну самоорганізацію всієї економічної системи при активній регулюючій і цілеспрямовано підтримуючій участі держави.


Висновки
1. Ринок є суспільство господарських суб’єктів пов’язаних відносинами свободного конкурентного обміну, який здійснюється за допомогою існуючих організацій та ринкових інститутів.

2. Ринок має багату структуру, його головними складовими є ринки: товарів, капіталу, фінансово- кредитний, валютний, трудових ресурсів, інформаціі.

3. Ринкова інфраструктура містить такі головні елементи: аукціони, торгово- промислові палати, торгові дома, біржі, брокерські , страхові, аудиторські фірми, холдінгові компанії.

4. Ринок виконує такі головні функції : регулюючу, стимулюючу, розподільчу та інтегруючу.

5. Ринкове господарство, з одного боку, є сферою обміну, сукупністю купівлі-продажу, які відбивають збалансування попиту і пропозиції, рівновагу вигоди для господарських суб’єктів, з другого – воно генерує безперервність процесу відтворення, його цілісність.
Контрольні запитання і завдання.


  1. Чому ринок є полі системним утворенням з надзвичайно багатою структурою?

  2. Як співвідносяться між собою і наскільки взаємопов’язані ринок споживчих товарів і послуг, ринок інвестицій і капіталу, фінансово-кредитний ринок, ринок трудових ресурсів, ринок інформації та ін.?

  3. Розкрийте сутність ринкової інфраструктури та її соціальну роль.

  4. Які найхарактерніші ознаки і різновиди біржової діяльності ?

  5. Чому в сучасному ринковому господарстві існують тіньові відносини та зв’язки ?

  6. Чим зумовлюється економічний зміст ринкового господарства ?

  7. Як співвідносяться категорії “ринок” , “ринкова організація виробництва”, “ринкова економіка “, “ринкове господарство”?

  8. Якими є найбільш загальні елементи ринкового господарства та механізм дії останнього?

  9. Назвіть суб’єкти ринкового господарства.

  10. Що є вирішальною умовою створення ринкового господарства?


Тести.

  1. Покажіть, в чому полягає різниця між командною та ринковою економікою за такими показниками:

а)регулювання галузевих пропорцій;

б)регулювання розподілу ресурсів;

в) ціноутворення;

г) розподіл трудових ресурсів (професійний, територіальний ).

Д) державне регулювання.


  1. Яка з наведених характеристик суперечить поняттю “конкурентний ринок”:

А) велика кількість продавців;

Б) виробник може впливати на ринкову ціну;

В) відносно легкий вхід виробників у конкурентний ринок?


  1. Яке з визначень ринку найточніше виражає його суть;

А) Ринок сектор економіки, що охоплює торгівлю;

Б) Ринок це механізм узгодження інтересів;

В) Ринок це місце купівлі продажу.


  1. Ринок продавця – це:

А)Коли попит значно перевищує пропозицію;

Б)Ринок суб’єктів , які намагаються продати свій товар;

В) Коли пропозиція значно перевищує попит.


  1. Яка функція внутрішньогалузевої конкуренції є головною:

А) зниження ціни;

Б) Скорочення витрат виробництва;

В)Встановлення ринкової ціни?
ЛІТЕРАТУРА ДЛЯ ЗАГЛИБЛЕНОГО ВИВЧЕННЯ ДАНОГО РОЗДІЛУ:



  1. Гэлбрейт Дж. К. Экономические теории и цели общества.

      1. Гл. М., 1976

  2. Долан Э. Дж., Линдсей Д.Е. Рынок: Микроэкономическая модель. Гл. 2,3,4.

      1. С-Пб. 1992.

  3. Лившиц А.Я. Введение в рыночную экономику.

      1. Лекции 3, 4, 5. М. 1991.

  4. Макконнелл К.Р., Брю С.Л. Экономика. Т. 2. Гл. 22. М. 1992.


СЕМІНАРСЬКЕ ЗАНЯТТЯ №6
Тема заняття: “Ринок як форма організації суспільного виробництва”
Мета заняття: Обговорити сутність ринку і об’єктивні умови його формування, а також розкрити функції та структуру ринкових відносин.
Основні теоретичні положення наведені у конспекті лекцій, у розділах:

Етапи семінарського заняття:

-Обговорення основних положень теми заняття:

а)Товарне виробництво- основа ринкової економіки. Товар і його властивості.Теорії вартості.

б)Виникнення, сутність і функції грошей.

в )Ринок, його сутність, функції та структура.

г) Риночне господарство і його основні суб’єкти.
Виконання вправ:

1. Визначте величину вартості товару, якщо 8% товару постачається за ціною 50 коп., 79%- 40 коп., 15%- 45 коп., 7%- 35 коп.

2. Яка кількість грошей необхідна для обсягу, якщо сума цін усіх товарів - 500 млрд. грош. од; сума цін товарів, проданих у кредит, - 150 млрд.; платежі, строк оплати яких наступив - 100 млрд.; Взаємопогащаючі платежі – 50 млрд., середнє число оборотів – 5 ? Як зміниться ця потреба, якщо швидкість обігу грошей становитиме: а) 8; б) 4?

Тести:


1. Основні передумови виникнення товарного господарства:

а) розвинений обмін ;

б) виникнення грошового обміну ;

в) суспільний поділ праці та економічна відокремленість виробників ;

г) обмеженість сукупних виробничих ресурсів і матеріальних благ .

2. Чи є товаром :

а) вирощена на власному городі морква для власного споживання;

б) масове виробництво взуттєвих виробів;

в) зв’язаний для себе светр ?

3. Яке з визначень ринку найточніше виражає його суть:

а) ринок це сектор економіки, що охоплює торгівлю;

б) ринок це механізм узгодження інтересів;

в) ринок це місце купівлі - продажу?

4. Які з наведених елементів не передбачають діяльності ринкового механізму:

а) виробництво зброї;

б) охорона навколишнього середовища;

в) державна власність?

5. Яка з наведених характеристик суперечить поняттю “конкурентний ринок”:

а) велика кількість продавців;

б) виробник може впливати на ринкову ціну;

в) відносно легкий вхід виробників у конкретний ринок?


ЛЕКЦІЯ № 10. ДОМОГОСПОДАРСТВО В СИСТЕМІ ЕКОНОМІЧНОГО КРУГООБІГУ
План лекції:


    1. Домашнє господарство як суб’єкт економічних відносин.

    2. Домашнє господарство у ринковій системі.

    3. Структура доходів та їх використання.

При вивченні даної теми важливо зосередити увагу на таких питаннях: характеристиці домогосподарств як суб'єкта економічних відносин; 'їх двоїстій ролі в економіці; бюджеті сім "і, джерелах її доходів і структурі їх використання.

Характерною особливістю даної теми є те, що домогосподарство як самостійна навчальна проблема раніше не вивчалася, тому і не знайшла більш-менш повного відображення в існуючій навчальній літературі.
1. Домашнє господарство як суб'єкт економічних відносин
Серед безлічі учасників господарювання сучасна економічна теорія виокремлює три основні групи суб'єктів економічних відносин:

* домашні (сімейні) господарства;

* підприємства (фірми) різних видів, форм і господарської спеціалізації;

* держава з її розгалуженим апаратом управління та захисту.


Поняття «домогосподарство»

Первинним (базовим) суб'єктом економічних відносин є домашнє господарство. В економічному плані під цим розуміється група осіб, які пов'язані родинними стосунками і ведуть спільне господарство для сімейного споживання. Тому саме поняття «домогосподарство» близьке до поняття сімейне господарство у традиційному розумінні: сім'я – це люди, пов язані родинними зв язками, мають спільні доходи і спільно їх використовують (сім'я може складатись і з однієї людини).

Отже, домашнє господарство - - це окрема господарююча одиниця, що складається з однієї або групи осіб, об'єднаних місцем проживання і спільним бюджетом, яка є власником і постачальником ресурсів в економіку та одержує натомість кошти для придбання необхідних благ з метою забезпечення своєї життєдіяльності.

Домашні господарства постачають підприємствам незамінні виробничі ресурси: робочу силу, підприємницькі здібності, а також капітал, землю тощо. Формування в домашніх господарствах споживчого попиту -- необхідна умова стимулювання розвитку будь-якої економіки.

Домашнє господарство є одним з найактивніших суб'єктів економічних відносин суспільства, оскільки саме в ньому виникають первинні економічні потреби, формуються первинні економічні інтереси, які стимулюють розвиток суспільного виробництва. Термін «домогосподарство» об'єднує всіх споживачів: найманих працівників, підприємців, власників капіталів, природних ресурсів, осіб, що зайняті і незайняті в суспільному виробництві.
Еволюція ролі домогосподарств

У ході історичної еволюції домогосподарство зазнало суттєвих змін. Протягом тисячоліть воно було приречено на ведення натурального сімейного виробництва. Все необхідне для задоволення матеріальних потреб здобувалось, вироблялось членами родини. Неодмінними супутниками натурального сімейного виробництва були нерозвинутість, обмеженість потреб. Отже, домогосподарство як економічний суб'єкт було замкненим. Воно не брало або майже не брало участі в обміні, оскільки практично все, що вироблялось, споживалось на місці. За таких умов домогосподарство практично не мало залишків продукції для продажу, а відповідно -- коштів для «широкого» придбання потрібних промислових товарів. Воно фактично не користувалося або майже не користувалося товарами, послугами інших виробників.

У процесі подальшого розвитку продуктивних сил суспільства та ринкових відносин суттєво змінювались й економічні функції домогосподарства. Поступово економічний прогрес об'єктивно призводив до того, що домогосподарствам було вигідніше відмовлятися (за незначними винятками) від ведення натурального виробництва. Для них ефективнішою виявилась участь у розгалуженій системі суспільного поділу праці та Ті кооперуванні, ніж самозабезпечення навіть первинних потреб (в їжі, одягу, житлі), втому числі шляхом малопродуктивної праці у традиційному підсобному господарстві. Про це переконливо свідчить досвід економічно розвинутих країн. Наприклад, згідно з американською статистикою, 80 млн домашніх господарств виробляють менше 4 % ВНП, а споживають понад 70 % його обсягу. Це дозволяє дійти висновку про те, що сім'я виступає важливим споживачем. Разом з тим вона — базова пріоритетна одиниця суспільного життя. В ній відбувається розвиток самої людини, формується її індивідуальність.

Тому не слід вважати закономірним процесом один із парадоксів пострадянського періоду, коли продекларований рух до ринку в країнах СНД, в т. ч. й Україні, значною мірою перетворився на власну протилежність: рух назад - до натурального виробництва.


«Ренесанс» домогосподарства в Україні

Глибока економічна криза, що охопила Україну з початку 90-х років, перервала процес поступового підвищення рівня життя нашого населення. Розкрадання нагромадженого суспільного багатства, знецінення вкладів населення, масове (явне і приховане) безробіття дуже швидко зробили бідними і жебраками мільйони людей як на селі, так і в місті. Тому, аби вижити, люди почали шукати порятунку власними силами. Багато сімей, нещодавніх вихідців із села, які часто мешкали в містах у відомчих гуртожитках, втративши роботу, почали повертатись в село. Економічний занепад сільськогосподарських підприємств, багатомісячні затримки з виплатою заробітної плати та пенсій змусили сільські домогосподарства майже повністю перейти на самозабезпечення. Натуральне виробництво на селі знову стало домінуючим.

За даними статистичного обстеження бюджетів сімей в Україні протягом 1997 р., частка оплати праці в середньодушовому сукупному доході порівняно з 1990р. скоротилася в 1,5 раза, а частка надходжень від особистого присадибного господарства зросла приблизно в 3 рази. Сільські сім'ї майже всі свої потреби в харчуванні забезпечують за рахунок надходження продуктів з особистих підсобних господарств, в яких наприкінці 90-х років вироблялось більше половини всієї сільськогосподарської продукції в Україні. Значну частину спожитої картоплі, близько половини овочів і баштанних, фруктів, ягід та винограду, більше чверті яєць, кожний шостий кілограм м'яса і м'ясопродуктів та восьмий молока і молочних продуктів міські сім'ї отримують з підсобних господарств та від родичів, які мешкають у сільській місцевості.

Таким чином, майже 10 років перехідного періоду до ринку вітчизняні сільські домогосподарства прямували не до нього, а від нього. В усіх розвинутих країнах завдяки ефективному кооперуванню такі домогосподарства чітко зорієнтовані на товарне, а не натуральне виробництво.


2. Домашнє господарство у ринковій системі
Економічна роль домогосподарства

Економічна роль сім'ї у ринковій економіці досить важлива і складна. Сім'я вирішує різноманітні проблеми ведення домашнього господарства, сімейного бізнесу, відтворення робочої сили, забезпечення необхідного рівня споживчого попиту, формування споживчого потенціалу. Вирішення проблем сім'ї, яка веде домашнє господарство та займається підприємницькою діяльністю в умовах ринкової економіки, слід шукати у:

* формуванні нових потреб і можливостей сім'ї;

* створенні умов розвитку і реалізації економічних функцій сім'ї;

* забезпеченні нормальних побутових умов сім'ї;

* підвищенні її соціально-економічного статусу. Соціально-економічний статус сім'ї - - це інтегральний показник, який відображає в сімейних відносинах особливості соціально-політичного устрою держави, її правові основи, рівень розвитку економіки, культури та суспільної самосвідомості.

В узагальненому вигляді домашнє господарство виконує подвійну роль в сучасній економіці. З одного боку, воно є активним суб'єктом ринкових відносин, а з іншого - - важливою ланкою в економічному кругообігу ресурсів, товарів (послуг), доходів. Спрощену модель включення домогосподарств у виробничо-розподільчий кругообіг і місце сім'ї у сучасній економіці ілюструє рис. 3

Грошові доходи



Витрати




Достарыңызбен бөлісу:
1   ...   7   8   9   10   11   12   13   14   15


©netref.ru 2019
әкімшілігінің қараңыз

    Басты бет