Конспект лекцій по дисципліні "політична економія" модуль 1 передмова економіка представляє собою систему економічних


ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ



бет3/15
Дата17.05.2020
өлшемі4.42 Mb.
түріКонспект
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   15

ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ.


  1. Коли і як виникла політична економія як наука ?

  2. Які основні ідеї сповідував меркантилізм ?

  3. Охарактеризуйте позитивні та негативні сторони класичної політичної економії.

  4. Що є найціннішим у марксистській політичної економії і які ідеї Маркса виявилися помилковими ?

  5. Розкрийте найважливіші особливості максималізму.

  6. У чому полягає сутність неокласичної економічної теорії ( у тому числі монетаризму й лібералізму )?

  7. Який основний внесок в економічну теорію зробили Кейнс та його послідовники ?

  8. Назвіть основних представників економічної теорії в Україні ?

  9. Розкрийте предмет політекономії.

  10. Як ви розумієте метод політекономії ? Що являє собою абстрактний метод ?

  11. Які існують найважливіші елементи діалектичного методу пізнання ?

  12. Чому принцип суперечності є основним засобом пізнання сутності економічних явищ і процесів ?

  13. Назвіть основні політичної економіки.

  14. Чим різняться економічна категорії й економічний закон ?

  15. Яку роль відіграє політекономія у формуванні економічної політики ?


СЕМІНАРСЬКЕ ЗАНЯТТЯ № 1
Тема заняття : „Політекономія як наука. Предмет і метод політекономії”.

Мета заняття : Розглянути народження та розвиток економічної науки; познайомитися з предметом, вивчити категорії; закони, притаманні господарським процесам; форми та методи, зображуючи суспільські цінності, серед яких проблеми ринку та ринкового механізму стоять на першому місці.

Основні теоретичні положення наведені у конспекті лекції, у розділах: 1.1 – 1.4.

Етапи семінарського заняття:

  • Обговорення основних положень теми заняття:

а) Політекономія в системі наук.

б) Виникнення та етапи розвитку політекономії.

в) Предмет і метод політекономії.

д) Функції політекономії. Політекономія і економічна політика.



  • Виконання вправ.

  • Перевірка знань (тестування), засвоєних у ході проведення семінарського заняття.

Вправи, до засвоєння та закріплення практичних навиків з теми даного семінарського заняття:

Вправи 1-12.

1. Чому у літературі використовуються різні терміни для позначення економічної науки: економіка, економікс, економічна теорія, політична економія, чим вини відрізняються одне від одного?

2. Чому першим розділом політекономії стоїть історія економічної мислі? Що вивчає цей розділ?

3. З яких умов формувалися перші наукові школи і які напрямки економічної мислі відносять до цих шкіл?

4. Чим характеризуються погляди фізіократів? Чому ця школа з’явилась найбільш високою ступенню у розвитку економічної мислі у XVIII ст.

5. Яке місце займає в політекономії марксизм, які його погляди?

6. Чому у сучасних умовах на перший план виходять то одна то друга теорії? Кейнсіанству протистоїть монетаризм. Чим характеризується цей напрям?

7. Вважається, що економічна реформа в Україні спрямована на створення системи соціального ринкового господарства. Існує чи ні теоретичні основи подібних економічних перетворень, практичний досвід будь яких країн?

8. Спробуйте сформулювати основні завдання, що ставить суспільство перед економічною наукою?

9. Визначте основні напрямки сучасної економічної думки.

10. Згадайте функції політекономії. Спробуйте знайти місце політекономії в реальному житті. Наведіть приклади.

11. Проаналізуйте зв’язок між управлінням економікою, економічною політикою й політекономією. До чого приводить порушення цього зв’язку?

12. Чого, на вашу думку, повинна вас навчити політекономія? Запишіть, а в кінці року порівняйте з тим, чого навчилися.
Тести до контролю знань, засвоєних студентом на даному семінарському занятті.
1. Економічна наука як самостійна галузь знань з’явилась у період становлення капіталізму:

а) так;


б) ні
2. Фундаментальне питання – це:

а) забезпечення кожного квартирою, машиною та рахунком у банку;

б)справедливий перерозподіл доходів та зниження бідності;

в) надати роботу усім, хто потребує;

г) рішення проблеми обмежених ресурсів.
3. У якій з відповідей найповніше і найглибше розкрито предмет економічної теорії:

а) це наука, що вивчає виробничі відносини у їх взаємодії з розвитком продуктивних сил;

б)це наука, що вивчає закони розвитку економічних систем.
4. Яке з положень комплексно розкриває основні функції політекономії:

а) політична економія повинна розкривати економічні закони;

б) політекономія виконує практичну, пізнавальну функцію та формує економічне мислення.
5.Який прямий результат пізнавальної функції політекономії:

а) визначення економічних законів, принципів та моделей;

б) сбір економічних показників господарської діяльності;

в) розробка економічної політики.


6. Економічні закони можна змінити як і юридичні:

а) так


б) ні.
7. Який тип економічних законів управляє народним господарством у межах окремої суспільно – економічної формації:

а)всезагальні економічні закони;

б) загальні економічні закони;

в)специфічні економічні закони.


8. До якого типу законів належить основний економічний закон:

а) до всезагальних;

б) до спеціальних;

в) до стадійних?


9.В якому з положень розкрита структура економічної категорії:

а) економічна категорія відображає взаємодію продуктивних сил і виробничих відносин;

б) економічна категорія відображає взаємодію продуктивних сил і техніко – економічних відносин.
10.Яке з положень неправильно характеризує співвідношення між економічним законом і економічною категорією:

а) економічні категорії рухливіші, мінливіші, ніж економічні закони;

б) економічні категорії більш абстрактні, ніж економічні закони;

в) економічні закони глибше розкривають сутність економічних явищ і процесів.


11.В якому з положень неправильно названа структура методу політичної економії:

а) це філософські та загальнонаукові принципи;

б) це закони та категорії діалектики;

в) це поняття та категорії моралі, етики, психології;

г) це закони і категорії політичної економії.
12.Зазначте найпростіший елемент діалектичного методу дослідження:

а) метод дедукції;

б) метод абстракції;

в) метод історичного.


13.У чому сутність методу абстракції:

а) в розчленуванні цілого на окремі елементи і дослідженні кожного з них окремо;

б) в логічному висновку про ціле на основі окремих фактів;

в) у відмові від поверхневих, несуттєвих сторін явища і зосередженні на з’ясуванні внутрішніх, суттєвих зв’язків.


14. Зазначте вимоги принципу історизму щодо характеристики сучасної економічної системи у розвинутих країнах світу:

а) ринкова економіка;

б) соціально орієнтована ринкова економіка;

в) змішана економіка.



СПИСОК РЕКОМЕНДУЄМОЇ ДОДАТКОВОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Аникин А.В. Юность науки.— М., 1971.

2. Еременко В. О науке и курсе «социальной экономики».— Экономика Украины.—1996.— № 5.

3. Історія економічної думки України: Навч. посібник/ Р. Васильева, Л. Горкюта та ін,— М.: Либідь, 1993.

4. Евстигнеева Л., Евстигнеев Р. Проблема синтеза общеэкономической и институционально-эволюционной теорий// Вопросы экономики.- 2000.- № 8.- С. 97-113.

5. Бузгалин А., Колганов А. К критикі Экономіксу/Вопросы экономики.- 1998.- № 6.— С. 87-107.

6. Сычев В. Политэкономия как наука//Рос. экон. журн.— 1993.- №2; 1994 -№1.

7. Отмахов П. Эмпиризм в экономической науке: теория и практика// Вопросы экономики.— М., 1998.— № 4.— С. 58-73.

8. Малахов С. В защиту либерализма//Вопросы экономики-М- 1998.- № 8.- С. 114-123.

9. Тарасевич В. Про предмет функціональної економічної науки// Економіка України.—1998.— № 4.

10. Тивончук I. Про предмет i класифікацію сучасної економічної науки//Економіка України.—1995.— № 10.

11. Украінські економісти XIX століття та західна наука/ За ред. I.C. Коропецького.— К., 1993.

ЛЕКЦІЯ № 2. СУСПІЛЬНЕ ВИРОБНИЦТВО ЯК СИСТЕМА ЕКОНОМІЧНИХ ВІДНОСИН.
План лекції:


  1. Виробництво та його роль у житті суспільства.

  2. Основні фактори виробництва: продуктивні сили та виробничі відносини.

  3. Суспільний продукт і його форми.

Для життя людей необхідно мати такі найважливіші блага, як їжу, одяг, житло, взуття. Все необхідне для їхнього виробництва вони беруть у природі. Щоб пристосувати багатства природи для задоволення своїх потреб, люди повинні працювати. Тому основою життя, розвитку людського суспільства є виробництво.

Процес пристосування багатств природи до потреб людей означає взаємодію людини з природою і навколишнім середовищем. Так, людина обробляє землю вирощує різноманітні сільськогосподарські культури, видобуває корисні копалини.

Природа –це активно діюча система, представлена силами природи

(енергія морів, річок, сонця, вітру тощо ). Цей аспект слід враховувати при визначенні сутності виробництва.

Виробництво – це процес дії людини на предмети (речовину) із використанням сил природи та пристосування їх для задоволення певних потреб. Здійснення постійного обміну речовин між людиною і природою К. Маркс називав законом. Що регулює суспільне виробництво.

Взаємодія людини з природою означає процес праці, що складається із трьох основних моментів: 1) праці людини; 2) предметів праці; 3) засобів праці.



Праця свідома, доцільна діяльність людей, у процесі якої вони видозмінюють зовнішню природу, опосередковують, регулюють і контролюють обмін речовин і, водночас, змінюють власну природу.

При цьому людина досягає і своєї свідомої мети, що визначає спосіб і характер її дій і якій вона підкоряє свою волю. Цим праця людини відрізняється від інстинктивних дій і операцій тварин.



Предмети праці речовина природи, на яку людина діє у процесі праці, піддаючи її обробці.

Предмети праці бувають двох видів: 1) дані самою природою (наприклад, риба, яку ловлять; дерево, яке рубають); 2) ті, що підлягають попередній обробці (наприклад, видобута руда обробляється на металургійному заводі). Такий предмет праці називають сирим матеріалом, сировиною.



Засоби праці річ або комплекс речей, якими людина діє на предмети праці.

Вирішальна роль з-поміж них належить механічним засобам праці (машини, устаткування), що є кістковою та м'язовою системою виробництва. З моменту виготовлення засобів праці починається власне людська праця. До засобів праці також належать усі матеріальні умови процесу праці: робочі будівлі, канали, дороги тощо. Загальним засобом праці є земля. Крім м'язової системи виробництва, слід виділяти й судинну систему — труби, діжки, посудини тощо. Залежно від функцій, які виконуються у процесі праці, певна річ може бути і предметом, і засобом праці. Так, функціонуючий товарний верстат належить до засобів праці, а той, що перебуває в ремонті, — до предметів праці.

Засоби праці в єдності з предметами праці утворюють засоби виробництва.

Така характеристика виробництва та процесу праці дана лише з боку речового змісту, а, отже, без урахування суспільної форми, тобто відносин економічної власності.



Якщо врахувати таку форму за умов капіталізму, то процес праці стає процесом капіталістичного виробництва, засоби виробництва перетворюються на постійний капітал, засоби праці — на основний капітал, предмети праці — на оборотний капітал (одну зі складових). Працівник із урахуванням капіталістичної суспільної форми (тобто відносин капіталістичної власності) перетворюється на найманого працівника, або робочу силу, позбавлену засобів виробництва.

Рис. 2.1. Структура суспільного виробництва


В основі виробництва знаходяться компоненти (фактори): робоча сила, предмети праці і засоби праці.

Робоча сила це здатність людини до праці. Предмет праці – те, на що скерована діяльність людини, з чого вона виробляє необхідні матеріальні блага. Нарешті, засоби праці – це інструменти, знаряддя, з допомогою яких люди обробляють предмет праці (наприклад, сировину), виробляючи з нього необхідні засоби існування. Предмети праці в сукупності з засобами праці складають засоби виробництва.

Робоча сила виступає в якості особистого фактора виробництва. Це головна творча продуктивна сила суспільства. Засоби виробництва складають речовий фактор виробництва. В результаті взаємодії факторів виробництва створюється продукт праці, призначений задовольняти ті чи інші потреби людей. Сама ж праця, в результаті створення корисних матеріальних благ (продукту, послуг і тю ін.), виступає як продуктивна сила.



Кількісне відношення обсягу (маси ) виробленого продукту ( послуг ) до затрат праці, затраченої на їх виготовлення, характеризує продуктивність праці.

Для того, щоб почався процес виробництва, засоби виробництва необхідно поєднати з робочою силою. Тобто, засоби виробництва повинні постійно взаємодіяти з робочою силою, в результаті якої виникає нова категорія – продуктивні сили.



Продуктивні сили суспільства – це сукупність особистих і речових факторів виробництва в їх взаємодії та взаємозв'язку.

Продуктивні сили – це одне з основних понять політичної економії. Історія розвиту людства являє собою процес зміни, розвитку і вдосконалення засобів праці, людей, їх виробничого досвіду, навичок до праці, вміння користуватися знаряддями праці. Тому рівень розвитку продуктивних сил виступає як найважливіший критерій і найбільш змістовний показник суспільного прогресу.





Рис. 2.2. Структура продуктивних сил.
Продуктивні сили – це не просто сукупність людей, що володіють певним виробничім досвідом та засобами виробництва. Вони, в першу чергу, відображають відношення суспільства до природи. Людина – це біосоціальна істота. Тобто, з одного боку, вона є породженням природи й може існувати без природного середовища, яке є для неї джерелом матеріального існування. Ще А. Сміт говорив, що праця є батьком багатства, а земля ( природа ) його матір’ю. А з іншого боку, людина може жити, діяти й розвиватися лише будучи включеною в суспільний зв’язок з іншими людьми, тобто в певне соціальне середовище.

З іншого боку, люди ніколи не працюють відокремлено один від одного. Так чи інакше вони пов’язані в своїй виробничій діяльності. Як дотепно зазначив німецький письменник минулого століття Карл Берне, багато без чого людина може обійтися, але не без собі подібних. Тому створення матеріальних благ завжди є суспільним процесом. Отже, будь-яке виробництво має суспільний характер. А це означає, що в процесі виробництва люди вступають у відносини ре лише з природою, але й між собою. І ці відносини отримали назву виробничих або економічних відносин.

Виробничі відносини не слід розуміти лише як відносини, що виникають між людьми безпосередньо в процесі виробництва матеріальних благ або послуг. Під виробництвом, а точніше “суспільним виробництвом”, економісти розуміють весь процес відтворення, який включає в себе чотири ланки ( стадії ): безпосередньо виробництво як процес створення матеріальних благ (послуг); розподіл, в результаті якого кожний учасник суспільного виробництва отримує свою частку у виробленому національному продукті (в натурі або в певній сумі грошей); обмін, в процесі якого отримана частка при розподілі (натуральна, грошова) обмінюється на необхідні конкретні засоби існування; споживання - тут вироблений продукт завершує свій рух, відбувається його кінцеве споживання, й тим самим дається поштовх до розпочинання нового виробничого циклу.


Виробництво

предметів споживання

засобів виробництва

Споживання


Розподіл

Робочої сили,засобів виробництва

Продукту

особисте

виробниче



Обмін

діяльністю

продуктами




Достарыңызбен бөлісу:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   15


©netref.ru 2019
әкімшілігінің қараңыз

    Басты бет